Накопичуйте спогади

Автор: Куницька Ольга, 54 роки
Україна, Біла Церква

Людина настільки пізнає себе, на скільки пізнає світ

Г. Гейне

 

«Накопичуйте гроші на спогади» – ще зі студентських років ці слова дагестанського поета Расула Гамзатова запали мені в душу. І назва турклубу «Кулуар» викликає в мене лише асоціації, пов’язані з високими, серйозними горами (можливо, через те, що так називалась наша альпсекція в університеті).

Після народження доньки й сина, слова «вкладайте гроші в дітей» (в сенсі розвивайте їх, показуйте їм світ) стали одними з найголовніших. Тому ми з чоловіком, на скільки нам дозволяли можливості, намагались втілювати цю ідею в життя. А зараз настав уже той час, коли діти показують світ нам.

Бхактапур

Зізнаюсь – про Гімалаї я мріяла дуже давно. Тоді це здавалось чудом, коли в 1982 році вперше зійшли на Еверест радянські альпіністи. Ми всі відчували гордість за своїх земляків, та захоплювались ними. Навіть зустрічали їх в Києві по приїзду з Непалу. Перечитали потім майже всі їх книги-спогади. Але навіть тоді для мене Гімалаї були за гранню можливого. І ось, в 54 роки, мені важко в це повірити, але моя мрія здійснилася!

 Гімалаї

Отже:

Звичайно, до поїздки я багато чого прочитала про Непал. Індуїзмом та буддизмом цікавилась давно, а в студентські роки навіть складала свої карти Гімалайських гірських систем. З усього чомусь найбільше запам’яталися слова Месснера про те, що ніде в світі немає стільки життя, як в Катманду.

Я відчувала і знала, що зможу пройти цей трек достойно. І дійсно, моя «альпіністська» зона підсвідомості швидко активізувалася, і я отримувала задоволення від руху – дуже люблю підніматися в гору в своєму темпі.

схід сонця в Гімалаїя

Я просто обожнюю літати. В літаку почуваюся вільно і розслаблено. Мій знаковий спогад – схід сонця, який мені випала нагода спостерігати з літака ще в студентські роки, коли летіла з Самарканду (Таджикистан). Дивуюсь людям, які бояться літати: так, є авіакатастрофи – але яке це має відношення до мене?

Мені подобається проводити час і ходити в походи з молоддю. Вона у нас настільки цікава і розвинена, я б навіть сказала – справжня. Вони не бояться світу та відкриті до нових знайомств. Завдяки Тарасу та Наташі, під час треку я прочитала «Голодні ігри» та «Дивергент». Вважаю, що і в 54 роки можна, і навіть потрібно, іноді читати такі антиутопії.

Мачапучра

Люблю долати труднощі. А в таких треккінгах їх достатньо. Тут потрібно йти лише вперед, крок за кроком, не зважаючи на біль в коліні чи втому. Насолоджуєшся гірською стежкою, насиченим зеленим кольором справжніх джунглів та білосніжними піками гір, знаючи, що попереду буде спочинок і ще одна чашечка лємон-джінжер ті. В горах відкривається вражаюча можливість бути самим собою. Тут не потрібно ніяких соціальних масок, все справжнє та щире.

водопадик

Я була готова до зустрічі з Катманду, тому все хоч і було очікувано, та від цього не менш вражаюче. На диво, пилюка не дошкуляла – дихалось вільно та легко, хоча на всяк випадок я й взяла з собою маску.

вулички Катманду

Перше, що приголомшило – це Бхактапур. Ти ніби перемістився в інший світ, на багато-багато років в минуле – десь в середньовіччя. Бхактапур – це перша столиця Непалу. Прогулюючись містом, вчилась на ходу сприймати життя місцевих жителів, його насиченість на вулицях – вручну молотять зерно, просушують врожай, а поряд бігають діти без жодного нагляду… Кількість всяких сувенірів та побрякушок неймовірна – молодь купила мандали (картини), які, як виявилось, можна було купити набагато дешевше.

Бхактапур

Сам трек – 10 днів в горах – виявився не таким і важким, як я сподівалась. Головне – тримати свій темп. Вражали бамбукові зарості та казкові рододендронові джунглі.

джунглі

Гірські річки, безліч водоспадів та висячих мостів викликали купу емоцій. Подобається зупинятись на містку та дивитись вниз на воду. Її нестримність, сила та наполегливість захоплюють і надихають. Жалкувала лише, що не можна було скупатись, як в звичних походах по Карпатам та Криму. Люблю холодну воду гірських річок. Проте, одного разу, коли ми парились в гарячих джерелах Джину Данда, я таки скористалася нагодою і пірнула в річковий гірський потік.

місток

На треку дуже багато сходинок. Але вони особливо не дошкуляли – йдеш потихеньку, наспівуючи пісеньку, чи поринаючи у свої думки.

Тут можна зустріти безліч людей з усіх-усюд. Всі привітні та цікаві. В такі моменти розумієш, що бажано знати англійську мову.

сходинки-схожинки

Ну а схід сонця на Пун Хілл – це дійсно щось неймовірне! Правду казав Тарас: «Це буде найкрасивіший схід сонця у вашому житті». Скільки їх було в минулому – і в горах, і на рівнині – це завжди пробуджує глибинні прекрасні почуття. Але тут в мене були надзвичайно сильні емоції – аж до сліз. Це було царство світла і краси! Сонце викочувалось із-за гір поволі. Спочатку освітились білосніжні вершини навпроти – Дхуалагірі, Аннапурни, Мачапучра (священна гора, на якій живе бог Шива). Сонце грало, переливалось світлом, сяяло, виблискувало, випромінювало енергію та радість. Воно піднімалось над світом зі спокійною впевненістю, що все належить йому, а отже, світлу та теплу.

групове фото на Пун-Хілл

Поряд з нами було дуже багато таких же туристів, як ми, які спостерігали це диво. І багато з них – не вперше.  Це варто побачити та відчути кожному!!!

на фоні Дхуалагірі

Висота переноситься нормально. Тут важлива психологічна установка – мій організм розумний, він справиться. І навіть на 4120 метрів над рівнем моря в базовому таборі Аннапурни було людно та жваво, хоча трішки холодно і сніжно. Молодь навіть погралась в сніжки. Йти в темряві, спостерігаючи вервечку ліхтариків (таких же, як ми, бажаючих зустріти схід сонця) – це так таємничо. Де ще таке побачиш?

схід сонця в АВС

Швидко звикла до лоджів, чаювань, скуштувала масалу та місцеві страви – жити можна.

Чого не було: поганого самопочуття, я навіть здивувалась! Адже іноді і в Криму було пару днів адаптаційного синдрому. А тут такий переліт, інший клімат – і все добре! Не було розчарування, пригніченості, невпевненості (окрім вуличок Катманду, де одна я так і не навчилася орієнтуватися).

водопадики

Кожного ранку я молилася за Україну, її процвітання та мир, за те, щоб кожен її житель хоч раз мав змогу прилетіти сюди, в Гімалаї, щоб побачити цей невимовно гарний схід сонця.

Відчуття натхнення, інтересу до всього навкруг, відкритості розуму, розширення свідомості наповнювали мене протягом всієї подорожі. Я ніби перемістилась в роки своєї молодості. По поверненню додому наповненість враженнями, енергією, відчуття спорідненості з усім світом збереглося. Знову впевнилася, що вкрай необхідно займатися саморозвитком, подорожувати та відкривати інші світи.

віднук на трек до Аннапурни

Мені 54 роки, але я була далеко не найстаршою на треку. Поруч з нами йшло дуже багато людей, вік яких давно перевалив за середній. Були навіть 70-річні та старше. Потихеньку йшли й насолоджувалися побаченим.

Окремо хочеться написати про стійке відчуття, яке мене вразило по прильоту додому – відчуття, що мені давно треба було там побувати!

Ближайшие даты треккинга к Аннапурне. Записывайтесь, пока есть места!

Старт Финиш Маршрут Цена Дней
29.10.2017
10.11.2017
650 $ 13 дня
03.12.2017
15.12.2017
650 $ 13 дня
25.12.2017
06.01.2018
650 $ 13 дня
01.03.2018
13.03.2018
650 $ 13 дня
07.04.2018
19.04.2018
650 $ 13 дня
28.04.2018
10.05.2018
650 $ 13 дня


Хотите так же? Просто напишите, а об остальном позаботимся мы

Поделитесь с друзьями: