Тим, хто вже має певний досвід, презентуємо маршрути більш складного рівня. Класичні вершини України (Говерла чи Петрос), або більш амбітні європейські піки – вибирати вам, у нас є все до вашого смаку!
Перші кроки. Жіночі сходження на Монблан, Альпи
“Наречені Монблану” – саме так прозвали найперших альпіністок Європи та й усього світу, адже саме в альпійських горах зародився альпінізм.
Історія розповідає, що перше сходження жінки на найвищу вершину Альп відбулося у 1808 році, здійснила його Марі Параді. Дама була зовсім не зацікавлена досліджувати таємниці гірських висот. Її мотивація була суто практичною – простіше кажучи, піднявшись на Монблан, вона хотіла прославитися та вирватися з бідного життя.

Параді всього-на-всього мріяла продавати їжу туристам біля підніжжя гори, уявляєте? І як високо зайшла заради цього! То ж, розшукавши провідника та одягнувши теплу спідницю, як вимагали естетичні та моральні обмеження того часу, Марі вирушила у триденну експедицію. Невміння та незнання поведінки у горах спричинило у дівчини висотну хворобу, травму ніг та величезну втому. Все ж, вона не здалася і якимось чином, дійшла. Говорячи відверто, за однією з версій – її донесли 🙂
Однак історія альпінізму неохоче визнає саме її першою жінкою-альпіністкою, а все більше згадує Генрієтту д'Анжевіль – другу жінку, яка ступила на вершину Монблан через 30 років після Параді. Ця мадам була просто закохана у білі вершини та усіма силами хотіла до них доторкнутись. На відміну, від своєї попередниці, підготовка до сходження у неї була така, як потрібно: тренування “міцних” ніг з дитинства, консультація лікаря, 6 провідників, навантажених, як мули…
У той час на Монблані не було гірських притулків, тому аристократка спала в хутрі та ковдрах. На горі – поза увагою суспільства, щоб не викликати скандалу – для зручності вона модифікувала спідницю на штани, які їй пошили на замовлення. Французька красуня навіть переглянула свій раціон, готуючись до саміту, замінивши звичне вино на чай. Генрієтта д'Анжевіль мала справжню пристрасть до спорту – любов, яка виходила за рамки примх багатих жінок.
Її сходження на Монблан було далеко не простим. Адже, як і Параді та інші, Генрієтта страждала від висотної хвороби. Але здаватися не збиралася, натомість робила записи в щоденнику і відстежувала свій пульс на різних висотах: від 64 ударів у стані спокою до 136 ударів в один момент, коли вона чекала на своїх провідників, щоб ті вирізали сходинки в крижаному снігу.
Д'Анжевіль досягла вершини, на якій її провідники, нехтуючи тодішніми умовностями, підняли в повітря, щоб вона змогла піднятися вище, ніж “будь-яка людина”.

З того дня Генрієтту д'Анжевіль стали називати новою “нареченою Монблану”, і вона продовжувала підійматися на вершини аж до 69 років, доводячи, що її пристрасть була справжньою і випереджала свій час. Понад 200 років минуло відтоді, як Марі Параді страждала на схилах Монблану, і зараз, відповідально готуючись до кожної експедиції, тимлідери KULUAR, вже із задоволенням будуть супроводжувати охочих у сходженні на Монблан через Гюте, або через італійський гребінь або ж траверсом трьох вершин. Одних – назустріч пригодам свого життя, інших – для космічних фото, яке засипле кучугурою снігу із лайків 🙂
Перші жіночі сходження на Еверест та інші знакові гори світу
“Я у величезному боргу перед горою за те, що вона вибила з мене кайдани умовностей” – Ліззі ле Блонд, ірландська альпіністка, одна з перших, хто здійснив гірське сходження без супроводу чоловіка (1880-ті роки).
Шукаючи ліки проти легеневої хвороби, Ліззі потрапила у Швейцарію, де відразу закохалася у красу скелястих стін і засніжених вершин… Далі, переїхавши у норвезьку Арктику, за шість літніх місяців здійснила там 33 сходження, у 27 з яких була першопрохідницею. Кидаючи виклик традиціям, вона, дійсно, підіймалася без провідника, і насолоджувалася “безлюдним” сходженням.

В 1871 міс Люсі Волкер (британська альпіністка) стає першою жінкою, яка піднялася на Матергорн. Цього ж року вона робить четверте сходження на Ейгер, під час якого, подейкують, жила на дієті з бісквітів та ігристого. До речі, з KULUAR штурм цієї впізнаваної у всьому світі пірамідальної вершини ігристе не обіцяє, а от смачні емоції гарантує!
Енні Сміт Пек – американка, яка у 1897 році піднялася на вулкани Попокатепетль і Цітлальтепетль (Орісаба) в Мексиці. Її сходження на останній вулкан, на висоту 5610 м, стало тоді найвищою точкою Західної півкулі, досягнутою жінкою.

Японська альпіністка Дзюнко Табеї, народилася в Міхару (округа Тамура) була першою жінкою, яка піднялася на Еверест (1975 р.), найвищу вершину світу. Перед своєю смертю у 2016 році Табеї також стала піонеркою-альпіністкою, яка піднялася на 7 вершин – найвищі піки кожного з континентів. Табеї запам’яталася тим, що зруйнувала стереотипи про жінок, як у своїй культурі, так і за її межами.

Ванда Руткевич – польська горосходжувачка, перша європейка, яка здійснила сходження на Еверест (1978 р.). Пристрасть до гір вивела гімалаїстку на вершину К2, здійснивши її найзаповітнішу мрію.

Клод Коган – перша альпіністка-першопрохідниця, яка здійснила низку сходжень на вершини Південної Америки та Гімалайських гір. Після штурму Нун (7135 м), на жаль померла в жовтні 1959 року, очолюючи жіночу експедицію під час сходження на Чо-Ойю.
