Я подорожую з донькою 10 років, тому орієнтуюся на її сили та побажання. До цього ми вже ходили з Кулуар у два дитячі походи, потім спробували «дорослий», із довшими переходами
Тож цього разу вирішили спробувати новий досвід: зробити значний набір висоти за один день і піднятися на один із двотисячників Карпат (спойлер: все вдалося і дитині дуже сподобалось!).
Маршрут «Сходження на Піп Іван Чорногірський та Смотрич» з набором висоти близько 1000 м виявився саме тим, що хотілось.
Ночівлі були в притулку, тому на маршрут ми виходили з легкими рюкзаками та трекінговими палицями, і це суттєво додавало швидкості
Маршрут
Кілька слів про сам маршрут. Перший день вийшов радше транспортно- організаційним: ми отримали продукти, доїхали від Івано-Франківську до Дземброні та дійшли до притулку (трохи пізніше запланованого часу, але про це нижче)
А ось наступні два дні вже були присвячені сходженням. На другий день піднялися на Піп Іван через полонину і гору Смотрич.
З вершині помилувалися Чорногірським хребтом і навіть румунськими Мармаросами (дальність огляду вражає!), а спустилися до притулку через Вухатий Камінь.
Спуск також дуже сподобався скелями і краєвидами, хоча місцями було доволі круто, і нам пощастило, що в цей день було сухо
Все сходження зайняло близько 8 годин, робили багато зупинок, тому мали змогу і перепочити, і пофотографувати види.
На третій день зранку частина групи піднялася до водоспаду на горі Микулеска, а потім і на саму вершину. Підйом був трохи (гаразд, жартую, дуже!) мокрим через ранкову росу та місцями підтоплений ґрунт, але було цікаво))
Інша частина групи купила сири на місцевій сироварні. Спуск назад до Дземброні здався вже легкою прогулянкою, а завершили похід, як завжди, у вже рідній «Десятці»
Що не варто забувати зі спорядження
Трекінгові палиці - це must have і на другий, і на третій день програми, вони нам дійсно дуже допомогли. Нам пощастило з погодою: було і хмарно, і подекуди ясно
Деякі учасники обгоріли (навіть кисті рук), тому в будь-якому разі не забувайте про сонцезахисний крем та панаму (вона захищає вуха і шию краще, ніж кепка, перевірено на собі), гірське сонце дуже підступне.
Але головне, не було туману, який міг би завадити помилуватися неймовірною панорамою Чорногори (як це сталося за день до нас з іншими групами - вони казали, що була нульова видимість, і до того ж дуже вітряно і холодно наверху).
Тому потрібно готуватися до будь-якої погоди і краще взяти з собою на сходження фліску та мембранну куртку
Місце проживання
Окремо кілька слів про туристичний притулок, в якому ми ночували. До цього я була в багатьох, і цей можу сміливо поставити на перше місце за зручністю, станом та душевністю господарів.
Після кожного дня походу на нас чекали гаряча вода в душі, зручна кухня зі всім необхідним посудом, постільна білизна, рушники та капці. Все свіженьке та чисте. Також була можливість випрати речі у машинці і купити смаколики.
Багато уваги приділено автентичному вигляду і декору. Ліжка є як двоярусні, так і одноярусні, але ночівля на другому ярусі жодним чином не позначилася на якості сну.
А можливість зустрічати світанок на дерев’яній терасі з чашкою ароматної кави… ммм! Незабутньо!
Подяка
Щиро дякую нашому тимлідеру Дмитру Сандулу за професіоналізм в організації походу: усе було чітко сплановано, смачна їжа, легке спілкування, море цікавої інформації та відповіді на всі питання!
Відчувався великий досвід в горах!
Також окрема подяка Кулуару та консультанту Наталії за те, що швидко вийшли на зв’язок та вирішили проблему на старті.
Наш потяг запізнився на 4 години (через тривоги), але для всіх учасників, хто їхав цим потягом, організували трансфер, і ми дісталися до місця старту в Дземброні до решти учасників без зайвих проблем.
Тож наступного разу ми знову йдемо з Кулуар!