Зайчики на Лікійській стежці або щасливий шматочок осіннього літа)

Гарному походу посприяли: гіди - Андрій Пилипюк, Ігор Зеленчук - великі молодчинки, майстри своєї справи; учасники групи - веселі, з почуттям гумору, всі на одній хвилі;  маршрут - надзвичайно гарний - природа вміє здивувати своїм творінням.

В поході нас завжди супроводжувала гарна погода, майже завжди))), лише в ніч перед сходженням на гору Тахталидаг нас "трішечки" освіжив дощик. І тут ми нарешті знайшли відповідь на питання, яке виникало майже у кожного: «Навіщо нам теплі речі?». На горі дійсно сильний холодний вітер, ти відчуваєш себе птахом, який крізь сильний порив вітру та дощ виривається вгору і досягає своєї цілі - гора Тахтали have done. Попри всі погодні негаразди, нам - дівчатам, нічого не завадило вдягнути сукні і зробити фоточки. Це було нереально круто!

Не менш вражаючим був маршрут через каньйон Гейнюк. Тут ми і побачили витвори природи. Ми йшли в оточенні камінів-велетнів через дерев'яні місточки, по камінцях, а знизу дзеркально чиста прохолодна вода...

Велике враження на мене справили печери та гроти .. на маршруті їх було чимало. Гіди постаралась нам показати всі невидимі звичайному людському оку порожнини в скелях.

Похід по Лікійці запам'ятається і ніччю на березі моря в Гейнюку, кемпінгом посеред апельсинового саду та бухтами в Чіралах, гранатами в Адрасані, теплим та чистим Середземним морем, нічним полюванням на хурму, клементини, грейпфрути, гранати))))

Похід виправдав всі очікування, навіть більше) велика заслуга цьому гідів - Андрія Пилипюка та Ігора Зеленчука - завжди веселі, з відмінним почуттям гумору, підбадьорювали, допомагали, коли потрібно. Також Оксана Маркіна велика молодець, дякуючи їй, ми пройшли увесь маршрут Східної Лікійки.

Окремо хочу зупинитись на харчуванні в поході - мінус кг після походу, не мрійте, ви точно не побачите)))) Під керівництвом нашого шеф-повара Андрія Пилипюка ми готували кожного дня різні страви (каші, супи, борщ, естетичні макарончики, навіть яєчню з 48 яєць))). Все було ну дуже смачно! Пили ароматний чай, так званий "Осінній суп по-турецьки" - авторський чай Андрія. Солодкого (печиво, шоколадна паста, халва, вафлі) та на перекус сухофрукти з горіхами вистачало кожному.

11 днів походу пролетіли дуже швидко.

Кожен день був абсолютно різний - нові пейзажі, нові скелі, нові підйоми, нові враження, емоції... нові ідеї, мрії, які обов'язково здійсняться.

Переконуюсь не одноразово - у мрій є властивість здійснюватись) і Кулуар в цьому гарний помічник! 

P.S. Після походу дехто з учасників залишився в Анталії на 2-3 дні. Правильне рішення. Провели час весело, пізнавально і дуже активно.

До зустрічі в 2020 році)

Найближчі дати походу по східній Лікійській стежці. Записуйтесь, поки  є місця!