ru
ua
ua

Turkey Incognita. Невідома Туреччина, яку мало хто бачив

Вернуться
Олег Лаврега, 29 років
м. Київ, Україна
Общий рейтинг
Рейтинг тимлидера
Ну що ж, почнемо. Невелике вступне слово. Це вже не перший похід з Кулуаром, але лише зараз вирішив поділитись враженнями. Я майже постійно планую свій наступний похід під час поточного, так вийшло і цього разу.

Бажання пройти Лікійку остаточно виникло в поході по Боржаві Fast and Lite, який переносився, зменшилась кількість учасників, та все ж він відбувся. Не останню роль зіграло спілкування з нашим гідом Андрієм Пилипюком, а точніше, мої питання та його відповіді на них. Отже. Йшов 2-й день походу Боржавою, а я вже зареєстрований на похід по Туреччині.

Все почалось з 6 палок ковбаси та 10 банок тушонки, яка летіла рейсом Бориспіль-Анкара-Анталья. Ох і важкий же був рюкзак перед стартом.

Зранку після проходження дводенної «акліматизації», в чаті походу наш гід скинув фото з пакетами продуктів та інших батонів, даючи знати, що він вже на місці. Підтягнулись і ми. Наші рюкзаки в багажник, ми в автобус — і вирушили до місця старту.

Спойлер: це були одні з найкрутіших 11 днів в моєму житті.

Перша половина походу була нелегкою. Їжі в рюкзаках на весь похід попереду, чималі набори висот та затяжні підйоми.

Ця частина ще більш-менш нагадувала класичний похід в гори, в яких я бував неодноразово.

Проте щоночі табір в новому, не схожому на попереднє, місці. Купання в льодяній воді (річки, джерела, каньйони після цілого дня під сонцем заходять на «ура») на місці стоянок і щоразу смачна вечеря.

Кожен гід привносить в похід щось своє. Так було і цього разу. На 4 день було вирішено піти на екскурсію в печеру біля зруйнованої фортеці. Зразу було сказано, що підніматись будемо іншою дорогою. Ну ок. Йдемо. Трохи екскурсу в історію, розповідь про призначення печери, гекон – 1 шт. … і тут ми підходимо до вузесенького тунелю, який виявився частиною нашого маршруту. Ну що ж, дороги назад нема. Не довго думаючи, ліземо. Це той випадок, коли мінімальна клаустрофобія дає про себе знати у всіх. Кілька метрів на пузі, брудний одяг і штани (1 шт.), що злізли з нашого колеги, зачепившись за камінь, і ми знову твердо стоїмо на ногах).

Екватором маршруту було сходження на гору Тахтали. Але, чим ближче до дня підйому – тим більш невтішним був прогноз погоди, а саме можливість грози. Але віримо, що все буде ок. Йдемо.

Сьогодні буде найхолодніша ніч в одному з найкрасивіших місць на маршруті, біганина з палаючою палицею та ліхтариками навколо вогнища, щоб зробити круті фотки з витримкою і велика пляшка вина.

Знову черговий ранок. От ми вже готуємось штурмувати гору. З вірою у хорошу погоду, заховавши про всяк випадок рюкзаки в рейнкавери і лишивши внизу, почали підйом.

Види. Види важко передати словами. Півтори години підйому — і от довгоочікувана вершина. Перший сніг. Шикарна панорама, найдорожча і найсмачніша кола в моєму житті!

Відігрівшись та відпочивши, ми пішли вниз — і понеслась. Прогноз не обманув, і почався сильний дощ. Спочатку ми просто мокли, а потім нас почало посипати градом розміром з горох. Град. При погоді вдень біля 30 градусів. Такого ще не було. Комусь скажи – не повірять.

Почався екшн, а саме спуск по розмитому ґрунту за рюкзаками і вниз до місця ночівлі під зливою. Лило так, що, незважаючи на дощовики, мокрий був весь одяг.

Правда, потім наш гід Андрій сказав: «Та хіба це дощ? Так, поморосило»…, але то вже інша історія)

Таким чином важка частина походу фактично закінчилась, далі легше та цікавіше.Попереду не один кілограм гранатів, апельсинів та інших ніштяків.

Потроху ми добрались до цивілізації і першого дня відпочинку в кемпінгу. Це, я вам скажу — апельсиновий рай. Дерев так багато, що спочатку ти такий:«О, апельсини, ніфіга ж собі, як багато, for free», а потім зі словами: «Та блін, скільки можна?» б’єшся об них головою,вилізаючи з намету.

Прилетіла пропозиція один з піших переходів замінити на прогулянку яхтою вздовж маршруту. Не зразу, але всі погодились.

Нас чекав 5 годинний заплив по шикарним бухтам, доступ до яких є лише з моря, пірнання та купання у відкритій воді. Плавання з морськими черепахами. Я не люблю пляжний відпочинок і не дуже люблю море, але це інше. Кришталево чиста вода і надувні матраци в кількості 2 штуки зробили свою справу. Як в дитинстві.

Всім рекомендую. Після важкого трекінгу це те, що лікар прописав.

В один з днів після розповідей типу: «Як круто було на Тахтали, який підйом цікавий і бла бла», Андрій сказав, що попереду ще буде «маленька» гора, на яку за бажанням можна піднятись, попрактикувати навички скелелазіння.

Чергове днювання, знову день відпочинку. Знову апельсиново-гранатовий рай, ще більший. Кажуть, що по-тихому зірвані гранати найсмачніші, ми це перевірили. І так, виявляється, дійсно, найсмачніші. А потім перевірили ще раз))

На наступний день буде легка (ні) прогулянка до маяка під палючим сонцем. Фотосесія від гіда біля маяка та на ньому (залізли всі, чого не зробиш заради фото). А що ж далі? Я вже писав про «маленьку» гірку, на яку ми можемо піти. Так от, після обіду троє самих сміливих (чи просто тих, в кого нема мозолів) беремо з собою воду, ліхтарики — і вперед.

Я бачив гори різні, трав’янисті, з камінням. Але це, бляха, скеля з гострим як бритва камінням. В деякі моменти ти просто відчуваєш себе скелелазом на мінімалках, і аки гірський козел, отой шайтан, що влізе на гору під будь-яким кутом від 91 градусу і більше, дерешся, підтягуєшся і лізеш-лізеш. Десь посередині підйому пообіцяв собі, що вдруге ніколи не поліз би. Але захід сонця вже скоро, ноги в руки і треба поспішати. Підйом зайняв близько 2 годин.

Вершина. Ох, воно того варте. Відчуття від пройденого маршруту вражаючі. Знову фотосесія. А потім слова Андрія: «Ну все, тепер бігом валим нафіг звідси, бо темніє». Починається спуск, спочатку без, потім з ліхтарями. І от вже ти після магазину п’єш холодне пиво і пишаєшся собою, своїм маленьким подвигом і тим, що ти цілий))

Завтра буде перехід в Піратську бухту, останній кемпінг, вечеря та сніданок. А ще смачний кальян. Похід підходить до завершення. Але, як завжди, я  знаю, який буде наступний.

Дякую нашому гіду Андрію. З ним завжди є про що поговорити. На щастя, спільних інтересів вистачає)

Свій чувак). Ну і, звісно, дякую за хорошу компанію в поході. Сподіваюсь, ще побачимось.

Далі буде…

Заявка на участие

0/350
Нажимая на кнопку «Отправить запрос», вы соглашаетесь на обработку персональных данных.
Ваша заявка принята
Следующий шаг это
Хорошо, если вы заполните ее прямо сейчас. Также с вами скоро свяжется консультант и ответит на все вопросы по программе.
Мы сделаем все возможное, чтобы вы были счастливы в горах. Это наша миссия. Увидимся!
Что-то пошло не так! Попробуйте позже Ваша заявка принята. В ближайшее время с вами свяжется наш консультант. Он проинструктирует, что делать дальше и с радостью ответит на вопросы по программе.