Найвеличніша наша пригода

Спойлер - я не дійшла до базового табору. Не цього разу🙃 Intro. Ще пів року тому я й не думала, що думки вголос перетворяться та перенесуть нас врешті в Гімалаї. Донедавна я - урбаністична дитина, любителька матчі латте на кокосовому та бабці Європи. І тільки цього літа, певно, доросла та вкусила, що таке похід/намет, наплічник, і що горами можна не тільки катати на сноуборді. Непал - це щось! Я очікувала, що буде настільки гарно, що я не стримуватиму сліз. Але плакала я тільки тоді, коли 4ро наших пішли підкорювати EBC, в той час як більшість групи вимушено спускалась вниз. Outro. Це була найвеличніша подорож в гори, в дивовижну природу досьогодні дикого краю. І знаєте, я радію, що там досі не проклали «гарні» дороги та логістику. Адже Непал лишається вірним собі, своїм традиціям та побуту, кристально чистим та далеким від звичної нам цивілізації. Я досі не збагну, як ми витримали все і жодного разу ніхто з групи не занив: снігопад, падіння каміння, зливи до мокрих трусів, і навіть землетрус. Одне очевидно - вся група, включно з нашим тимлідером Андрієм Харантином - були одним цілісним організмом. Підтримуючи один одного, співаючи пісні під гітару, приймаючи 100500 рішень. І все разом. Це дійсно фарт😌 Цей трек про перевірку себе на міцність, про відключення будь-яких бажань, окрім базових: дійти, поїсти гаряче і виспатись (як пощастить - прийняти душ). Про вічне - гори, та тимчасове - нас. Про прийняття, що будь що може піти не за планом, та використання всіх своїх ресурсів, щоб спробувати шанси. Про захват, про смиренність, про тишу від «мирського». Я повернусь, бо маю дійти до бейс кемпу. Якщо природа дозволить. Вона там головна.