Маршрут
Ми ходили на маршрут «Озера та полонини Свидовця». Він справді дуже красивий і різноманітний.
Ми йшли хребтом, спускалися до озер, проходили лісами, гуляли полонинами, заходили на справжні високогірні сироварні, куштували свіжий сир.
Хоча на Свидовці я вже була кілька років тому, цього разу в мене було відчуття, ніби я побачила його зовсім по-іншому.
Тимлідер Олександр
Найбільше мені хочеться відзначити саме Олександра. Це дуже спокійний, уважний і досвідчений гід. За весь похід жодного разу не було відчуття поспіху чи тиску.
Ніхто не підганяв, не змушував бігти, щоб не відстати. Для мене це дуже важливо, бо я зазвичай ходжу трохи повільніше за більшість груп.
При цьому я жодного разу не почувалася покинутою. Олександр видав мені рацію, і це, чесно кажучи, було для мене відкриттям.
Якщо я трохи відставала, я все одно могла в будь-який момент зв’язатися з ним або отримати відповідь на свої питання.
Навіть коли основна група вже була біля джерела чи на привалі, я почувалася абсолютно спокійно. Саме завдяки цьому я вперше не намагалася весь похід когось наздогнати, а просто насолоджувалася горами.
Олександр багато розповідав про місцевість, історію, людей, відповідав на всі питання, які виникали по дорозі. Було видно, що він чудово знає цей регіон.
Дуже сподобалося і те, що він знайомий із місцевими пастухами та сироварами.
Ми навіть могли залишити рюкзаки у знайомих і спокійно сходити до озера, а на сироварнях нас майже всюди пригощали сиром.
Такі моменти дуже запам’ятовуються.
На стоянках теж усе було організовано дуже добре. Одразу пояснював, де краще ставити намети, де вода, на що звернути увагу.
Якщо комусь потрібна була допомога, він завжди допомагав. Інструктаж із техніки безпеки був зрозумілий і без зайвої формальності.
Харчування
Це окрема любов. Так добре в походах я ще не харчувалася.
Меню було дуже різноманітне, усе смачне, ситне і добре продумане. Варили натуральну каву, дуже смачний чай, готували борщ, було сало, батончики, перекуси, горішки.
Було видно, що Олександр реально переживає, щоб усі нормально поїли. Постійно нагадував про їжу, кликав усіх, перевіряв, чи ніхто не залишився голодним.
Таке ставлення дуже відчувається.
Організація
Сподобалося, що майже все спорядження можна взяти в оренду. Я брала дуже легкий одномісний намет, який важив приблизно 1,2 кг. Для походу це було дуже зручно.
Хоча тим, хто їде сам, я б усе ж рекомендувала знайти собі пару й брати двомісний намет. У холодні ночі це значно комфортніше.
Дуже приємно здивувало, що навіть під час дощу був великий тент. Ми могли сидіти біля вогнища, пити чай і нормально спілкуватися, замість того щоб усі розбіглися по наметах.
Це теж створює атмосферу походу.
Окремо хочу сказати про хаб Кулуару. Для мене було дуже приємно після походу нормально прийняти душ, привести себе до ладу і вже потім їхати додому.
Наче дрібниця, але після кількох днів у горах це дуже цінується.
Приємні дрібниці
Мені дуже сподобалася система бонусів і маленьких подарунків. Це не щось глобальне, але саме такі речі створюють враження, що про учасників дбають.
Я отримала брендований баф Кулуару, браслет, який, до речі, досі ношу і майже не знімаю, смачні батончики, горішки, стікери.
Начебто дрібниці, але саме вони залишають дуже теплі спогади після подорожі.
Невеликий нюанс
Єдине, що хочу згадати, — мій одномісний намет під час дощу трохи пропустив вологу. Не можу впевнено сказати, чи це була вода ззовні, чи конденсат, бо великого досвіду з наметами поки не маю.
Але якщо дощу не було, спальник залишався повністю сухим, а після дощової ночі в ногах він став вологим. Це не було критично і не зіпсувало похід, але вирішила написати про цей момент, можливо, варто перевірити саме цей намет.
Підсумок
Для мене цей похід став прикладом того, що хороша організація складається не з чогось одного, а з десятків маленьких деталей.
З маршруту, атмосфери, ставлення гіда, харчування, спорядження, відчуття безпеки і турботи. Саме через це хочеться повертатися ще. Дякую всій команді Кулуар за ці кілька днів у горах.