Маленька історія про Гуцул Трейл

Маленька історія про Гуцул Трейл

Автор: Дмитро Сандул

Після минулорічного вдалого забігу на короткій дистанції, цього року я вирішив бігти по наростаючій - середню. 23 км за 7 годин і пройти можна, тому сумнівів щодо фінішу на ній не було. Маршрут фактично рідними Буковинськими Карпатами, який я майже повністю знав, тому трохи уявляв, що на мене чекає. Тож, без вагань реєструюсь, тим більше, що Кулуар стимулює своїх гідів до участі в різних спортивних івентах.

Підготовка до змагань змазалась простудою. Точніше, її взагалі не було, крім 20 кіл по стадіону, де я просто перевірив, чи з кашлем зможу бігти. Отож, подолання дистанції вже передбачалось у не найкращій формі.

Переходимо до старту. Зібрались ми в кінці села Виженка. Таких як я, більше ста навіжених. І...3,2,1, стааарт!!! Тут в мене була хвилина слави, я стартонув першим. Далі, звісно, почав скидати темп до більш комфортного і мене почали потрохи обходити інші учасники. Перша частина дистанції проходила вздовж річки Виженка і була рівнинною. Тут я вже розумів, що я далекий навіть до своєї нормальної бігової форми. Чомусь я дуже сильно чекав першого підйому, минулого року я на підйомах рухався краще, ніж решта суперників. Кілька невеличких бродів - і перший підйом до Протятого Каміння.

Старт забігу Гуцул-трейл

Взагалі, перед стартом я собі поставив мету вибігти з 4 годин (не дивився минулорічні результати), забігти в 20-ку і програти не більше як трьом жінкам, забігаючи наперед виконав тільки першу умову  =) Ну, от перший підйом до першого КП, а за мною вже дві дівчини і я десь в районі 20-го місця. Більшість народу біжить з палками, я палки підбираю в лісі, допомагають, але не дуже. Дівчатам я не здався і до другого КП, на Соколиному Оці. Але далі пішов крутий підйом і організм почав підсідати. Ранкові бутери з салом вже переставали діяти. Та попереду КП на перевалі Німчич і там можна чимось підживитись. Оббігаючи групи туристів і смердючий лісовоз, збігаю на перевал. Там група підтримки мене підбадьорює, п'ю колу, їм апельсинку і яблучко, і гоу на другу частину дистанції.

Давно я не ходив з печери Довбуша на Німчич, тобто ходив, але в іншому напрямку, як мені тепер бігти треба було. Круті підйоми не здивували мене, але виключили повністю. Енергія на нулі. Достаю батончик. Зайшла лиш половинка. Рухаюсь в нудний затяжний підйом, мене багато народу обходить. Думаю зупинитись відпочити, але таки добиваю його. На наступному не витримав, лягаю на травичку знімаю рюкзак. Кайф! Народ проходить і питає чи зі мною все добре, а їм кажу, що краще, ніж їм  =) Називають мене змієм спокусником  =) В мене ж логіка вже була така - я десь зараз 35-40-й, тому принципово, яке місце в мене буде, вже не має значення, тут вже треба просто добратись до фінішу  =) 

Трейловий забіг

Відпочив, рухаюсь далі. Доїдаю батончик, сили з'являються, але з'являються і судоми в ногах. До цього всього ще й шлунок починає різати. Добігаю до КП на печері Довбуша (минулого року тут трохи поміг судити). Далі ніби вже має бути простіше. Догнали мене ще хлопці з Чернівців, і з ними я вже фактично біг до фінішу. Правда, в одному місці ледве не збились з маркування. Я вчасно помітив і ми повернулись на трасу. А дехто помітив запізно і лишень десь далеко внизу покрикував  =) Ще був один підйомчик, де я відчув себе знову на Монблані і подумав, чи хочу я знову у високі гори?  =) 

Збігаємо на КП перевал, після якого останній підйомчик. Тут хлопці з Чернівців відірвались трохи. Але це вже рідні ліси (не раз тут ставив Похід-крос на чемпіонатах з туризму) і я вже знаю тут кожну стежечку (знав навіть, де можна було зрізати, але рухався чесно разом з усіма). Збігаю до Виженки, тут треба було вилізти на дерев’яну доріжку від зіп-лайну. І бачу на ній одного чернівчанина, який корчиться від судоми. Друг його не побіг фінішувати, а чекає на нього. Вирішив їх навіть не обганяти до фінішу. Хоча це ще не знати чи б зміг, бо коли підіймався на ту доріжку, в тому ж місці і мене почало скручувати, але група підтримки на КП гнала до кінця. І от центральна площа Вижниці і довгоочікуваний фініш!

Підтримка Кулуару в бігових змаганняхМедаль фінішера

Наступного року все ж таки знову хочу пробігти цю дистанцію, але вже підготовленим. І хочу подякувати за підтримку Кулуару та Вікторії Лангеман за рюкзачок і притулок.

Поделитесь с друзьями:
5