Виявляється, що у нас багато речей і все це потрібно нести на своїх плечах. На допомогу прийшла наш гід Женя Гріцку. Вона радила, що брати, а які речі залишити, і як правильно спакувати рюкзак. Також ми не думали брати трекінгові палиці, але Женя настояла і була права. З ними було легше підніматися і спускатися з гір.
Ось настав той момент, ми приїхали в Івано-Франківськ. Тільки ступили на платформу — і роздався дзвінок:
— Податкова інспекція. Де ви є? – це був наш гід.
Маленька руда дівчинка, енергії в якої хоч відбавляй. Познайомилися з нашою групою, мали таке відчуття, що ми вже знайомі не один день.
Сам похід почався за планом. Женя задавала нам темп і давала перепочити. Іноді наш відпочинок затягувався, коли ми чекали на найстарших учасників нашої групи. Це давало нам можливість більше спілкуватися, травити анекдоти і любуватися природою. Коли ми приходили на стоянку, всі знали що робити, гід навіть не встигала дати вказівку.
Погода буда різноманітною: була і спека, і злива, і сніг з градом. Нам це не заважало, навпаки, ми мов малі діти гралися в сніжки і ліпили сніговиків.
Природа, яка оточувала нас протягом нашого п’ятиденного походу, була чаруюча. Вид з гори Піп Іван просто казковий. Карпати неможливо не любити. В них закохуєшся з першого погляду і вони тебе манять щоразу.
Коли через “прекрасні» закони України, нам прийшлось йти плюс дванадцять кілометрів, то всі, сміючись, прийняли це як бонус, в кінці якого була веселка.
В кінці походу нам дали сертифікат і подарунки від Кулуар. Отже, цей похід був сповнений вражень, емоцій, подій, які залишаться в нашій пам’яті на все життя. Ми висловлюємо свою подяку гіду Жені, помічнику Вові (Кока) і всім робітникам Кулуар.