telegram
ru
ua
ru ua

Отзыв на маршрут "Поход по Сванетии"

Вернуться
Автор: Светлана Позднишева, Львов
Общий рейтинг
Рейтинг тимлидера
Рейтинг консультанта
Час від часу приходить момент, коли ти розумієш, що не можеш більше сиділи на місці, дах зриває, а шило волає про те, що йому час провітритись. Саме тоді починаєш шукати, яким неймовірним краєвидам дозволити закохати себе цього разу.

У гори я закохана давно, а нещодавно зрозуміла, що поєднання гір і моря доводить мене до екстазу, тому шукала тур, де було б саме таке поєднання. Крім того, хотілось трохи продовжити літо і поїхати туди, де ще тепло. На Лікійській стежці я була весною, тому мій вибір коливався між Грузією і Чорногорією. В Чорногорію турів на потрібні мені дати не було, тож обрала похід Сванетією від Кулуару. З цією фірмою раніше не ходила, проте чула багато хороших відгуків, тож не сумнівалася, що все буде якрайкраще. В програму походу не вчитувалася, бо люблю сюрпризи (як виявилося, в нас більшість групи така була!)))

Підготовка до поїздки була дуже хвилюючою. Мій досвід походів не дуже великий і дуже не хотілося підводити групу і плентатись десь в кінці. Тому з початку весни по місту ходила лише пішки або їздила ровером (не можу сказати, що це сильно допомогло). Крім того, хвилювалася щодо погоди. Адже в кінці вересня в горах цілком можливий сніг, а також затяжні дощі. Я ще ніколи не була в умовах, коли кілька днів поспіль йде дощ, а вночі температура близько нуля — як сушити речі в наметі? Як не змерзнути і не захворіти? Тому цей похід сприймала певним викликом для себе.

Подорож розпочалася в сонячному Батумі. Тепле море, сонечко, неспішна прогулянка набережною та маленькими вуличками міста. Наступного ранку — зустріч з групою та тімлідером — Вовою Василишином. Це також хвилюючий момент, адже з цими людьми тобі бути 24/7 у дуже непростих умовах. Цікаво було по-перше те, що в групі було багато старших людей, при чому не тих, хто все життя ходить в гори, а тих, хто лиш недавно приєднався до цієї спільноти навіжених. Друга незвична річ — попередній досвід походів у всіх був близько 2-5, проте серед них були й досить складні сходження (на Арарат) та зимові походи. Чомусь мені завжди здавалося, що для цього потрібен значно більший досвід 🙂 Тімлідер — спокійний і виважений, водночас уважний і з гумором — з таким гід ти впевнений, що зрештою все буде добре.

Перший переїзд, перші враження від природи, перші грузинські страви, перша ночівля в наметі. Харчування в нас було шикарне — коли зупинялися у селах чи містечках, була змога скуштувати місцеві страви, чим ми не раз користалися. Похідна кухня ж була дуже смачна, ситна і різноманітна — я вдома так добре не харчуюся! Також приємна була турбота щодо особливостей харчування — адже я вегетаріанка, але проблем не виникало.

Перші виходи в нас були радіальні, таке собі м’яке звикання до великих відстаней. Погода часто була похмура, проте невеликі прояснення сприймалися як справжнє свято! Дуже імпонував тепм ходи — неспішний, проте дуже розмірений, що давало змогу довго не змучуватися, і достатньо часу, зоб кинути оком на красу навколо, а не лише дивитись під ноги. А коли верталися назад і стежка була лиш одна, не помилишся — ми могли йти в своєму темпі, неспішно милуючись чарівними родзинками природи.

Далі нас чекав ще один переїзд у Местію, знайомство з Сванськими башнями та музеєм альпінізму, новими грузинськими стравами та думками про те, що наступні дні ми будемо далеченько від цивілізації.

А наступний день нас зустрів затяжним дощем. Дорога йшла через березові рощі та пагорби, вкриті пишним осіннім вбранням — всі відтінки жовтого, зеленого, червоного тішили око. Навколо був таємничий туман та пелена дощу, що приховувала від очей далекі краєвиди — але уяву ніхто не відміняв. Цього дня проявили себе деякі недосконалості спорядження. Виявилося, що мембранна куртка цілком промокає навіть під невеликим дощем, а пончо, накинуте також і на наплічник, лишає відкритими руки вище ліктя. Тож натягування мокрої термобілизни, куртки та взуття наступного ранку лишили ненайприємніші спогади.

Того ж ранку ми мали переходити річку вбрід. Чесно кажу, в мене мороз по шкірі йшов від самої думки про це — з самого ранку, поки ти ще не розігріти, в частково мокрому одязі лізти в холодну гірську річку? Б-р-р! Проте насправді все виявилося не так страшно — коли ти зусереджений на тому, як поставити ногу на камінь, щоб не звалитися в воду з 17-кілограмовим наплічником, якось не дуже встигаєш відчувати температуру води! Далі сонечко вирішило нас потішити чудовими краєвидами, відкриваючи сяючобілий льодовик в обрамленні осіннього листя.

Ввечері ми прийшли до невеличкого поселення, де можна було заночувати як в наметі, так і зняти кімнату та просушити речі. Хазяйка нам попалася — ніби Баба-Яга з сторінок книжок зійшла, така «гостинна» вона була! Але в дружній компанії, з гарячою вечерею і чаєм це стало лиш приводом для жартів)

А далі нас чекало Ушгулі — одне з найбільш високогірних поселень в Європі, із величними старовинними Сванськими башнями, мальовничими горами навколо, численими коровами і конями, із неймовірно дружніми величезними собаками, навіть з невеличким кінотеатром, що щодня показує єдиний фільм, знятий про цей регіон на сванському діалекті. Звідси мало розпочатися наше сходження на Сванський хребет — найважча, але й наймальовничіша частина нашої подорожі, на яку ми всі чекали та морально готувалися.

Ранок підйому зустрів нас мжичкою, яку часом переходила в сильніший дощ. Туман огортав нас своєю пеленою. Підйом обіцяв бути затяжним, адже нас чекали 1000 метрів набору висоти. Досить швидко я відстала від групи, адже не могла тримати загальний темп — підйоми завжди були моїм слабким місцем. Зі мною лишився один з учасників групи, було дуже тепло відчувати його підтримку та те, що тебе не кинули саму. Розуміла, що затримую групу, але йти швидше було вище моїх сил. На певних ключових моментах вони чекали мене, за що їм велика дяка.

Досить швидко дощ перетворився на мокрий сніг та покрив все навколо. Тож ближче до вершини ми вже йшли по коліно в снігу. Хребет здавався абсолютно недосяжним, адже після чергового горбочка, що здавався найвищим, виринали все нові і нові. В голову лізли нехороші думки і слова, і лише розуміння того, що іншого вибору, ніж крок за кроком вперто іти вперід, в тебе нема. На хребті нас чекав стрімкий холодний вітер. Пончо непогано захищало від нього, проте наскрізь мокрі руки та ноги мерзли добряче. Попереду нас чекали ще 11 кілометрів через заметіль. Думки про ночівлю на такому вітру навівала нехороші спогади про різні історії про обмороження. Всі були стомлені, хоч вперто йшли вперід. Зрештою наш гід прийняв рішення повертатися назад в Ушгулі. Нехай нас чекає знов спуск в 1 кілометр, нехай ми не побачимо неймовірних краєвидів зі Свансткого хребта, проте будемо всі цілі і здорові. Думаю, подумки ми всі аплодували цьому рішенню.

Спуск був також тривалим і непростим, було досить слизько, а коріння рододендронів складали окремий квест. Проте думка про гарячу пічечку внизу надавала сил. Цей день став справжньою кульмінацією походу, а смачна вечеря та зігріваюча місцева чача — винагородою за всі пригоди.

Наступного дня природа ніби вибачалася за попереднє неподобство — за ніч всі схили вкрилися білосніжним снігом, а на небі сяяло сонце, роблячи все навколо неймовірно яскравим та радісним. Ми пішли до льодовика через мальовничі місцини і прощалися з цими неймовірними горами.

І ще один день в дорозі — і ми повертаємося до теплого Батумі, моря, пляжів і релаксу. Останній вечір у компанії ставших такими близькими людей — і кожен іде далі своєю дорогою, наповненими незабутніми враженнями, емоціями і спогадами! До нових зустрічей, любі гори!

Заявка на участие

0/350
Нажимая на кнопку «Отправить запрос», вы соглашаетесь на обработку персональных данных.
Ваша заявка принята
Следующий шаг это
Хорошо, если вы заполните ее прямо сейчас. Также с вами скоро свяжется консультант и ответит на все вопросы по программе.
Мы сделаем все возможное, чтобы вы были счастливы в горах. Это наша миссия. Увидимся!
Ваша заявка принята. В ближайшее время с вами свяжется наш консультант. Он проинструктирует, что делать дальше и с радостью ответит на вопросы по программе.
Что-то пошло не так! Попробуйте позже Ваша заявка принята. В ближайшее время с вами свяжется наш консультант. Он проинструктирует, что делать дальше и с радостью ответит на вопросы по программе. Привіт, ми з України. Граждан россии в наши группы не берем
Якою продовжити?
Нагадаємо, що у нас є україномовна версія сайту, тож оберіть
Українською
20% від прибутку витрачаємо на потреби ЗСУ. Деталі та звіти KuluarHelp тут. Ходіть в гори з KULUAR - наближайте перемогу! 🇺🇦