Я спеціально вибрав маршрут на Петрос і Говерлу, бо розумів, що він буде для мене найважчим, і хотів нарешті перевірити власні сили в реальних умовах.
Це був мій перший вихід на такі високі гори в житті, тому я хотів, щоб усе пройшло на рівні.
Підготовка почалася ще вдома, і велику роль у цьому зіграв консультант. Він провів мені справжню діагностику, щоб зрозуміти, чи готовий я фізично та ментально до такого випробування.
Після нашої розмови я заспокоївся, бо зрозумів, що моє спорядження підходить, а мого настрою та підготовки цілком вистачить для старту.
Консультант дуже допоміг розібратися з усіма деталями, що додало впевненості перед виїздом.
Спочатку я трохи побоювався опинитися в абсолютно незнайомій компанії, бо раніше такого досвіду в мене не було.
Проте всі страхи зникли дуже швидко, бо мене прийняли легко, і ми виявилися дуже схожими за інтересами та вайбом.
Сама мандрівка почалася драйвово: спочатку ми їхали комфортним бусиком, а потім пересіли в легендарну буханку, на якій і дісталися самого будиночку.
Гори зустріли нас трохи суворо, була низька хмарність, але це тільки додавало подорожі серйозності.
Сам похід став для мене справжнім фізичним випробуванням. Першою була Говерла, і після підйому на неї м'язи боліли так, що наступного дня йти на Петрос було непросто.
На Говерлі панував сильний туман, і все було затягнуте хмарами, проте Петрос подарував справжнє диво.
Коли ми вже майже дісталися вершини, небо раптом розкрилося, і стало зовсім ясно.
Буквально за мить знову все затягнуло туманом, але того короткого часу вистачило, щоб відчути себе неймовірно щасливим.
Я зрозумів, що насправді все не так страшно, як здається, — головне просто вірити в себе і викладатися на всі сто.
Окремий кайф ми отримували після повернення до будиночку. Баня після морозу — це було щось неймовірне, а потім на нас чекала смачна вечеря.
Чесно кажучи, годували нас як у ресторані, що після ночівлі в хостелі, де я їв що попало, здавалося справжньою розкішшю.
Особливо запам'ятався сніданок перед самим від'їздом, коли нам подали гарячі оладки з варенням та чаєм.
Тимлідер теж дуже допоміг: він багато розповідав про гори, навчив правильно користуватися кішками та палицями і взагалі давав поради, куди варто сходити наступного разу.
Мій головний висновок після походу простий: треба мати хороше спорядження, бо з горами жартувати не варто.
Також обов'язково тренуйтеся перед туром і робіть кардіо вправи, щоб тіло було готовим до навантажень.
Не бійтеся своїх страхів і йдіть тільки вперед, бо ті емоції, які отримуєш на вершині, варті кожного зусилля.