Але це не завадило гарному походу під керівництвом Олексій Пономаренко на полонину Борсучина, яка розташована на висоті близько 1200 метрів над рівнем моря, на території Карпатського природного парку. Далі ми піднялись на гору Кукул (1539 м), і вийшли на однойменну полонину. Було по справжньому зимно. Але через декілька днів починається квітень.
В попередні роки карпатські крокуси цвіли вже в березні, а цього року замість квітів – повноцінна зима. Снігу насипало майже до 1.5 метри. Коли ноги трохи відходили вбік з натропленої стежки, ставало дуже глибоко. На вершині гори Кукул (1539 м) відмітку майже занесло снігом. На небі чорні хмари сперечались з сонцем, кого буде більше. В деяких місцях здувало від поривів швидкого вітру. І весь день сипав сніг. Тільки за сьогодні випало біля 20 сантиметрів. По всьому маршруту до полонини Кукул не було жодної людини. Це неймовірне відчуття, коли є тільки гори, сніг, вітер, смереки, друзі і я! В тому винен карантин, який закрив всі перевезення людей між областями, і тільки завдяки рішучості #kuluarpohod наша група мала можливість дістатись до місця початку старта. Ліс був чарівним. Снігу вдосталь. Пригрівало яскраве сонечко на небі. Величезні лапи смерек були вкриті крапельками води від розталого снігу. Ми йшли вгору неспішним, прогулянковим кроком і насолоджувались цією миттю. На полонині Борсучина дуже гостинно прийняв нас Vasyl Samanyuk. В гуцульському дерев’яному будиночку, де ми розташувались було тепло і затишно. В просторій кімнаті з ліжками горів камін. Ми розкладались, а гід Олексій поспішав нам готувати на вечерю гуцульський ароматний бануш з бриндзьою. Під час вечері ми знайомились і насолоджувались смачненьким, а ще сьогодні нас чекав шашлик.
Зустріли ранок з неймовірним світанком і горнятком чорної кави. І вирушили в похід на гору Кукул. Снігу намело вдосталь. Хатинки на полонині засипало під самий дах. Стежку в деяких місцях замело і приходилось прокладати її заново. Нагулялись вдосталь. Після морозної зимової прогулянки в десять кілометрів Олексій Пономаренко дуже смачно нагодував ароматним борщем. Новий ранок зустрічав нас неймовірним світанком і ароматною кавою. Пан Василь показував своє господарство і провів майстер-клас по грі на трембіті, рожку, сопілці. Дуже не хотілось покидати такі чарівні, березневі Карпати. Час відправлення потяга наближався, і як не було сумно, але треба було повертатись додому. #kuluarpohod дякую, за похід, який відбувся, незважаючи ні на що і завдяки вашим старанням! Дякую гіду Олексію за смачну їжу гуцульської, італійської, грецької кухонь, шикарну, прогулянку Карпатами. Відтепер полонина Борсучина у мене буде асоціюватись лише з душевністю, ароматним банушем з бриндзьою та неймовірними світанками. Група зібралась з різних куточків України : Одеса, Рівне, Київ, Біла Церква, Чернівці. І кожен в своєму серці залишить назавжди ті гарні спогади, які ми отримали! До зустрічі знову!!!