Гори Кордильєри - гірський ланцюг, що простягається вздовж узбережжя Тихого океану через всю Північну, центральну та Південну Америку від Аляски до острова Вогняна Земля. Гори Південної Америки також називають Анди, Андські Кордильєри або іспанською Cordillera de los Andes. Тут знаходиться найвища точка обох Америк, гора Аконкагуа, найвищий вулкан світу Охос-дель-Саладо, а також багато інших привабливих своєю висотою та складністю піків, яким і присвячено наш топ найдивовижніших вершин. Стаття досить довга, так що приготуйте чаю, влаштовуйтесь зручніше та ловіть натхнення.
Гори Анди знаходяться на території таких країн, як: Аргентина, Чилі, Перу, Болівія, Колумбія, Венесуела та Еквадор. Внаслідок великої протяжності гірських хребтів з півночі на південь, що становить понад 8000 км, клімат тут надзвичайно різноманітний. Частина вершин знаходиться у спекотних екваторіальних широтах і тропіках, центральна частина розташована в межах посушливої пустелі Атакама, а південні Анди наближаються до субарктичного та арктичного поясів. Також різноманіття ландшафту обумовлюється відмінностями в геологічній структурі та процесах горотворення в різних частинах ланцюга. Так, наприклад, в центральних Андах значна частина вершин являє собою діючі або стародавні вулкани. Найбільш сейсмічно активна частина входить в склад Тихоокеанського вогняного кільця - пояса активної вулканічної діяльності та землетрусів, в якому знаходиться понад 80% активних і згаслих вулканів світу.
Обрати трекінг або сходження собі під силу і до смаку в цьому регіоні може практично кожен. Тому далі ми наведемо топ гір Південної Америки, які, на нашу думку, заслуговують бути в списку кожного мандрівника. Також ви можете ознайомитись з переліком всіх трекінгів і сходжень у Південній Америці, які пропонує KULUAR для проведення найближчим часом.
Гірський масив приваблює туристів і горосходжувачів з усього світу. В Анди приїжджають як для пізнавального трекінгу мальовничими стежками, так і для серйозних експедицій і сходжень на найвищі та найскладніші вершини континенту. Цікавий факт про Анди: в цій частині світу навіть сходження на гори заведено називати не альпінізмом, а за назвою місцевих гір “андізмо”.
Найвища точка південноамериканських Анд і всіх Кордильєр - Аконкагуа (ісп. Aconcagua), висота якої становить 6962 м над рівнем моря. Як найвища гора Південної Америки, Аконкагуа входить до програми “7 вершин”, що передбачає сходження на найвищі піки всіх континентів. Детальніше про це можна прочитати у нашій статті сім вершин: список гір з описом.
Щодо Аконкагуа, вона є другою по висоті вершиною даної програми після Евересту, але складність підйому по класичному маршруту відносно невелика, тому її можна сміливо вибрати для першого сходження на висоту, що наближається до 7 тис. м. Технічно сходження нескладне і не потребує спеціальних альпіністських навичок, крім, можливо, ходіння в кішках, що буде залежати від стану снігового покриву в конкретний момент підйому. Сезон сходжень гору на Аконкагуа відносно короткий і найкращі погодні умови слід очікувати у січні-лютому, коли в південній півкулі триває літо. В інший час висока ймовірність зіштовхнутись з сильними вітрами, які іноді сягають на цих висотах швидкості до 200 км/год.
Вся наша програма сходження на Аконкагуа, починаючи від прильоту до аргентинського міста Мендоса, триває 19 днів, включаючи два резервних дні на випадок поганої погоди. Такий довгий термін необхідний для належної акліматизації та підготовки організму до життєдіяльності в умовах розрідженого повітря на великій висоті.
Сходження на гору найпростішим класичним маршрутом здійснюється через такі проміжні точки:
За деталями, як проходить сходження, сюди - Щоденник сходження на Аконкагуа.
Запрошуємо подивитись наш відео-звіт зі сходження на Аконкагуа 2024 року.
Крім класичної програми сходження “7 вершин”, існує аналогічна програма сходження на 7 найвищих вулканів. Перше місце за висотою серед них посідає вулкан Охос-дель-Саладо (ісп. Ojos del Salado) 6893 м, який одночасно є другою за висотою вершиною Андів та найвищою точкою країни Чилі. Він розташований на посушливому високогірному плато Пуна де Атакама, поблизу кордону між Чилі та Аргентиною. В радіусі багатьох кілометрів навколо тут майже немає населених пунктів, але безпосередньо біля базового табору на Laguna Verde, на висоті 4300 м пролягає шосе, що з'єднує чилійське місто Копьяпо через перевал Сан-Франциско з Аргентиною, тому транспортна доступність району сходження є досить зручною для туристів.
Сходження на гору Охос-дель-Саладо, так само як і на Аконкагуа, не має великої технічної складності, оскільки регіону характерні надзвичайно сухі умови, які перешкоджають утворенню на горі значних льодовиків і постійного снігового покриву. При цьому тут є можливість забезпечити досить високий комфорт перебування, з повноцінним харчуванням і просторими наметами для сну, оскільки до висоти 5200 м (табір Атакама) під’їзд і транспортування всіх вантажів відбувається на джипах, а штурмовий табір розташований в притулку Техос на висоті 5800 м.
Вершина Охос-дель-Саладо фактично являє собою найвищу точку вулканічного кратера, тому спочатку доведеться піднятись до самого кратера, пересікти його, і лише тоді зробити ривок до вершини, піднявшись по відносно крутій скельній стінці, на якій зазвичай місцеві гіди залишають стаціонарно закріпленні мотузкові перила.
Цікавий факт: вулкан Охос-дель-Саладо має множинні бічні кратери, всередині одного з яких на висоті близько 6500 м розташоване найвище озеро у світі. Виверження вулкана відбувалось тисячі років тому і зараз він вважається сплячим, проте іноді тут можна спостерігати фумарольну активність, а біля підніжжя пробиваються численні термальні джерела, одне з яких знаходиться прямо в базовому таборі на Лагуна Верде й обладнане як купальний басейн.
Сходження на Охос часто поєднують зі сходженням на Аконкагуа, для того, щоб зекономити час та не проходити двічі акліматизацію до висоти. Проте такий варіант іноді може виявитись занадто виснажливим і потрібно як слід зважувати свої сили, та всі за і проти подібного рішення. Якщо ж підніматись на Охос з нуля, вся програма з акліматизацією займатиме близько двох тижнів і ознайомитися з нею можна в описі програм: Сходження на Охос-Дель-Саладо.
Третя за висотою гора Південної Америки, Монте-Піссіс (ісп. Monte Pissis) висотою 6793 м знаходиться на кордоні між аргентинськими провінціями Катамарка і Ля-Ріоха, приблизно у 80 км на південь від вулкана Охос-дель-Саладо. Клімат і погодні умови тут досить схожі, проте через свою віддаленість від доріг та цивілізації цей вулкан відвідується туристами не часто. Перше відоме успішне сходження на Монте-Піссіс було здійснено польськими альпіністами у 1937 році, а наступне відбулося майже 50 років потому, у 1985, після того, як гірничодобувна компанія побудувала дороги у цьому районі. Гора названа на честь французького географа Pedro Pissis.
Взагалі пустеля Атакама, не дивлячись на суворий посушливий клімат, багата на незвичайні та мальовничі гори, фантастичний ландшафт яких іноді схожий на марсіанський. Через наявність тут унікальних природних утворень та проживання ендемічних видів тварин, досить великі території проголошені державою національними природними парками та перебувають під охороною. Одним з таких національних парків є масив гори Льюльяйльяко (Llullaillaco), яка ще й є другим за висотою вулканом у світі. Також національний парк відомий тим, що в давнину тут проходив важливий шлях часів імперії Інків і на його території залишились цікаві археологічні пам'ятки, а практично на вершині вулкана були знайдені муміфіковані тіла, які, судячи з усього, були жертвами релігійного ритуалу. Під’їзд до гори ґрунтовими дорогами можливий на повнопривідному транспорті, завдяки чому її досить часто відвідують туристи.
Якщо вам цікаві марсіанські пейзажі пустелі Атакама та сходження на вулкани, ви можете розглянути одну з програм “Кулуар” по Чилі, де ми пропонуємо незабутню подорож в ці фантастичні місця:
Гора Невадо Уаскаран (ісп. Nevado Huascaran) висотою 6768 м - найвища точка Перу та четверта за висотою в Андах, хоча за деякими даними вона може займати п’яте місце, поступаючись Серро-Мерседаріо (Cerro Mercedario) в масиві Кордильєра де Рамада (Cordillera de la Ramada). Гора Уаскаран - центр однойменного національного парку в Перу, розташованого в масиві Кордильєра Бланка (Cordillera Blanca) на північ від столиці країни Ліми, поблизу міста Уарас (Huaras). Сучасна назва походить від імені принца Інків Уаскара, хоча раніше місцеві жителі називали цю вершину Матараху (Mataraju), що в перекладі з мови кечуа означає “Двійники” або “з’єднані снігові вершини”.
Хоча гірські масиви перуанських Анд вражають своєю красою з масштабними льодовиками і засніженими вершинами, іноді ці гіганти приносять надзвичайно тяжкі випробування місцевим жителям. Найвідомішою є трагедія 1970 року, коли внаслідок землетрусу з вершини гори Уаскаран обвалилась значна частина льодовика, що під впливом високих тропічних температур внизу швидко перетворилась на масштабний сель, який за лічені години поховав під собою місто Юнгай і 20 тис. його мешканців. Подібні трагедії з меншими жертвами траплялись в цьому регіоні й до того.
Гора має дві вершини - південну і північну, та популярна серед альпіністів. Підйом потребує технічних навичок, вміння працювати з мотузкою та пересуватись по сніжно-льодовому рельєфу, проте існують як відносно прості, так і надзвичайно складні маршрути сходження на Уаскаран. Крім того, в національному парку популярні трекінги, такі як, наприклад, трек навколо Альпамайо або коротший 5-денний Санта-Круз Трек (Santa Cruz Trek) з подоланням перевалу Пунта Юніон (Punta Union) висотою 4750 м.
Однак не лише найвищі піки Південної Америки приваблюють туристів та альпіністів з усього світу. Континент має дивовижні гірські локації, аналогів, яким ви не побачите більше ніде. Найяскравіший приклад - високогірне місто інків Мачу-Пікчу, химерна столова гора Рорайма, а також ще кілька знакових точок, про які докладніше розповімо нижче.
| 21.09-05.10.26 |
|
$2750 | 12 |
| 31.08-12.09.26 |
|
$3150 | 12 |
Всім відомо, що найвищий пік у світі - Еверест (або Сагарматха, чи Джомолунгма, як називають місцеві), що розташований в Гімалаях. Але що, як існують гори вище? Один з претендентів на звання найвищим - вулкан Чимборасо в Еквадорі, вершина якого, згідно з вимірюваннями вчених, є найвіддаленішою точкою від центра Землі. Річ у тім, що вулкан висотою 6310 м (за іншими даними 6263 м) знаходиться на так званій екваторіальній опуклості та майже на самому екваторі. Так, з 16-го і до початку 19-го століття вважалося, що найвища гора на Землі - це Чимборасо.
Андський стратовулкан Чимборасо (ісп. Chimborazo) настільки вражаюче височіє над країною, що в ясний день його можна побачити навіть із великого портового міста Гуаякіль, розташованого на відстані понад 100 км. Вершина повністю вкрита льодовиками і вічним снігом, які є важливим джерелом води для населення прилеглих до нього провінцій. Будучи найвищою горою Еквадору, Чімборасо дуже популярний для сходження серед альпіністів, але маршрут пролягає по льодовикам і на великій висоті, тому дуже бажаний висотний досвід і відпрацьовані навички пересування по сніжно-льодовому рельєфу.
Друга за висотою і популярністю вершина Еквадору, вулкан Котопаксі (Cotopaxi, Котопахі) висотою 5987 м, він також входить в топ найвищих діючих вулканів світу. За останні 300 років було зафіксовано біля 50 суттєвих вивержень, а з 2015 року Котопаксі постійно перебуває в активному еруптивному процесі, проте це не заважає альпіністським сходженням.
Якщо вас зацікавили вулкани Еквадору, робіть заявки на сторінці програми Сходження на Чимборасо та Котопаксі.
Ще кілька вулканів Південної Америки пропонують відносно прості, але дуже цікаві та мальовничі маршрути для туристів. Серед них, наприклад, один із найпростіших шеститисячників планети - вулкан Чачані (Chachani) в Перу висотою 6057 м. Він входить у Центральну вулканічну зону Анд, Кордильєра Волканіка (Cordillera Volcanica). Завдяки посушливому клімату навіть на такій значній висоті не утворилось постійного льодовика і під час сухого сезону на вулкан можна піднятись фактично пішки, не використовуючи жодне альпіністське спорядження. А розташування на відстані всього 22 км від багатомільйонного перуанського міста Арекіпа (Arequipa) робить логістику швидкою і доступною, так що стає можливим здійснити сходження всього за день, за умови попередньої акліматизації на інших горах.
Тут же, біля Арекіпа, знаходиться й інший мальовничий і доступний для сходжень вулкан Ель-Місті (El Misti), 5822 м. На відміну від Чачані, Ель Місті діючий вулкан, і хоча останнє серйозне виверження було зафіксовано наприкінці 15-го століття, зараз в кратері постійно спостерігається фумарольна активність та періодичні сейсмічні поштовхи, що дає вченим і місцевим жителям привід для занепокоєння. Транспортна доступність також робить Ель-Місті одним з найбільш популярних місць для сходжень в Перу.
Піднятись на обидва перуанські вулкани ми пропонуємо у нашій програмі Сходження на вулкани Ель-Місті та Чачані.
Якщо ж ви ще не готові до підкорення висоти 6000 м, але неодмінно хочете піднятись на один із вулканів у гірській системі Анд, альтернативою може стати відносно простий 5-тисячник Невадо-дель-Толіма (Nevado del Tolima) в Колумбії. На додаток до сходження ви отримаєте яскраві враження від поїздки екзотичними місцями, відвідаєте кавові плантації, пустелю та одні з найкращих пляжів Карибського моря. Приєднуйтесь до Подорожі Колумбією та сходження на вулкан Невадо-Дель-Толіма.
В масиві Кордильєра Бланка, поряд з Уаскараном, є ще одна дивовижна гора, яка хоча й поступається багатьом вершинам Анд за висотою, проте за вердиктом конкурсу від німецького журналу “Alpinismus” 1966 року, названа найкрасивішою горою у світі. Тоді фотографи з різних країн надіслали на конкурс зображення гірських вершин, і за рішенням суддів приз симпатій отримала сніжно-льодова вершина ідеальної пірамідальної форми - гора Альпамайо. З цим рішенням погоджуються й донині тисячі гірських мандрівників та альпіністів.
Висота Альпамайо (Nevado Alpamayo) 5947 м, що робить її непростою для сходжень. Круті сніжно-льодові схили прорізані численними кулуарами, якими ідуть маршрути різного рівня складності, проте зовсім простих серед них немає, а навіть “класичні”, такі як маршрут відомого італійського альпініста Казіміро Феррарі (Casimiro Ferrari), приховують в собі небезпеку сходження лавин чи падіння льодових сераків. Не дивлячись на це, гора Альпамайо вабить туристів і сюди досить часто піднімаються комерційні експедиції в супроводі місцевих гідів.
Для тих, хто хотів би побачити найгарнішу вершину у світі на власні очі, ми пропонуємо 10-денний трек навколо Альпамайо, відомий також під назвою Alpamayo Circuit, в якому ми піднімемось до висоти 4850 м та відвідаємо південний і північний базовий табір, звідки починається сходження на сам пік.
Гори Перу не втомлюються дивувати мандрівників своїми чудесами. В перуанських Андах, неподалік від міста Куско і всесвітньовідомого археологічного комплексу Мачу-Пікчу, розташовані яскраві гори Вінікунка (Vinicunca, Winikunka), які також називають Райдужні гори (англ. Rainbow Mountain, ісп. Montana Arcoiris) або Гори Семи кольорів (англ. Mountain of seven colors, ісп. Montaña de Siete Colores, Cerro Colorado). Ці кольорові гори в Перу приваблюють туристів з усього світу, які бажають подивитись на схили Анд, розфарбовані різними барвами, ніби справжня веселка.
Дістатись до Веселкових гір можливо як у форматі одноденної екскурсії, так і в форматі багатоденного походу через масив Аусангате (Ausangate) з не менш приголомшливими краєвидами. Проте, потрібно пам’ятати, що висота Вінікунки понад 5000 м, тому перед поїздкою туди обов’язково потрібно отримати акліматизацію в горах навколо Куско. Ми пропонуємо відвідати Веселкові гори у двох наших програмах:
Тепер з північної частини Андських Кордильєр ми переносимось на південь континенту, де гори стають суттєво нижчими, але через похолодання клімату більш суворими та неприступними для сходжень. В аргентинській частині Патагонії знаходиться гора Фіцрой (Monte Fitz Roy), відома туристам своїми унікальними обрисами, а для альпіністів надзвичайною складністю. Величні гранітні стіни масиву височіють над рівнинами Патагонії та побачити їх можна ще за багато кілометрів до прибуття в селище Эль-Чалтен (El Chalten) біля підніжжя гори. Масив є частиною національного парку Лос-Гласьярес (Los Glaciares) в Аргентині.
Висота гори Фіцрой 3405 м, що відносно небагато за мірками Анд. Проте через дуже суворий, майже арктичний клімат, з частими опадами, холодними температурами й ураганними вітрами, погодні умови дозволяють здійснювати сходження в цьому регіоні лише кілька місяців на рік. Найкращим сезоном в Патагонійських Андах вважається середина грудня, січень і початок лютого, проте навіть протягом цих місяців можуть бути лише короткі погодні вікна, не достатні для надто довгих і складних сходжень.
Вперше на Фіцрой альпіністи піднялись у 1952 році. В складі команди були французи Ліонель Террай та Гвідо Маньоне, третій же учасник команди, Жак Поінсенот, трагічно загинув під час підходу на гору, потонувши в річці при переправі. На його честь першосходжувачі назвали одну із вершин в масиві. Інші піки навколо Фіцроя носять імена французьких льотчиків, таких як: Гійоме, Мермоз, Хуарес та Екзюпері. Сам же Фіцрой названий за прізвищем англійського капітана, який керував судном Бігль, що здійснювало розвідку місцевих берегів за наказом британської корони в середині 19-го сторіччя. Місцева назва гори “Чалтен” в перекладі з місцевої мови індіанців теуельче означає “той, що димить”. Цю назву пов’язують з тим, що за вершину гори часто чіпляються хмари, які візуально виглядають ніби дим від вулкана.
Поряд з Фіцроєм знаходиться ще більш сувора і неприступна вежа - гора Серро Торре (Cerro Torre), 3133 м. Історія сходжень на цю гору ще більш драматична і включає трагічну загибель потенційного першосходжувача Тоні Еггера, дві не визнані світовою спільнотою спроби італійця Чезаре Маестрі і нарешті перше незаперечне сходження аж у 1974 році італійської команди під керівництвом Казіміро Феррарі. Під час однієї зі своїх спроб Чезаре Маестрі використовував автоматичний пробійник, яким забивав у скелю гаки кожні кілька метрів і таким чином просувався вгору. Після досягнення сніжно-льодового гриба на вершині гори, він заявив, що сніг не є частиною гори, а тому вважав своє сходження здійсненим та спустився вниз. Проте інші альпіністи не визнали цього і слава першого сходження так і не дісталась Маестрі, хоча його маршрут під назвою “Компрессор” став історичним.
Навколо Серро Торре і Фіцроя можна здійснити відносно нескладний кількаденний трекінг, зупиняючись в наметах біля мальовничих озер та піднімаючись на оглядові майданчики для зустрічі неймовірно красивих світанків, які за безхмарної погоди заливають яскраво червоним сяйвом навколишні гори.
В чилійській частині Патагонії найвідоміші гори - вершини національного парку Торрес дель Пайне (Torres del Paine). Візиткою цього регіону є вежі Пайне, а також масив Лос Куернос (Los Cuernos), що піднімається над озером Норденшельд. Найвища точка національного парку - гора Пайне Гранде (Paine Grande) висотою 3050 м. Всі ці гори також надзвичайно складні для альпіністських сходжень.
Для трекінгу в парку доступні варіанти так званого О або W треків. O-trek проходить кільцем вздовж усього масиву і займає від 8 до 10 днів, але більш популярним серед туристів є W-trek на 4-5 днів, який включає переходи між кемпінгами та радіальні виходи до оглядових майданчиків в гірських долинах. В Чилі правила відвідування національного парку більш суворі, ніж в Аргентині, купувати квиток і бронювати кемпінги в Торрес-дель-Пайне потрібно задовго до прибуття, ходити лише маркованими стежками та у визначений час, а розпалювати вогонь, навіть на газовому пальнику, можна лише у спеціально відведених для приготування їжі місцях. За дотриманням порядку слідкують рейнджери і штрафи за порушення величезні. Це пов’язано з тим, що за свою історію парк пережив дві масштабні пожежі, що знищили десятки гектарів лісу, а спричинені вони були недбалістю туристів. Тому зараз територія суворо охороняється, і навіть не дивлячись на присутність людей, тут можна побачити багатьох представників дикої природи, таких як гуанако, місцевого ендемічного оленя Huemul, лисиць, а зрідка навіть найбільшого хижака Патагонії, пуму.
Якщо вас заворожила своєю холодною красою далека і загадкова Патагонія, пропонуємо відправитись в новорічний тур в ці далекі краї разом з KULUAR: Подорож на край світу.
Сподіваємось, що інформація про гори Анд та можливості трекінгу і сходжень у Південній Америці були цікавими та корисними для вас. Якщо ви все ще сумніваєтесь, яку з наших програм обрати для наступної подорожі, радимо прочитати порівняльну статтю двох регіонів, де розкриваються особливості, плюси та мінуси кожного з треків, детально пояснюється яким чином відбувається організація побуту і денних переходів під час програми: Перу чи Патагонія? Який трекінг обрати?
Чекаємо вас в наступних подорожах разом з нами!
Автор статті: Юлія Юрасова, тимлідер в Південній Америці
