Базовий табір Аннапурни, або ABC (Annapurna base camp) – пункт призначення одного з найпопулярніших треків Непалу та місце старту сходжень на 10-й за висотою восьмитисячник. У цій статті ми розповімо про все, що пов’язано з ним.
Мало хто знає, що існує 2 базові табори Аннапурни – північний і південний. Зазвичай, коли говорять про базовий табір, мають на увазі південний, адже саме до нього прокладено відомий трекінговий маршрут.
Південний базовий табір Аннапурни знаходиться в однойменному національному парку – одному з найпопулярніших місць для трекінгу в Непалі. Щорічно парк відвідують понад 100 тисяч туристів із усього світу! Мандрівників приваблюють пейзажі грандіозного гірського масиву Аннапурни, який включає 1 восьмитисячник і 13 семитисячників. Також національний парк може похвалитися найглибшою у світі ущелиною, декількома високогірними озерами та дивовижним біорізноманіттям (більше 160 видів тварин та майже 500 видів птахів).
Одне з найунікальніших та найкрасивіших місць національного парку – так зване “Святилище Аннапурни”. Це невелика льодовикова долина, яка знаходиться на висоті близько 4 100 м і щільно оточена кільцем найвищих гір: Аннапурни Південної, I та III, Хінчулі, Мачапучарі та Гангапурни. Саме тут і розташований знаменитий південний базовий табір Аннапурни! Потрапити в нього можна лише через вузький прохід між вершинами Мачапучаре та Хінчулі. Тому європейці відкрили це місце лише у 1956 році вже після першого сходження на Еверест.
На сьогоднішній день південний базовий табір являє собою кілька чайних будиночків, від яких можна спостерігати фантастичну панораму навколишнього гірського масиву. Особливо вражає пейзаж на світанку, коли сонячні промені повільно опускаються по південній стіні Аннапурни, з кожною хвилиною висвітлюючи його дедалі більше.
Північний базовий табір Аннапурни вперше використовувався у 1950 році французькою експедицією Моріса Герцога, яка тоді здійснила перше успішне сходження на восьмитисячник в історії. Табір знаходиться з північного боку гори в безлюдних місцях, де немає сіл, лоджів та вказівників. На його околицях можна спостерігати не менш прекрасні види, ніж з південного боку. Саме на базі північного табору і відбуваються експедиції на Аннапурну за класичним маршрутом.
Дістатися південного базового табору можна в ході треку до Аннапурни. Це класичний маршрут, який починається в Покхарі і зазвичай займає 10-15 днів на всю програму. Наш трек розрахований на 12 днів і розроблений таким чином, щоб захопити всі цікаві локації поруч. Ми пройдемо через 6 природних зон від спекотних тропічних джунглів до арктичних пустель у гімалайському високогір'ї. Прогуляємося і колоритними непальськими селами, де можна поспостерігати за укладом життя місцевих жителів. В один з днів ми піднімемося на світанку на гору Пун Хілл, щоб помилуватися гарним сходом сонця з видом на Аннапурну (Південну та Першу), Дхаулагірі, Мачапучаре та Нілгірі. А по дорозі назад зайдемо в село Джину Данда, щоб поніжитися в гарячих джерелах.
При всій насиченості трекінг до Аннапурни має низьку складність за мірками Гімалаїв. Протягом усього маршруту учасники ночують та харчуються у гостьових будиночках – лоджах. Також є можливість за невелику плату найняти портерів, які нестимуть усі ваші речі. Трек проходить на помірних висотах, що зводить можливість прояву симптомів гірської хвороби до мінімуму. Основну складність на маршруті складають кам'яні сходи, якими учасники долають численні спуски та підйоми. Якщо у вас немає проблем із колінами, то ви без особливих проблем подолаєте цей трек.
Щодо північного базового табору Аннапурни, то до нього веде свій трек. Він був відкритий для туристів у 2019 році, і поки що про нього мало хто знає. Маршрут проходить дикими місцями, де немає лоджів, а тому учасники ночують у наметах, а їжу готують самостійно. Ще одна проблема – відсутність будь-яких вказівників, що підвищує можливість заблукати.
Трекінг в Непалі. Повний гайд, відповіді на часті питання допоможе вам краще підготуватися до мандрівки.
Піший тур дуже різноманітний та насичений. На трекерів чекають джунглі, водоспади, озера, гарячі джерела і, звичайно ж, пейзажі найвищих гімалайських піків: Аннапурни (Південної та Першої), Дхаулагірі, Нілгірі, Тилічо та інших. Також дорогою до північного базового табору є шанс зустріти екзотичних представників місцевої фауни. При великій удачі – навіть снігового барса.
Трек навколо Аннапурни, або “Кільце Аннапурни” – один із найвідоміших туристичних маршрутів на планеті! Він не проходить через базові табори восьмитисячника, зате дає можливість оглянути всі найвідоміші вершини масиву Аннапурни з різних ракурсів. До того ж учасники відвідують найкрасивіше високогірне озеро Тилічо, розташоване на висоті 5 тисяч метрів.
Протягом усього маршруту нас супроводжуватимуть стрімкі гірські річки Марсіанді та Калі-Гандакі. Остання з них тече між двома восьмитисячниками – Аннапурною та Дхаулагірі, формуючи найглибшу ущелину у світі! Ключова ділянка маршруту – перевал Торонг Ла (5416 м).
У порівнянні з треком до базового табору Аннапурни цей маршрут має більшу складність за рахунок більшої абсолютної висоти.
Марді Хімал трек проходить паралельно з треком до БЛ Аннапурни. На відміну від останнього, Марді Хімал пролягає хребтом, а тому є більш видовим. Ще одна його перевага – можливість безпечно ходити ранньою весною, коли на треку до Аннапурни в ущелині зберігається лавинна небезпека.
Маршрут був відкритий відносно недавно, і тут ще немає такої кількості туристів, як на популярніших треках у національному парку. При цьому лоджі тут присутні, тому проблем із ночівлями та харчуванням не буде.
Головна “фішка” Марді Хімал трека – неймовірні види на священну вершину Мачапучаре, до якої ми поступово наближатимемося по ходу трекінгу. Цей піший тур має низьку складність і може рекомендуватись для знайомства з Непалом. Також це чудовий вибір для тих, хто не впевнений у своїй фізичній формі, але хоче побачити справжні Гімалаї.
До Базового табору Аннапурни, як і в інші гірські райони Непалу, краще вирушати навесні (березень-квітень) та восени (жовтень-листопад). У зимові місяці буде значно холодніше, а влітку в Гімалаях сезон дощів.
Між весняним та осіннім сезонами також є різниця. Навесні цвітуть рододендрони – один із національних символів Непалу. Особливо красиво це цвітіння виглядає на фоні білосніжних гірських піків. Також навесні на висотах може бути багато снігу. З одного боку, це трохи ускладнює пересування, а з іншого – робить трек ще красивішим та атмосфернішим. Також у весняні місяці в повітрі може триматися димка, яка погіршує видимість.
Восени повітря чистіше, сніг залишається тільки дуже високо в горах, а рододендрони вже не цвітуть. Також восени на стежках більше трекерів. Загалом кожна з двох пір року має свої переваги. Яку б із них ви не вибрали, Непал зможе вас приємно здивувати!
