Мозолі в поході: як уникнути, що робити й чим лікувати, якщо натер пухир і він лопнув

Як і чому утворюються мозолі

Здавалося б, така маленька неприємність — всього лише розтерта шкіра, під нею невеликий пухир (це ж навіть не перелом)... але вона може перерости в серйозну перешкоду, що заважає повноцінно долати маршрут або зовсім стати причиною дострокового сходу. А це вже проблема не тільки для самого потерпілого, а й усієї групи, тому про водяні мозолі повинні знати всі й усе.

Головна причина утворення мозолів — механічне тертя, особливо під навантаженням, тиском (наприклад, від важкої ваги екіпірування, тугого прилягання взуття або одягу). Додаткові фактори — тепло і волога. Втім, про все по черзі.

Для зручності, наш огляд і рекомендації будуть в основному стосуватися мозолів на ногах, які утворюються від взуття. Хоча, звісно, в походах потертості та пухирі можуть виникнути і на інших частинах тіла. Наприклад: на долонях від тертя шкіри об руків'я трекінгових палиць або темляка льодоруба, на плечах, поясі або стегнах від плечових і поясних лямок рюкзака, а також від грубого незручного одягу можуть виникнути потертості між ногами, на внутрішній стороні стегон, під пахвами.

Отже, етапи формування водяних мозолів:

• Почервоніння і печіння. За інтенсивного тривалого тертя і тиску верхній шар шкіри (епідерміс) починає “відриватися” від нижнього (дерми). На цьому етапі ви бачите потертість, почервоніння, можуть бути легкі відчуття болю. Найкраще, якщо ви вчасно помітили ці ознаки й одразу ж вжили заходів, щоб запобігти утворенню пухиря. Забігаючи наперед, скажемо, що робити, коли пече мозоль: усунути причини надмірного тертя, накласти спиртовий компрес на кілька хвилин та приклеїти надійний шар лейкопластиру.
• Поява припухлості. Якщо на першому етапі проблему не було усунуто, то епідерміс відшаровується й утворюється щілина між клітинами, в якій починає накопичуватися рідина, біль посилюється. Це вже “червоний прапор”, що потрібно терміново зупинитися на годину-дві для обробки пухиря, після чого ще можливо продовжувати йти.
• Ріст і формування пухиря. У разі продовження надмірного механічного впливу на проблемну зону, рідини стає ще більше, “водянка” збільшується за площею і товщиною, шкіра натягується. Це вже критична ситуація, коли потрібен не просто привал, а зупинка на днювання або ночівлю, щоб надати повноцінну допомогу і дати хоч трохи часу на загоєння.
• Розрив пухиря — власне, це пошкодження епідермісу і вихід рідини назовні, після чого залишається відкрита рана. Найкраще не доводити до цього етапу! Бережіть мозолі від чинників, через які вони можуть тріснути, ну і зрозуміло, самостійно не розкривайте (ні нігтями, ні голкою).

Головна небезпека пухирів у тому, що вони лопаються і втрачають герметичність, у рану може потрапити інфекція. Власне, ось і відповідь на улюблені запитання туристів-початківців на кшталт, чи можна самостійно проколювати або зрізати водянки. Ні! Особливо в польових умовах. Навпаки, потрібно докласти максимум зусиль, щоб пухир не лопнув сам. Адже долікарських заходів щодо перешкоджання зараженню може бути не достатньо, а тому за перших ознак (набряк, нагноєння) найправильніше — сходити з маршруту і звернутися до лікаря.

Шкіра — найбільший орган людського тіла, його теж потрібно берегти від ушкоджень

Профілактика потертостей і водяних пухирів на ногах

Якщо дуже коротко, то вам потрібно: не допускати деструктивного тертя шкіри грубими матеріалами, знизити ризики набряклості кінцівок, унеможливити перегрівання та підтримувати сухість тих ділянок тіла, що найбільше піддаються натиранню. Звучить зрозуміло, але абстрактно? Переходимо до конкретики.

• Механічне тертя шкіри викликають тісний одяг і взуття, грубі, шорсткі матеріали, абразивні елементи на кшталт камінців і піску, обтяження черевиків альпіністськими кішками, намоканням або налипанням бруду, снігу, та й просто-таки складки на шкарпетках чи устілках.

Щоб нівелювати цей фактор, потрібно забезпечити ковзання між шкірою і “агресивним” матеріалом. Як мінімум, унеможливити безпосереднє торкання, наприклад, надіти рукавички (забезпечать ковзання темляка по тканині, а не по шкірі), гладку синтетичну футболку, трекінгові шкарпетки або ж наклеїти пластир, захищаючи ніжну шкіру.

• Підвищена температура повітря призводить до набрякання тіла, через що одяг і взуття стають тіснішими, вищий ризик заробити потертості.

Для зменшення набряклості виключіть із раціону солоне та копчене, додайте продукти, багаті на калій. На маршруті протягом дня піднімайте ноги догори, наприклад поклавши на рюкзак або стовбур дерева.

• Активний рух, як і спекотна погода, сприяє підвищеному потовиділенню, через що шкіра стає вогкою. Намокає вона й від дощу чи переходу вбрід. Через надмірну вологу шкіра набухає, стає м'якою та вразливою до пошкоджень.

Уникайте надмірного промокання зсередини (піт) і зовні (опади, водойми). Віддайте перевагу вологостійкій, дихаючій, терморегулюючій, швидковисихаючій екіпіровці, дотримуйтесь 3-шарової концепції підбору одягу. Переходьте брід у змінному взутті, частіше міняйте промоклі шкарпетки або користуйтеся мембранними. Перед взуванням витирайте ноги максимально насухо.

Підготовка: що робити ДО походу, щоб не виникали мозолі на ногах

Підберіть правильне взуття і навчіться його підганяти по нозі за допомогою шнурівки. У більшості випадків саме взувачка стає причиною виникнення мозолів, тому до купівлі потрібно підійти максимально відповідально. Про те, як вибрати правильну модель, ми розповіли в статтях Про трекінгові кросівки та Про альпіністські черевики. Нагадаємо основні принципи: тип взуття має відповідати типу маршруту (зазвичай бренди прописують призначення і сезонність своїх виробів), підбирайте максимально зручну колодку і трохи більший розмір з урахуванням трекінгових шкарпеток і того, що в походах ноги набрякають. Запитайте у консультанта екіпірувального магазину або подивіться відео-інструкції, як правильно зашнурувати черевик, щоб він був добре зафіксований і водночас не стискав ногу.

Подбайте про змінне взуття та устілки. Висотні та трекінгові черевики зазвичай важкі самі по собі, а мембранні кросівки не досить добре вентилюються, тому потрібно взяти ще пару легкої змінки на час відпочинку. Це можуть бути крокси, шльопанці або сандалі, головне — щоб нога в них дихала і не була здавлена. Щодо устілок, то на тривалому складному треку може виявитися, що саме вони сприяють натиранню стопи, п'яти, пальців (поки не пройдеш — не дізнаєшся). На цей випадок прихопіть пару змінних устілок, готових анатомічних або замовте виготовлення індивідуальних.

Взуття та термошкарпетки — єдина система. Приміряйте і розношуйте черевики саме в тих шкарпетках, у яких підете маршрутом

Підберіть правильні шкарпетки. Жодні черевики не врятують від пухирів, якщо під ними шкарпетки з бавовни або дешевої синтетики, у яких грубі шви, та ще й якщо вони сповзають, утворюючи складки. Потрібні спеціалізовані трекінгові термошкарпетки з “розумного” синтетичного матеріалу або мериносової вовни. Така пара забезпечить терморегуляцію (зменшуючи перегрів, потовиділення) і своєрідне ковзання ноги в черевику, тобто тертися буде матеріал, а не ваша шкіра. Залежно від тривалості походу і передбачуваної погоди, беріть 2-5 пар, щоб було в що переодягнутися в міру забруднення та/або намокання ніг.

Підготуйте свої ноги до тривалого походу перетнутою місцевістю та різноманітною поверхнею. Якнайбільше ходіть босоніж по траві, гальці, піску. Якомога раніше і довше перед подорожжю розношуйте ходове взуття, навіть якщо воно не нове, але кілька місяців пролежало в шафі. Почніть з коротких прогулянок, поступово збільшуючи навантаження і змінюючи рельєф (по камінню, лісом, вгору-вниз). Так ваші ноги встигнуть адаптуватися до незвичного взуття, плюс завчасно побачите найвразливіші місця, щоб превентивно захистити їх пластиром перед виходом на маршрут.

і своєчасно обрізайте нігті 😉

Покладіть у косметичку/аптечку набір, необхідний для профілактики та лікування мозолів у похідних умовах. А саме:

• Засіб від поту для ніг, мазь від мозолів на руках (найбільш ефективна та, що призначена для скелелазів) та/або олівець-стік від потертостей і тріщин.
• Пластир рулонний. Повинен відповідати таким вимогам: ширина 4-5 см, довжина близько 5 м, мінімальної товщини, з бавовни або віскози, з гладкою ковзною зовнішньою стороною та надійною клейовою основою (перевірте, щоб добре приклеювався, це дуже важливо).
• Гідроколоїдні лейкопластири різних розмірів (наприклад, Compeed).
• Спирт від 75%, для обробки і компресів.
• Бинт для компресів.
• Хлоргексидин для обробки відкритих ран.
• Засіб з антибактеріальною і регенеруючою дією, який допомагає швидко загоїти рану від мозоля (наприклад, мазь з тетрацикліном, метилурацилом).
• Рушник із мікрофібри для ніг, маленький.
• Капронові гольфи (чоловікам теж).
• Манікюрні ножиці, ножиці для пластиру, бинтів.

Далі ми пояснимо, як користуватися всім цим добром. Хоча, звісно ж, бажаємо вам уникнути потреби заглядати в похідну аптечку.

Візьміть на замітку кілька “народних” лайфхаків. Що краще ковзає шкарпетка у взутті, то менше тертя шкіри. Підвищити ковзання допомагає силіконовмісний кондиціонер для білизни: просто просочіть ним шкарпетки та, не обполіскуючи, просушіть. Концентрат засобу можна взяти з собою в похід і повторювати обробку після прання ходової пари. Ще один метод — поверх шкарпеток вдягнути капронові гольфи, як не дивно, але це теж може захистити від мозолів. Хоча, звісно, найкраще рятуватися пластиром. До речі, якщо раптом підходящого не виявиться в продажу, то замінити його можна кінезіо-тейпом, оскільки він теж доволі широкий і відмінно клеїться без утворення складок.

На маршруті: як запобігти утворенню водяних мозолів

Уявіть: ви вже на точці старту, світ гір і дикої краси — попереду, цивілізація — позаду. Найближчі кілька днів ваше тіло зазнає незвичних навантажень. Як йому допомогти, щоб уникнути утворення мозолів?

Профілактична обробка шкіри. Ви вже знаєте або хоча б припускаєте, які ділянки тіла будуть найбільш схильні до тертя, а отже можете завчасно захистити їх від пошкоджень. Нанесіть на них засіб від мозолів (стік або звичайний антиперспірант) чи пластир. Інструкцію, як правильно наклеїти пластир, ми наводимо нижче.

Дотримання гігієни та догляд за ногами. Регулярно мийте ноги з милом або протирайте антибактеріальними серветками. Насухо витирайте рушником. Акуратно зрізайте нігті й задирки. За найменшої можливості давайте ногам відпочити і “подихати”, на біваку ходіть босоніж.

Своєчасна зміна шкарпеток. Не ходіть у забруднених, просочених потом та/або мокрих шкарпетках — ці чинники теж сприяють розтиранню шкіри. Та й що менш забруднена річ, то простіше її випрати в польових умовах.

Підвищена температура і вологість — сприяють набрякам і розм'якшенню шкіри, які, своєю чергою, призводять до водяних мозолів

Своєчасне усунення чинників, що провокують розтирання шкіри. Так, зрозуміло, що знімати кішки, щоб знизити навантаження на п'яту, не варто. Однак можна частіше вибивати з їхніх підошов налиплий сніг. Не лінуйтеся також витрушувати з взуття пісок та інше сміття, або надіньте туристичні бахіли (вони ж гамаші, ліхтарики). Розумно користуйтеся шнурівкою, адже вона дає змогу підлаштувати посадку черевика залежно від стану ноги та складності рельєфу.

Оглядайте ноги й прислухайтеся до відчуттів. У перший ходовий день, а також у разі кардинальної зміни рельєфу (рівна стежка змінилася підйомом, підйом спуском, або рух по валунах змінився сипухою) оглядати ноги на предмет появи потертостей потрібно досить часто. Зазвичай на привали зупиняються кожні 30-50 хвилин, це ідеальний час для перевірки стану ніг. Якщо є почервоніння, печіння, свербіж, то вживайте заходів негайно, не допускайте утворення пухиря.

У будь-якій незрозумілій ситуації радьтеся з інструктором, гідом, тимлідером або іншою більш досвідченою людиною в групі.

Лікування: що робити, щоб зійшли водяні мозолі

Тут важливо зазначити: як і чим краще лікувати водяні мозолі — це рішення в компетенції лікаря, а ви ж можете надати лише долікарську допомогу. Тож, покрокова інструкція на прикладі виникнення пухирів на ногах:

1. Сповістити про свій стан керівнику групи, зручно влаштуватись на привал.
2. Вимити ноги у водоймі або питною водою (треба змити пил, бруд).
3. На місце почервоніння чи пухир накласти спиртовий компрес на 5-10 хвилин. На замітку: горілка не підходить, оскільки саме міцний спирт відводить вологу від шкіри, чинить необхідну антисептичну та знеболювальну дію.
4. В ідеалі додатково знежирити шкіру. У похідних умовах це можна зробити очищеним бензином “Калоша”, який використовується в мультипаливних пальниках (не хвилюйтеся, він легко змивається спиртом). На знежирену і суху шкіру пластир наклеюється максимально надійно.
5. Наклеїти пластир у кілька шарів, що накладаються один на інший як черепиця. Починайте клеїти стрічку в центрі (якщо не боляче) і розгладжуйте до країв, уникайте утворення складок, заломів. Краї пластиру дуже важливо гарненько притиснути пальцями до шкіри (беріть більші шматки, щоб не притискати болюче місце).
6. Акуратно надіньте шкарпетку, розширюючи її розчепіреними пальцями, а не натягуючи, як зазвичай (інакше краї пластиру зачепляться і відклеяться).

Якщо пухир розірвався, то перед накладанням пластиру потрібно додатково обробити мозоль хлоргексидином і помазати маззю “Левомеколь” чи іншою ранозагоювальною.

Ще одна порада. Якщо вам подобається користуватися колоїдними пластирами, уважно читайте і дотримуйтесь інструкції. Зокрема, рекомендується накладати їх не довше, ніж на день-два, тобто це прийнятний варіант для походу вихідного дня ПВД або використання під кінець походу... І нехай у ньому з вами фінішують тільки приємні враження, позитивні емоції та бажання продовжити шлях у Горах!

А якщо в Гори, то з KULUAR!