Якщо у вашому туристичному багажі вже є багатоденні піші походи, сходження в Карпатах або трекінг у високогір'ї Непалу, то, ймовірно, вам дедалі частіше спадає на думку: «А чи не спробувати справжнє альпіністське сходження?»
Саме тоді в списку омріяних вершин з'являються Монблан або Казбек — дві знакові вершини, які для багатьох стають першим кроком в альпінізм.
Монблан — найвища вершина Альп і Західної Європи (4808 м) на кордоні Франції та Італії. Це символ світового альпінізму, який приваблює і початківців, і професіоналів з усього світу. Монблан — одна з вершин програми «Сім вершин», тож сходження на нього дуже популярні.
Казбек — неактивний стратовулкан Великого Кавказу. Його висота — 5033 м за міжнародними альпіністськими картами (грузинські джерела вказують 5054 м). Саме висотою Казбек і приваблює: це шанс здобути свій перший п'ятитисячник. Дикіший характер маршруту робить його цікавою й амбітною ціллю для сходжувачів.
Попри репутацію «перших альпіністських вершин», сходження на Монблан і Казбек не можна вважати легкою прогулянкою. Технічно вони складніші за звичайні трекінгові маршрути, але доступні людям без багаторічного альпіністського досвіду — за умови належної підготовки. Які навички знадобляться, як тренуватися, яке спорядження обрати та на що звернути увагу ще до виїзду в гори — розповідаємо в цій статті.
Обидві вершини вважаються хорошим вибором для першого альпіністського досвіду: вони поєднують відносно невисоку технічну складність із можливістю навчитися працювати на льодовику, користуватися спеціальним спорядженням і адаптуватися до висоти. Але від звичайних трекінгових маршрутів вони суттєво відрізняються — і справа не лише у висоті.
| 12.06-18.06.27 |
NEW
|
€2400 | 4 | |
| 19.06-25.06.27 |
NEW
|
€2400 | 4 | |
| 26.06-02.07.27 |
NEW
|
€2400 | 4 |
Висота й категорія складності класичних маршрутів на Монблан і Казбек близькі, але характер сходження різний. Тому однозначно назвати одну з вершин складнішою неможливо: усе залежить від того, що брати за критерій — технічність маршруту, інфраструктуру чи об'єктивні небезпеки.
| Характеристика | Монблан | Казбек |
| Висота вершини | 4808 м | 5033 м (за грузинськими даними — 5054 м) |
| Категорія складності* | класичний маршрут через Гюте — PD; «Три вершини» — PD+; італійський маршрут через притулок Гонелла — PD | класичний маршрут з Грузії — PD (2А) |
| Головна складність | Гюте — скелі, каменепади, гострі сніжні гребені; «Три вершини» — крутий сніжно-льодовий схил; Гонелла — обхід тріщин і сераків на льодовику | закриті льодовики з тріщинами, крутий передвершинний зліт |
| Небезпечні ділянки | активні каменепади в Гран-Кулуарі на маршруті через Гюте; лавини й обвали сераків на інших маршрутах | приховані тріщини на льодовику Гергеті та плато, твердий натічний лід на передвершинному зльоті |
| Проживання | переважно в притулках (бронювати треба далеко наперед) | переважно в наметах або в притулку на Метеостанції |
| Інфраструктура | розвинена: гірський трамвай, канатні дороги | майже відсутня, частину вантажу можна закинути кіньми |
*PD (peu difficile) — категорія за французькою альпійською шкалою, перекладається як «трохи складний» або «помірно складний». Для Казбеку в дужках — категорія за пострадянською класифікацією.
Початківцю серед трьох маршрутів на Монблан варто насамперед звернути увагу на класичний — через притулок Гюте. У Kuluar є програми за всіма трьома: через Гюте, траверс трьох вершин та Італійським гребенем через притулок Гонелла.
Сезон на обох вершинах триває з червня по вересень, але кожен місяць має свої особливості.
Класичне сходження на Монблан — це довгий і виснажливий підйом крутими скелями Aiguille du Goûter від притулку Тет-Рус (3167 м) до притулку Гюте (3835 м). Найнебезпечніше місце на цьому шляху — Гран-Кулуар, який через каменепади називають «Кулуаром смерті». Тому виходять зазвичай уночі, поки мороз тримає каміння. Фінальний відрізок до вершини веде дуже вузьким гострим сніжно-фірновим гребенем.
Монблан — це «цивілізований» альпінізм: розгалужена система підйомників, гірський трамвай і притулки з дахом над головою та гарячою їжею.
Натомість сходження на Казбек майже повністю сніжно-льодове: скельних ділянок для лазіння на класичному маршруті з Грузії немає. Головна небезпека — льодовик Гергеті з великою кількістю глибоких тріщин, прихованих під сніговими мостами. На фінальному зльоті часто оголюється твердий лід — тоді може знадобитися додаткова страховка на льодобурах і бездоганна техніка ходьби в кішках.
Підйом на Казбек — це «трушний» альпінізм. Рюкзаки тут важчі, а підхід до бази довший: речі доведеться нести на собі або наймати коней на частину маршруту. Ночівля на Метеостанції (Betlemi Hut, 3650 м) — спартанська. Детальніше — у нашій статті про гору Казбек.
Отже, Монблан — динамічне й технічно складніше сходження, а Казбек — класичне високогірне випробування на витривалість і автономність. Тож обирати між ними варто не за принципом «що легше», а виходячи з власного досвіду, рівня підготовки та формату, який вам ближчий.
Технічна складність обох вершин близька, тож і вимоги до учасників збігаються. Залежно від початкової фізичної форми підготовка триває від 3 до 6 місяців і складається з трьох напрямів: фізична підготовка, базові альпіністські навички, а також спорядження й одяг.
Головний виклик на Монблані й Казбеку — накопичена втома: круті схили, затяжні підйоми та виснажливий штурмовий день. Фінальний вихід триває 8–12 годин і вимагає великого напруження сил в умовах кисневого голодування, коли кожен рух дається важче. Що краща фізична підготовка, то менше доведеться страждати на шляху до омріяної вершини.
Мета тренувань — витривалість. Працюйте в кількох напрямах одночасно:
Детальніше про фізичну підготовку, зокрема графіки тренувань, — у нашому матеріалі про фізичну підготовку до походу в гори.
Для сходження на Монблан і Казбек потрібні базові альпіністські знання та навички. Насамперед — упевнено ходити в кішках по снігу, фірну та льоду, користуватися льодорубом і вміти виконати самозатримання в разі зриву. Важливо навчитися працювати в зв'язці: розуміти, як рухатися закритим льодовиком, тримати правильну дистанцію між учасниками, знати основи страховки й правила безпеки на сніжно-льодових маршрутах.
До базової підготовки належить і робота з мотузкою: найпоширеніші вузли (вісімка, стремено, прусик), карабіни, страхувальні пристрої та інше базове альпіністське спорядження. Корисно мати загальне уявлення про поліспасти, які використовують під час рятувальних робіт на льодовику.
Знадобиться й теорія: основні альпіністські терміни, правила пересування в горах, вибір темпу, техніка дихання, контроль гідратації та інші принципи, від яких залежить безпека сходження.
Найефективніше здобувати такий досвід під керівництвом досвідчених інструкторів. Практичні заняття в школі альпінізму дають змогу не лише опанувати потрібні техніки, а й відпрацювати їх у нестандартних ситуаціях. Kuluar проводить школи альпінізму для різних рівнів підготовки з нашими досвідченими тимлідерами.
Для сходження знадобиться комплект альпіністського одягу, взуття та спеціального спорядження. Детальні чек-листи — у наших матеріалах: повний список спорядження для Монблану та для Казбеку. Зупинимося на відмінностях.
Спальник. Для Монблану, якщо ночуєте в притулках, достатньо спальника з температурою комфорту близько 0 °C (виняток — наметовий табір біля притулку Тет-Рус, там теплий спальник обов'язковий). Для Казбеку потрібен тепліший — орієнтовно з комфортом −5…−10 °C.
Бівачне спорядження знадобиться саме на Казбеку:
Альпіністські черевики потрібні для обох сходжень. Вони жорсткіші за трекінгові й пристосовані для кріплення кішок. Для літнього Монблану зазвичай достатньо якісних одношарових альпіністських черевиків, а на Казбек краще взяти моделі з додатковим утепленням.
Правильно підібране спорядження — важлива складова безпеки. Перед виїздом у гори не лише зберіть усе за списком, а й переконайтеся, що одяг, взуття та спорядження вам підходять: випробуйте їх на тренуваннях і заздалегідь навчіться ними користуватися.
Ще один виклик Монблану й Казбеку — висота. На 5000 м атмосферний тиск приблизно вдвічі нижчий, ніж на рівні моря, тож і кисню в кожному вдиху майже вдвічі менше. Організму потрібен час на адаптацію: без належної акліматизації може розвинутися гірська хвороба.
Гостра гірська хвороба (ГГХ), на альпіністському сленгу «горняшка», — хворобливий стан, який виникає через кисневе голодування (гіпоксію) та низький атмосферний тиск на великій висоті.
Вище 3000 м симптоми горняшки відчуває багато хто. Легкі прояви — тупий головний біль (найчастіше вранці або після навантаження), легка нудота, втрата апетиту, задишка за мінімальних зусиль, безсоння.
Важкі форми гірської хвороби на висоті Монблану чи Казбеку трапляються рідше, ніж на вищих вершинах, але виключати їх не можна, тож добра акліматизація — обов'язкова умова безпечного сходження. Проходить вона на двох вершинах по-різному.
На Казбеку акліматизація зазвичай відбувається просто на маршруті завдяки логістиці. Наприклад: ночівля в Степанцмінді (1740 м), перехід через перевал Саберце й ночівля біля притулку Altihut (3014 м), далі — перехід на Метеостанцію (3650 м). З Метеостанції роблять акліматизаційний вихід на плато (4100–4300 м) або до каплиці Бетлемі (3900 м) і повертаються вниз спати. Гора сама задає правильний графік.
На Монблані підйомники й трамвай дуже швидко закидають на велику висоту, тому ризик горняшки тут вищий, а акліматизуватися на самій горі недоцільно. Краще спершу зробити радіальні виходи на сусідні вершини біля Шамоні або піднятися на сніжно-льодові заняття на льодовик Ле-Тур (Le Tour).
Технічно ці вершини близькі, тож вирішує формат. Монблан — динамічніше сходження зі скелями, підйомниками й ночівлями в притулках. Казбек — довший підхід, наметовий побут і випробування на витривалість та висоту, зате це ваш перший п'ятитисячник.
Залежно від початкової форми — від 3 до 6 місяців регулярних тренувань на витривалість і силу. За цей час варто ще й пройти базову альпіністську підготовку та підібрати й випробувати спорядження.
Багаторічний досвід не потрібен, але базові навички — обов'язково: ходити в кішках, користуватися льодорубом, виконувати самозатримання і працювати в зв'язці на закритому льодовику. Їх найкраще відпрацювати заздалегідь у школі альпінізму.
Сезон триває з червня по вересень, найстабільніша погода — у липні й серпні. Але наприкінці спекотного літа в Гран-Кулуарі на класичному маршруті сходить сніг і зростає небезпека каменепадів, тому дати варто обирати з урахуванням умов конкретного сезону.
Для обох вершин — жорсткі альпіністські черевики під кішки. На літній Монблан зазвичай вистачає якісних одношарових моделей, на Казбек краще взяти утеплені.
Так. Підйомники й трамвай швидко закидають на велику висоту, тому акліматизуватися на самій горі недоцільно. Краще спершу зробити радіальні виходи на сусідні вершини біля Шамоні або піднятися на заняття на льодовик. На Казбеку акліматизація відбувається просто на маршруті.
Підйом на вершину Монблану чи Казбеку — реальна мета для тих, хто вже має досвід походів у гори і готовий системно підготуватися. Ось що має увійти в підготовку:
Дотримання цих рекомендацій значно підвищує шанси не лише дійти до вершини, а й отримати від сходження справжнє задоволення. Залишається обрати гору, формат експедиції та розпочати підготовку.
Якщо ви готові зробити наступний крок від трекінгу до альпінізму, ознайомтеся з програмами сходження на Монблан та сходження на Казбек від Kuluar.
Якщо в гори – то з Kuluar!