Портери, які, приспівуючи, крокують вгору з 50-кілограмовим вантажем на спині, при цьому ще покурюючи цигарку, в очах туристів, які ледве дихають і пересувають ноги, виглядають як супер-люди. Почасти це так. Адже тільки завдяки їм можливі всі висотні експедиції. Також портери супроводжують нас на всіх непальських треках, переносячи наші речі і полегшуючи нам похідне життя. Хто вони і чому такі витривалі? Чи варто брати портера на трек і скільки потрібно йому заплатити? Давайте спробуємо розібратися.
Напевно, кожен хоч раз чув поняття “шерпи” або “портер”. Часто їх плутають між собою. Шерпи – це народність, яка живе в районі Евересту в Непалі. Портер (від англ. “porter” – носій) – це професія, той, хто носить речі. Якраз через те, що шерпи, завдяки своїй витривалості і генетичній висотній адаптації найчастіше працюють портерами, недосвідчені туристи і допускають такі помилки.
В сучасному світі професія портера залишилася тільки у важкодоступних гірських куточках, де немає доріг і машин. Їхні послуги досить поширені в таких регіонах як Киргизія, Пакистан, Індія, Китай, звичайно ж Непал, а також на багатьох висотних сходженнях.
Варто зауважити, що роботу портерів використовують не тільки в сфері туризму. У багатьох високогірних селищах носильщики і в’ючні тварини – єдиний варіант доставки продуктів та інших життєво необхідних товарів. Туристи ж портерів найчастіше використовують на популярних треках, при підходах до гори. Ще існують висотні портер – ті, які носять вантажі при сходженні на вершини, особливо 7-8-тисячники.
[blockquote] Життя шерпів, в тому числі і портерів, які беруть участь у більшості непальських експедицій, добре показане в документальному фільмі “Шерпа”. Інформацію про цей та інші високогірні фільми дивіться в статті “Топ-10 найкращих фільмів про гори, сходження і альпінізм” [/blockquote]
Все залежить від регіону і напрямку. Портери, що працюють на будівництвах, можуть носити і 50, і 80 кг. При цьому переносять вони досить негабаритні предмети, наприклад, листи шиферу, паркани, бруси, холодильники… Портери, які працюють на треках з туристами, часто мають обмеження по вазі в 20-25 кг. Один портер в основному несе 2 баули по 10-12 кг, зв’язуючи їх між собою.
Все залежить від регіону і складності. Висотні портер найдорожчі. Там ціна визначається за кожен кілограм, залежно від висоти. Для кожної гори встановлюються свої окремі тарифи. На піших треках вартість послуг портерів менше і розраховується в основному за кількістю днів. Наприклад, на треку до Аннапурни (9 ходових днів + переїзди) за 12 кг вантажу вам потрібно буде заплатити носильщику 100$ за програму, а на треку до Евересту через Гокіо – вже 140$, так як похід більш тривалий. На всіх наших програмах на кожного портера завжди розподіляємо по 2 баула від двох учасників, таким чином один портер несе 24 кг вантажу і за один трек заробить 200-300$.
Бонусом до основної оплати прийнято давати чайові. Всі портери їх люблять, і в Непалі вони обов’язкові. Не варто ображатися, якщо в кінці треку вам про них нагадають. Так їх привчили роками самі ж туристи. Тим більше, часто портери виконують купу іншої додаткової роботи, яка не входить в їх обов’язки, як носильщиків: допомога на кухні, топка печі, прийом і рознесення замовлень в їдальні, супровід на радіалку та інше. Багато з них намагаються вивчити англійську, щоб мати можливість спілкуватися з туристами і бути для них більш корисними. Все для вашої зручності. Роблять вони все це протягом усього походу. Тому, якщо умовно розділити чайові на кількість днів треку – вийде зовсім невелика сума, яку вони чесно заслужили. Зазвичай наші групи залишають портерам від 30$ і більше з учасника.
Приблизно за тиждень-півтори до початку програми ми у всіх учасників групи уточнюємо, хто бажає скористатися послугами портерів. Зазвичай всі тільки “за”. Лише одиниці, у яких за плечима багато походів і є досвід перебування на висоті, вирішують все нести самостійно. Після цього у непальського агента, з яким ми працюємо вже 6 років, замовляємо необхідну кількість портерів. Особливо це актуально в пік сезону (кінець квітня – початок травня), щоб встигнути забронювати хороших носильщиків. Так як навіть серед них іноді трапляються недосвідчені, слабкі чи випиваючі.
По прильоту в Катманду в готелі ви готуєте свої речі для передачі портеру, а все непотрібне на треку залишаєте тут на зберігання. Найкраще для перенесення речей підходить прогумований баул. Ми вам такий видамо відразу після заселення, тому прилетіти ви можете хоч з валізою. Звичайно, для передачі портеру також може підійти і ваш великий похідний рюкзак. Але після транспортування він буде брудним, запиленим і, можливо, трохи мокрим. А баул захищає від усього цього. До того ж, баули портери туго стягують між собою мотузками, і якщо у вас новий дорогий рюкзак з хорошою спинкою, вам не дуже захочеться, щоб його так стискали.
Речі в баулах потрібно складати в пакетах, щоб з ними точно нічого не сталося. До речі, ця порада стосується абсолютно всіх походів в будь-якому регіоні.
Вранці ваша задача якомога раніше зібрати і упакувати свій баул і передати його своєму портеру, тому що до виходу йому теж потрібен час, щоб підготувати все для перенесення. Пам’ятайте, що він несе не тільки ваші речі. Найчастіше це 2 баула і плюс ще невеликий рюкзак з речами самого портера. А це теж потрібно запакувати правильним чином, щоб було зручно нести. Всі баули зв’язуються по два. З цієї причини не рекомендуємо до своїх речей додавати пляшки з водою, так як вони просто тріснуть і намочать ваш спальник і весь одяг.
Під час переходів портер не йде поруч з вами безперервно. Протягом дня ви не маєте доступу до своїх речей в баулі. Портери пересуваються в своєму темпі, самі вибирають собі місце на обід. Хороші намагаються по можливості прийти в лоджії раніше вас. Але пам’ятайте, що вони несуть великий вантаж і теж люди. Вони можуть втомлюватися, хворіти, на них також діє висота. Тому ви повинні бути готові, що в кінці дня вам, можливо, доведеться трохи почекати свій багаж. За цей час можна попити чаю, почитати меню і замовити собі вечерю. По приходу в лоджію портери баули складають на вході або розносять в коридорі під двері ваших кімнат.
Якщо у вас невеликий досвід походів, не впевнені в своїх силах і ніколи не були на висотах 4000 і вище – дуже рекомендуємо скористатися послугами портерів, мало не наполягаємо на цьому. Можливо, перед походом 100+ доларів вам може здатися багато, але в Непалі безпосередньо на треку, коли ви будете йти вгору, нести на собі ці 12-13 кг (які на висоті будуть здаватися не менше 20 кг), і всіма силами намагатися насолоджуватися пейзажами – ви будете дуже шкодувати про те, що не скористалися цією опцією, спостерігаючи за полегшеними учасниками з групи. До того ж, на висоті сили організму краще витратити на акліматизацію, проходження маршруту, а не на те, щоб довести собі або комусь, що я зможу пройти цей маршрут з рюкзаком. За статистикою евакуацій, приблизно 80% учасників, які не пройшли маршрут і змушені були спускатися через горняшку, як раз ті, хто переоцінив свої сили і не взяв портера.
Передбачити, як поведеться ваш організм на висоті 4000-5000 м, до цього не побувавши там, майже неможливо. І ніякі тренування до цього вас не підготують. Є люди, які легко переносять висоту, але є й такі, кому аккліматизація дається дуже важко. Причому, це не залежить від рівня фізичної підготовки.
Звичайно, можна і не брати портера. Деяким учасникам важливо самостійно нести свої речі, а хтось хоче випробувати себе. Але так ви витрачаєте набагато більше сил, отже, їх буде менше, щоб насолоджуватись подорожжю, увечері сходити пофотографувати захід сонця, пограти в ігри, а не просто лежати і відпочивати після складного підйому.
Ходіть в гори, беріть портера, отримуйте задоволення!
І якщо в гори – то з Кулуар!