Зухвала думка про Ельбрус оселилася в моїй голові десь в 2013 році. До того моменту в походи я вже ходив дуже давно, а ось високо в горах не був. Пам'ятаю, коли боязко і зі страхом всім говорив про свою мету. Мені здавалося, що вище і крутіше Ельбрусу вже немає нічого. Все що вище – це як політ на місяць. Явно не в цьому житті.
У серпні 2013 року, після того як я провів похід в Приельбруссі, ми з друзями піднялися на вершину двоголового красеня з півдня.
Сьогодні вночі я всьоме вилітаю в Непал. Ми спробуємо сходити на свій перший восьмитисячник – Манаслу (8 163м).
Але тоді, в серпні 2013 року, стоячи на вершині Ельбрусу, я не міг навіть подумати про це. Мені просто хотілося швидше вниз і я обіцяв собі, що ноги моєї більше не буде на цій горі.
Дійсно, пара наступних років були довгою перервою між мною і великими горами. Всі сили я вкладав (і продовжую) в розвиток клубу “Кулуар”, більшість іноземних походів доводилося водити самому. Тільки в цьому році зібралася велика і класна команда гідів, і я зміг подорожувати «для себе». Це дозволило повернутися до сходжень.
Вершини я обирав технічно прості, але з кожним разом все вище.
Десь на задвірках свідомості народилася думка про 8000. Це здавалося фантастикою, але з кожним місяцем я починав вірити, що все можливо.
Чо-Ойю (8 201м) – шоста вершина світу і технічно найпростіший восьмитисячник. Спочатку я думав про неї і навіть створив групку на фейсбук, куди запросив кілька друзів. Тих, хто в теорії міг би піти зі мною. Сходження було заплановане на осінь 2017 року.
Так як я вічно зайнятий, завжди є 1000 справ, а Чо-Ойю була справою не терміновою (приблизно півтора року до старту), я забив на неї і зайнявся нагальними питаннями. Був складений план сходжень з поступовим набором висоти:
Ще 6 трекінгових сезонів в Непалі з перевалами і вершинками 5000-5600м, але їх брати до уваги не будемо.
Спорядження на сходження скуповувалася поступово. Виявилося, потрібне спорядження дістати в Україні не тільки дорого, але і проблематично. Черевики Замберлан я чекав півроку. А штани і куртку хотів виключно Marmot Parka 8000m. Ну як, як можна йти в високі гори в якомусь іншому костюмі?? Жовто-синя парка підкорила моє серце з першого погляду, ще в одному з магазинів Катманду.
Я мріяв гарненько і регулярно потренуватися перед вісімкою .. Але з моїм графіком поїздок це виявилося неможливо. З Леніна я прилетів до Києва ввечері, а на наступний день полетів до Ісландії. З Ісландії прямо в Каліфорнію. Так, після Америки у мене було близько 10-ти днів вдома, які пройшли в постійних роз’їздах і зустрічах. Але з іншого боку: хочеш краще ходити в гори – ходи в гори. Істина, яку ніхто не відміняв.
Ах да, Чо-Ойю .. Про можливість організації сходження я питав своїх непальських друзів. Виявилося, що з Чо-Ойю все не так просто і досить дорого. А з Манаслу все набагато простіше і зрозуміліше. В цей час зі свого сходження повернулася Маша Коваль і Андрій Вергелес. Вони поділилися безцінним досвідом і я вирішив йти по їх стопах. Пізніше я запропонував Саші Павлову скласти мені компанію – це була пропозиція, від якої він не зміг відмовитися))
Так остаточно утвердилася наша команда і вершина.
З базового табору йти ми будемо самі – без шерпів, непальського гіда і без кисню.
І ось сьогодні кілька ділових зустрічей в Києві і вночі виліт в Непал.
Щоб спробувати себе на новій висоті.
Щоб спробувати сходити на восьму вершину світу.
Щоб прихилитися «Горі духів».
Поки буде інтернет, ми будемо викладати всі фото і новини на сторінки в фейсбуці: Тарас Поздній, Саша Павлов
Всі пости про сходження можна знайти за хештегом #kuluarmanaslu
Вище базового табору з нами буде SPOT – штука, яка дозволяє трекати шлях і відсилати кілька повідомлень.
Повідомлення будуть йти на нашу пошту і на мобільні координаторам.
Наше пересування можна відстежити на карті тут.
Побажайте нам удачі і великого погодного вікна.