Автор: Дмитро Власенко, Україна
Мріяти можна про що завгодно, але про гори мріють по-особливому! Мріяв, ні, навіть марив зимовими Карпатами, тому планував поїздку довгих два роки, і все ніяк не складалося. Ось і цього року все теж висіло на волосині від здійснення своєї мрії... Довго не міг обрати кращу фірму, нервував, що поїду і буду спати та обідати з незнайомими людьми. Але гори... гори вабили мене до себе. Тож я махнув рукою, відкинув усі свої думки, подзвонив, забронював місце і наступного дня купив квиток до Івано-Франківська і почав збиратися. Все, що я хотів взяти, половину забув, але дякую менеджеру Kuluar Ганні, яка надала список речей, які мені потрібні.. Добре, що за списком усе було зібрано, і я не втратив голову від свого щастя. Після приїзду мене та інших учасників групи вже чекав трансфер. Ну от... у машині тихо, мало хто розмовляє. Стало сумно, думаю, що все, капут, поїздка накрилася... але гори, вони такі класні!!! Знову настрій, усмішка на обличчі!!! Приїхали в Лазещину, де ми поселилися в затишному будинку, з дуже доброзичливими господарями, які також нас підгодовували. До речі, у мене був найкращий вид з вікна, на Говерлу і Петрос. Так, так, так, я - щасливчик! Поселившись і поївши, пішли гуляти лісовими заметеними стежками, засніженим лісом. Це була справжня лісова казка, як у дитинстві всі уявляли, так і було. Поки гуляли, перезнайомилися, стали ближчими, стало веселіше. Наступного дня ранній підйом і сходження на Говерлу. Погода була ясна... як нам пощастило з нею, коли можна було побачити всі величні Карпати (Чорногірський, Мармароський хребти), красеня Петрос. Фото, чай, кава і до вечора на базу... Поки ми спускалися, перезнайомилися ще ближче і стали як давні друзі. Спустившись з гори, ми приїхали в Лазещину, де на нас чекала смачна вечеря і банька. У баню можна ходити і в місті, але це не те, що було там! А наш гід показав, як реально парилися... так Андрій напарив нас усіх). На третій день нас попередили про погодні умови, але знайшлися відчайдухи, які вирішили спробувати. Знову ранній підйом, ситний сніданок і в путь! У нас пів групи і досвідчений гід. Світанок ми зустріли на початку підйому на Петрос, погодні умови погіршувалися з кожною хвилиною... ми думали, вітер нас підніме і забере назад у баню, і скаже сидіти і не рипатися до кінця поїздки... а тут, коли до вершини залишилося всього 200 метрів набору висоти, наш гід каже: все, хлопці та дівчата, треба повертатися, бо буде нам лихо! Я давно мріяв піднятися взимку на Петрос, і дуже засмутився, що погодні умови погіршилися, але дуже вдячний, що Андрій був з нами, і завернув нас, бо все було екстремально і невідомо, чим могли закінчитися всі наші бажання... Спустилися в колибу, розвели вогнище, сіли грітися і пити чай, ділилися враженнями від підйому і співали пісні, планували повернення назад. Увечері на нас знову чекала смачнюща вечеря і баня. У цей день мені вже здавалося, що відпочиваю зі старими друзями. Так легко і весело було спілкуватися з усіма. Це був мій перший комерційний похід з Kuluar-pokhody v hory myra, але не перший в гори. Дивовижно, як весело і активно можна провести вихідні з людьми, яких ти не знаєш... скільки можна з'їсти і випити (я про карпатський чай), якими бувають веселими гіди і смішними історії. Хочу сказати тим, хто хоче весело і активно провести час, рекомендую провести його разом з Kuluar, а якщо вашими гідами будуть Вова Василишин і Андрій Пилипюк, то вони докладуть усіх зусиль, щоб ви насолодилися походом. Однак є ще дуже важлива річ! Похід потрібно підбирати за фізичними здібностями і моральною підготовкою, тож якщо ви не знаєте, що таке похід у зимові гори, і взагалі, що таке похід... можна розчаруватися.
