Росіяни вбили Володю 05.01.2026 року на Запорізькому напрямку.
Хочемо запам'ятати його таким, яким його знали всі – добрим, енергійним, усміхненим і завжди готовим допомогти.
Вова відкривав світ гір та сам мріяв про 8000 – була ціль зійти на Манаслу.
Він вмів жити це життя. Навіть поблизу фронту продовжував бігати та за можливості виїздити на трейли чи в гори.
Девіз: – Що ж робити? – Жити. Причому із задоволенням, навіть якщо це не зрозуміло більшості!
З 22-го року пішов в ЗСУ в ролі бойового медика.
Вова був людиною дії, і навіть коли бригада була на відведенні – шукав варіанти як бути ближче до фронту та рятувати життя побратимів. І разом зі своєю командою таки врятував не один десяток бійців.
Вова, дякуємо за твою доброту, енергію, усмішку та підтримку. Ми будемо пам'ятати тебе таким.
Спочивай з миром.
Так склалося, що народився я і виріс в місті Яремче, Івано-Франківська область. У цьому наближеному місті до гір було багато можливостей для того, щоб розвинути мою любов до гір і альпінізма. Перший мій похід відбувся з батьками, коли мені було лише 5 років. Наступний, свідомий похід був уже в 10 років, це був похід першої категорії з пішохідного туризму. З тих пір з'явилося захоплення, а зараз і робота, яка приносять лише задоволення.
Один відомий на весь світ альпініст, колись сказав: «Той, хто піднімається в гори, спускається звідти зовсім іншою людиною. Не гори змінюються від того, що ми на них піднялися, а ми самі стаємо іншими». Так ось, після кожного походу, дійсно, щось змінюється всередині у людини, неможливо пояснити, як це відбувається і що змінюється, але після гір ти відчуваєш себе інакше. У цьому я переконався на власному досвіді. І те, що до гір, було колосально важливим, після - відбувається переосмислення і вже може здаватися нічим.
Пішовши зі мною в похід, ви вийдете зі своєї зони комфорту, але знайдете щось інше - те що дасть сили і енергію для здійснення ваших планів і бажань. Я не можу гарантувати відмінну погоду, але гарантую безпеку, смачну вечерю, гарячий чай і чудову компанію.
