Піший соло-туризм: особливості, аргументи за та проти

Популярність пішого туризму в Україні набирає обертів. Різноманітні маршрути марковані та дикі, одно- та багатоденні, з ночівлями в будиночках або наметах, в самоорганізованих та комерційних групах… Та поряд з великими компаніями все частіше на стежках можна зустріти туристів-одинаків. А як воно – ходити в похід самому: небезпечно, страшно, важко чи, навпаки, ще й простіше? Наскільки складна підготовка до соло-походу? Цікаво? Тоді мова сьогодні піде про соло-туризм.

Автор цієї статті в свій час розпочинав знайомство з горами-лісами саме з самостійних походів, трекінгів. Базуючись на власному досвіді та досвіді друзів, зараз розберемось, які ж переваги та недоліки такого виду туризму. Адже він має певні особливості в плануванні, організації та проходженні маршруту, містить в собі деякі підвищені ризики.

Плюси та мінуси самостійних походів у ліс, гірських трекінгів і сходженнь

Піший соло-похід зацікавить, перш за все, людей з певним типом психічної організації. Не кожному комфортно перебувати тривалий час наодинці та брати на себе усю повноту відповідальності. Особливо актуально це стає ввечері та вночі, якщо поряд на стоянці немає інших туристів. Одним просто хочеться з кимось поспілкуватися, поділитися враженнями, а інші відчувають сильний страх і напруження. Тому про комфорт вже не йдеться. Але! Спочатку для соло-походів, наприклад в Карпатах, можна обирати популярні треки, де протягом дня та на стоянках є й інші туристи. Тоді психологічно легше, є в кого попросити допомоги за потреби.

Щоб краще зрозуміти, чи варто йти в похід наодинці, чи отримаєте від нього те, що хочете, треба зважити нюанси, аргументи за і проти. Розпочнемо з переваг, адже їх є чимало та для декого вони мають вирішальне значення.

Аргументи “за” соло-туризм

1. Маршрути та дати обираються і плануються під свої вподобання.
2. Продуктова розкладка індивідуальна, їси, що найбільше хочеться.
3. Можна йти у своєму темпі, зупинятися, відпочивати та фотографувати, коли заманеться.
4. Знайти галявину під один невеликий намет простіше ніж під декілька. Тобто варіантів таборування значно більше.
5. Місце ночівлі, час фінішу та інші плани можна змінювати на власний розсуд, не потрібно ні з ким це погоджувати.
6. Оскільки частина уваги не приділяється іншим людям, краще запам’ятовується стежка і краєвиди.
7.  Більш тісна взаємодія з природою, відчуття навколишнього простору.

Крім того, перебуваючи наодинці краще занурюєшся в себе, проводиш внутрішню психологічну роботу. Хоча в групових походах екстравертам буде легше відкрити себе, взаємодіючи з іншими людьми.

Як зазвичай, поряд з перевагами є й інша сторона медалі. Тож розглянемо детально, які є мінуси.

Аргументи “проти” соло-походів

1. При плануванні походу потрібно все опрацювати самостійно (логістика, погода, спорядження, харчування тощо).
2. Відчутно менший рівень безпеки. У разі травмування чи захворювання сторонньої допомоги може не бути. Якщо не зможеш пересуватися, а зв’язок відсутній, то викликати рятувальників нема кому.
3. Потрібно нести більше речей, бо вага групового спорядження (намет, інструменти, посуд, ремкомплект тощо) не ділиться між членами групи.
4. Весь обсяг робіт потрібно виконувати самотужки: облаштувати табір, принести води, заготовити дрова, приготувати вечерю…
5. Можна сподіватись тільки на свої знання та вміння. В деяких моментах їх може бути недостатньо. Наприклад, під час орієнтування на складних ділянках чи встановлені намету в непогоду і т. п. Можливі помилки, а підказки та допомоги зі сторони немає.
6. Під час походу в гори, в ліс з ночівлею наодинці особливо відчутно постає психологічний дискомфорт. Ні з ким пожартувати, пограти, поговорити про вічне. Вночі важко заснути через те, що прислухаєшся до звуків, боїшся некликаних гостей, натомість якщо ти не один у таборі, то відчуваєш себе спокійніше.

Беручи до уваги усе викладене, радимо для початку сходити кілька походів у складі групи, щоб отримати необхідний досвід організації, розуміння процесів, корисні знання та навички. А вже потім, як буде бажання, то спробувати і соло-походи, або й навіть бушкрафт (виживання в лісі).

До речі, чимало постійних учасників програм KULUAR уже мають достатній досвід, щоб ходити самостійно не лише маршрутами в Карпатах, а й здійснювати сходження на високі гори. Проте вони продовжують вирушати в походи з нами і ось чому.

Переваги групових походів перед самостійними

Тож, якщо ви обираєте хайкінги, трекінги чи сходження з клубом KULUAR, то маєте наступні зручності:

• Кожен маршрут складається та проходить рецензію досвідченими туристами/альпіністами.
• Перед походом є можливість отримати від консультанта чи тимлідера дуже докладну інформацію стосовно підготовки й усіх етапів програми, та навіть більше.
• Харчування планується та закупляється тимлідером, з урахуванням індивідуальних побажань.
• Організована зручна логістика/трансфери від місця збору групи до точки старту і назад.
• Орієнтування на маршруті, безпосереднє планування ходового дня покладається на тимлідера.
• Табірні роботи проводяться організовано і спільно, що значно легше та й веселіше.
• Під час походу можна отримати поради, допомогу й підтримку від тимлідера чи інших учасників.
• У разі травмування чи захворювання буде надана перша допомога та, за потреби, викликані рятувальники.
• Є можливість познайомитися з новими та цікавими людьми, поспілкуватися з однодумцями, обмінятися досвідом та знаннями.
• KULUAR надає в користування групове спорядження. Крім того, за потреби можна взяти в прокат індивідуальне спорядження.

Тож підете ви в похід Карпатами чи в іншому регіоні, самостійно чи з групою - не так важливо, адже гірські маршрути неодмінно подарують задоволення!

Як ходити в походи одному, щоб це було безпечно

Щоб займатися соло-туризмом і робити це більш безпечно та комфортно, потрібно багато чого вміти, знати та мати. Як написано вище, найкраще здобути необхідний досвід в групових турах, підібрати особисте екіпірування, а тоді спробувати походи наодинці. Часто, ходячи в групі чи з досвідченим тимлідером, ми не повністю усвідомлюємо увесь перелік важливих компонентів успішної пішої подорожі.

Тож, як підготуватись, щоб ходити в похід самому?

Ви повинні вміти:

- Надавати домедичну допомогу. Це дуже важливо в соло-походах.

- Рухатися складними стежками, долати круті схили, водні перешкоди.

- Орієнтуватися на місцевості, використовувати різні засоби навігації (карта, компас, GPS-додаток).

- Підібрати для походу одяг та спорядження туриста-одинака під конкретний маршрут та погодні умови.

- Спланувати нитку маршруту з урахуванням кілометражу, перепаду висот та технічної складності стежок. Передбачити місця ночівель та можливі точки аварійного сходу з маршруту. Врахувати наявність джерела води.

- Скласти продуктову розкладку. Так щоб не нести зайвого, але при цьому нормально харчуватися.

- Обрати зручне та безпечне місце для табору, швидко розкласти намет.

- Користуватися газовим пальником, приготувати їжу.

- Заготовити якісні дрова та розвести багаття, щоб просушитися, зігрітися, або на випадок якщо газове обладнання вийшло з ладу.

Ви повинні мати (і вміти правильно користуватися):

- Туристичне спорядження для походу наодинці: намет, спальник, килимок, посуд, ліхтарик, трекінгові палиці тощо.

- Одяг та взуття, яке відповідає умовам походу.

- Медичну аптечку.

- Засоби навігації та зв’язку (мапа, компас, необхідні додатки на смартфоні), запасні джерела живлення (павербанк).

Крім того, потрібно бути готовим фізично та психологічно. Адже допомогти, підтримати морально, забрати частину вантажу не буде кому. Тож будьте відповідальні та тверезо оцінюйте свої можливості, щоб не додавати роботи рятувальникам.

Водночас не потрібно лякатися усього перерахованого вище, все досягається поступово. Підсумовуючи можна сказати: готуйтеся, набирайтеся знань та досвіду, будьте розумними та відповідальними і ходіть в Гори із задоволенням!

Автор статті: Іван Кучерявий, тимлідер в Карпатах