Гірська хвороба від А до Я. Що це? Симптоми, медикаменти, акліматизація. Як уникнути?

Про гірську хворобу простими словами. Що таке гірська хвороба?

Гірська хвороба (в побуті горняшка) - це негативна реакція організму на висоту, викликана нестачею кисню (гіпоксією - кисневим голодуванням). У легкій стадії вона спостерігається майже у всіх, хто піднімається на велику висоту. А у важкій - може призвести до смерті.

Які є стадії, симптоми і з якої висоти починається гірська хвороба ми розберемо нижче. А спочатку дисклеймер:

Все, викладене нижче, засноване лише на моєму особистому досвіді і знаннях, отриманих з інтернету. Інформацію не варто приймати, як непохитну істину. Пропускайте її через свій досвід, а перед прийомом медикаментів - радьтеся з вашим лікарем.

Звідки береться гірська хвороба - трішки теорії

На рівні моря (до 1000-1500 м) при нормальному тиску вміст кисню в повітрі близько 20,9%. Це норма, до якої ми звикли.

З набором висоти зменшується атмосферний тиск, і повітря стає «тоншим» - розрідженим. Це означає, що молекул кисню на одиницю об'єму стає менше. На скільки?

На рівні 5000 м - це близько 50% від норми, на вершині Евересту - це 30-32%.

На практиці це означає, що за один вдих ми отримуємо менше кисню, ніж звикли. Перша реакція організму - частіше і глибше дихаємо. На малих висотах це працює - зупинилися, перевели подих. Але якщо відразу потрапити на велику висоту (від 3000 м), то ви не зможете перевести подих, навіть перебуваючи в нерухомому стані. Настає гіпоксія - нестача кисню в крові, мозку і тканинах. Ви починаєте потроху відмирати.

«А як же шерпи? Адже вони живуть на великих висотах і чудово себе почувають?» - запитаєте ви.

На щастя, наш організм вміє пристосовуватися до нестачі кисню. Просто йому потрібен час. Цей процес називається адаптацією до висоти або акліматизацією, і його ми розглянемо нижче. Але спочатку розберемо гірську хворобу.

Чи буде у мене гірська хвороба? Хто в зоні ризику?

Внизу зрозуміти, чи буде у вас гірська хвороба, неможливо. Все дуже індивідуально. Більш тренованого учасника може накрити вже на 3000 м, а менш тренований пройде трек без всяких проблем. Можна виділити загальні тези і тенденції, але і вони дуже умовні:

• «Качки» погано переносять висоту. Груди м'язів, які звикли споживати дуже багато кисню, будуть вам на заваді. Тому висотники в основному підтягнуті.
• Дівчата краще переносять висоту. Є ймовірність, що з тієї ж причини - в середньому у дівчат менше м'язів, які потрібно забезпечувати киснем.
• З віком висота переноситься легше. Можливо тому, що в молодості всі люблять ходити швидко і організм не встигає адаптуватися. А з віком починаєш ходити в більш розміреному темпі.
• Минулий висотний досвід. З кожним разом висота переноситься трішки легше, організм приблизно розуміє, що потрібно робити, та й ви вже досвідченіші і краще акліматизуєтесь.
• Минулий негативний досвід. Не варто сильно хвилюватися, швидше за все, минулого разу у вас була занадто швидка акліматизація. Але є ймовірність, що ваш організм гірше переносить висоту і йому буде потрібно більше часу.
• Переносимість висоти прямо не залежить від рівня вашої тренованості. Лише побічно, коли на ще не звиклий до навантажень організм накладається нестача кисню - вам не позаздриш. Тому тренуватися потрібно і варто. Читайте: як тренуватися до походу в гори.

Все це лише тенденції. Повторюся, що заздалегідь напевно ніхто не скаже, чи буде у вас гірська хвороба. У спортсмена і "офісного планктону" шанси одинакові.

Нормальна реакція організму на висоту

Потрапляючи в зону великої висоти (1500-3000 м) ваше дихання стає прискореним і глибшим. При стандартних фізичних навантаженнях з'являється сильна задишка. Рідина затримується в організмі, що призводить до набряків лиця і рук. Так буває абсолютно у всіх, не варто хвилюватися.

Починається адаптація до нових умов: збільшується кількість еритроцитів (червоні кров'яні тільця, які переносять кисень), прискорюється кровообіг і в той же час організм вчиться функціонувати в більш економному режимі.

На це потрібен час, якого найчастіше у нас немає. Зате є графік програми, обмежена в часі відпустка, і сидіти місяцями заради того, щоб спокійно піднятися на 5000, ніхто не буде. Ми продовжуємо підйом, і це напевно призведе до появи легкої стадії гірської хвороби.

Інфографіка: реакція організму на висоту

Форми гірської хвороби і симптоми

Симптоми гірської хвороби в тій чи іншій мірі проявляються фактично у всіх. Але чи варто відразу панікувати і починати спуск? Чи можна продовжувати підйом? Все залежить від стадії гірської хвороби. Глобально виділяють три форми - гостра гірська хвороба (вона вважається м'якою), набряк легенів і набряк головного мозку. Розберемо кожну з них.

Гостра гірська хвороба (Acute mountain sickness - AMS, mide)

Це перша стадія гірської хвороби, найчастіше проявляється через 4-12 годин після потрапляння на висоту від 3000 м. Може мати як більш м'яку, так і досить неприємну форму. Відчуття зазвичай порівнюють зі станом сильного похмілля, і так - це дійсно схоже.

Головний симптом, який сигналізує про появу гірської хвороби - це головний біль. Зазвичай він супроводжується одним або декількома з нижче перелічених:

• підвищена втома
• відсутність апетиту
• Нудота і блювання
• Апатія і небажання що-небудь робити
• Поганий сон, безсоння

Також гірську хворобу можна діагностувати по обличчю: шкіра блідне, губи синіють, погляд трохи розгублений.

Всі групи Кулуар забезпечені пульсоксиметрами і ми кожен вечір і ранок міряємо показники насичення крові киснем. Що це і навіщо потрібно - внизу статті.

Накрило. Що робити при гірській хворобі?

По-перше, не варто панікувати і боятися легкої гірської хвороби. Головний біль, підвищена втома та млявість спостерігається практично у всіх.

По-друге, потрібно розуміти, що від гірської хвороби немає чудодійних таблеток. Але допомогти можна:

• Знеболюючі. Якщо голова болить лише трохи і недовго - можна обійтися і без таблеток. Але загалом терпіти головний біль не рекомендується, і нам на допомогу приходять знеболюючі. Добре себе показують ібупрофен і парацетамол, часто їх п'ють разом з аспірином - він розріджує кров (але я так не роблю).
• Пити багато рідини. Від трьох літрів, при цьому чаї і супи теж рахуються.
• Діамакс - якщо не вживали, можна почати, якщо вживали - збільшити дозу. Нижче розповім більш докладно.
• Припинити набір висоти. Всі три пункти ні до чого не приведуть, якщо ви продовжите швидко набирати висоту. Зазвичай за 2-3 дня на одній висоті організм адаптується, симптоми або пропадають, або стають м'якшими.
• Різке скидання висоти. Якщо симптоми сильні - потрібно якомога швидше скинути 500-1000 метрів.

Найчастіше бувають ситуації, коли гірська хвороба знаходиться в модеруємому стані і група продовжує рух за маршрутом. У такому випадку важливо йти якомога повільніше і розвантажити тих, хто прихворів. Якщо денний перехід не складний, набір висоти або відсутній, або невеликий (200-300 м), то зазвичай нічого страшного не відбувається. Важливо, щоб був більш досвідченіший сторонній спостерігач. У наших групах - це гід, тімлідер Кулуар, який стежить за кожним із учасників. Адекватно оцінювати свій власний стан не завжди можуть навіть досвідчені горосходжувачі, а новачки і поготів.

Якщо вчасно не розпізнати прогресуючу гірську хворобу і продовжити набір, вона може перерости в набряк легенів і/або головного мозку. А це вже критичні стани.

Високогірний набряк легенів (HIGH ALTITUDE PULMONARY EDEMA - HAPE)

При кожному вдиху повітря потрапляє в легені, а потім - в маленькі повітряні кишеньки (альвеоли). У них дуже тонкі стінки з хорошою провідністю. Саме там кров збагачується киснем, після чого повертається в серце і далі до всіх органів. На висоті, з одного боку, збільшується тиск в судинах, з іншого - збільшується проникність стінок, в результаті наші «повітряні кишеньки» наповнюються рідиною. Якщо в альвеолах знаходиться рідина, значить туди не може потрапити повітря і кров не збагачується киснем. Це і є високогірний набряк легенів. Він може розвинутися протягом 2-3 днів, після потрапляння на висоту.

Основні симптоми набряку легенів:

• Підвищена задишка. Неможливо надихатися навіть в стані спокою. 1-2 метра, пройдених по рівному, викликають кола перед очима і зупинку на хвилину-дві щоб віддихатися. Вгору людина взагалі не може йти. Це перший, найпростіший і зовні помітний фактор - тому стежте за собою і за командою.
• Пульс може підніматися до 130-150, знову ж таки - в стані спокою. При цьому провітрювання (вміст кисню в крові) може опускатися нижче 50%
• Лихоманить, підвищена температура тіла - 38-39°C
• Синіють губи і носогубний трикутник. А також бліднуть/синіють нігті
• Тяжкість в районі грудей
• Сильний сухий кашель, згодом з відкашлюванням біло-рожевих грудочок мокротиння
• Хрипи при диханні і булькаючі звуки
• Синдром «Ваньки-встаньки». Коли від втоми хочеться лягти, але як тільки лягаєш, більше води потрапляє в легені, закашлюєшся і знову сідаєш. В такому випадку краще всього знаходитися в напівлежачому положенні.

Що робити при високогірному набряку легенів?

При набряку легенів у нас є від кількох годин до доби, тому діємо швидко.

Єдине «лікування» - це швидке скидання висоти на 1000 або більше метрів. Всі інші заходи - лише тимчасові. Ідеально - вертолітна евакуація. Саме тому всі учасники наших високогірних треків мають страховки, що включають вертолітну евакуацію. Почитайте наші рекомендації з оформлення страховки для треків і сходжень.

Але часто з тієї чи іншої причини почати моментальний спуск неможливо. Тоді:

• Штучний кисень. У тому ж Непалі є в багатьох лоджах або медичних центрах.
• Gamow bag - мішок, куди поміщається потерпілий, і в якому нагнітається тиск, таким чином імітуючи спуск. Зазвичай застосовується комплексно разом з киснем, але річ більш рідкісна.
• Nifedipine (Ніфедипін) - перший препарат, який рекомендується приймати при набряку легенів
• Дексаметазон - стероїд, який може дати пацієнту додатковий час.

Але все це не скасовує якомога швидшого спуску.

Високогірний набряк головного мозку. HIGH ALTITUDE CEREBRAL EDEMA (HACE)

Методологія виникнення набряку головного мозку досі досконально не вивчена. Але суть в тому, що в мозок потрапляє рідина, збільшується тиск на нього і зменшується постачання киснем. Це викликає сильні головні болі, які не знімаються знеболюючими.

Типовий синдром - це "поведінка п'яного":

• Безладна плутана мова
• Втрата координації. Можна провести тест: намалювати лінію, щоб потерпілий пройшов по ній стопа до стопи - при набряку цього зробити не вийде
• Сильна апатія, байдужість і небажання робити що-небудь

На щастя, набряк головного мозку - це рідкість. Зазвичай він трапляється після висоти в 4000 метрів менше, ніж у 1% туристів, але бували випадки фіксації і на висоті в 2100 м. Набряку головного мозку передує гостра стадія гірської хвороби, і він може бути паралельно з набряком легенів. Лише у виняткових випадках HACE був виявлений без попередніх симптомів гострої гірської хвороби.

Але що робити, якщо помітили «п'яного»?

Все приблизно так само, як і при набряку легенів - максимально швидкий спуск, мінімум на 1000 м, найкраще вертолітна евакуація і госпіталь. Поки чекаємо евакуацію: дексаметазон, кисень і Gamow bag.

Інфографіка: Форми, симптоми та перша допомога при гірській хворобі

Отже, з гірською хворобою ми розібралися. Знаємо, як вона з'являється, які є стадії, симптоми і які можуть бути наслідки. А тепер давайте поговоримо про те, як її уникнути або, хоча б, зробити максимально м'якою - про акліматизацію і про те, що робити і чого не робити на висоті.

Акліматизація - адаптація організму до висоти

Як тільки організм потрапляє в нові для себе умови, він починає поступово до них пристосовуватися. Це вимагає часу. В горах, як ніде, працює правило: «Тихіше їдеш - далі будеш». Перший важливий крок - це скласти правильний графік акліматизації. Є кілька базових правил:

• На висоті вище 3500 метрів не набирати за день більше 500 м (між місцями ночівлі)
• Кожні 1000 м або три дні робити відпочинок. Причому «відпочинок» - зовсім не означає сидіти на місці. Це означає радіально набрати висоту і спуститися на ніч в те саме місце.
• Ходи вище - спи нижче. Прийшовши до місця ночівлі, виходьте на акліматизаційну прогулянку. Потрібно набрати близько 150-200 метрів, провести там хвилин 20 і спускатися. Тоді спати буде краще.

Існує думка, що акліматизація тримається до трьох тижнів. Але у мене є винятки, засновані на особистому досвіді. У листопаді-грудні 2016 році я довго був на висоті вище 4000 в Непалі. Пройшов треккінг до Евересту, а потім і експедицію на Мера пік (6461 м) + Айленд пік (6189 м). Після цього два тижні був удома, далі треккінг в Патагонії на 22 дня на низьких висотах. Тиждень відпочинку - і ми з напарником вперше поїхали на Аконкагуа (6962 м). Вирішили проскочити швидко, адже він теж півтора місяці тому був на висоті вище 6000 м. В результаті сходження на Аконкагуа від входу в нацпарк і до виходу у мене зайняло 7 днів. Фактично без акліматизації, з однією ночівлею на 5050 та стартом з Нідо Де Кондорес на 5500. У той же час напарника накрило під час ночівлі на 5050, і я допомагав спускатися йому в базовий табір. Чому так? Тому, що в Непалі я провів тривалий час на висоті і акліматизація збереглася навіть через майже два місяці. Напарник же був на Чимборасо (6384 м) і там все сходження займає три дні - така акліматизація пропадає дуже швидко.

Працює правило: чим довше перебуваєш на висоті, тим довше тримається акліматизація.

Але, тим не менше, скільки б не було за плечима восьмитисячників, кожен раз потрібно акліматизуватися заново. Радує, що кожен наступний раз вже трохи легше.

Як відчувати себе на висоті краще? Рекомендації кожному

• Пийте багато рідини. Всі говорять про це і не просто так. На висоті організм дуже швидко втрачає воду: ви частіше ходите в туалет, дихайте сухим повітрям (більше вологи йде з диханням), потієте від фізичних навантажень. Якщо на рівнині в день рекомендується пити близько 2 л води, то на висоті це повинно бути мінімум 3, а краще 4 літри. Це може бути як вода, так і чай, соки і навіть супи.
• Відмовтеся від алкоголю, він сушить організм. А, враховуючи пункт вище, у вас і так дегідратація. Під час набору висоти і активної акліматизації я категорично не рекомендую пити алкоголь. Після того, як досягли мети і почали спуск - баночку пива можна випити.
• Відмовтеся від кави. Кофеїн піднімає тиск, змушує швидше битися серце. На висоті у нас і так серце б'ється швидше звичайного і тиск часто підвищений. Краще відмовитися від кави. У той же час, якщо ви кавоман і звикли пити каву кілька разів на день - різка відмова може позначитися негативно. Зменшіть кількість кави до однієї ранкової чашки.
• Не мерзніть і не потійте. Висотний треккінг і альпінізм - це мистецтво переодягання. Слідкуйте, щоб вам було максимально комфортно. Якщо жарко - зупиніться і роздягніться, йдіть повільніше. Дуже важливо сильно не потіти, адже є ризик швидко охолонути і захворіти. Не варто й мерзнути, завжди краще утеплитися. Для зігріву організм витрачає занадто багато енергії.
• Ходіть повільно. Слідкуйте, щоб пульс під час переходу знаходився в діапазоні 110-130 уд/хв. Не більше. При більш високому пульсі на переходах ви будете надмірно втомлюватися і не встигатимите відновлюватися. Звичайно, на більш крутих ділянках пульс короткочасно може підвищуватися.
• Користуйтеся сонцезахисними кремами і гігієнічною помадою. Згоріти на сонці - це додати стресу організму, якого і так вистачає
• Достатньо відпочивайте. Не засиджуйтеся вечорами до півночі, висипайтеся
• Менше куріть. Якщо ви курите, рекомендуємо за кілька тижнів до старту програми зменшувати дозу і на висоті курити мінімально. Повністю відмовитися від сигарет для завзятого курця може бути великим стресом, робити це на програмі не обов'язково.

Наше завдання - максимально зменшити кількість стресових ситуацій і зайвих навантажень для організму.

Інфографіка: Акліматизація. Що робити, щоб легче переносити висоту

Сон на висоті

Сни на висоті більш яскраві і живі, ніж внизу. Принаймні, у мене. Може, тому, що сон менш глибокий і за ніч я по три-п'ять разів можу прокидатися і знову засинати. Це нормально.

Якщо вас мучить безсонниця, можна прийняти півтаблетки Діамакса. Також можна приймати гормон сну - Мелатонін. Звичайні снодійні не рекомендую, є думка, що вони погіршують акліматизацію. Деякі альпіністи при головному болю перед сном п'ють циннарізін.

Ще одне явище, про який хочу розповісти - це періодичне дихання, так зване дихання Чейна-Стокса.

На висоті ми дихаємо глибоко і часто, в результаті чого концентрація вуглекислого газу (СО2) знижується. А саме його надлишок спонукає дихальний центр. Коли ми не спимо - свідомість подає сигнали на вдих, а коли засинаємо - перестає. В результаті немає надлишку СО2 і сигнал на вдих не подається. Відбувається затримка дихання на 10-15 сек, потім наступає пробудження від нестачі кисню і низки інтенсивних вдихів. За відчуттями прокидаєшся від того, що почав задихатися і намагаєшся надихатися. Вкрай неприємне, але не критичне явище, яке буває у багатьох.

Віддихавшись, можна далі спокійно заснути.

Таблетки від гірської хвороби

Таблеток від гірської хвороби не існує, і ми вже знаємо, що лікування одне - швидкий спуск. Але є таблетки, які допоможуть вам краще акліматизуватися.

Не буду торкатися теми етичності використання медикаментів (як і штучного кисню на 8000), але скажу просто - якщо ви не спортсмен і вам нема чого доводити іншим або собі, то зробіть все можливе, щоб отримати максимум приємних відчуттів від треку/сходження, а не страждати від гірської хвороби.

Acetazolamide, Diamox, Диакарб

Acetazolamide, Diamox, Диакарб - це все назва одного препарату.

Приміттно, що на пострадянському просторі все ще ведуться суперечки про його ефективність як профілактичний засіб, в той час, як в західному світі його наполегливо рекомендують. З особистого досвіду і спостережень за сотнями учасників: Діамакс дійсно допомагає краще акліматизуватися.

Діамакс - це сечогінний засіб, що знижує внутрішньочерепний тиск, що прибирає симптоми гірсько хвороби, сприяє більш легкій і швидкій акліматизації.

При цьому немає ефекту «відкату», тобто, якщо ви перестанете приймати препарат - нічого страшного не станеться.

Як приймати Діакарб (Діамакс)

Почати прийом варто за день до виходу на 3000 м. Стандартна доза дорівнює 250 мг - це одна таблетка. Приймати краще вранці. Якщо відчуваємо, що все одно накриває - дозу можна збільшити до двох таблеток. Одна вранці, друга - ближче до вечора. При цьому пам'ятаємо, що Діакарб - сечогінний, не рекомендую пити пізніше, ніж за дві години до сну. Інакше всю ніч будете бігати в туалет і не виспитесь, що теж погано. Не рекомендується приймати більше 3 таблеток на день.

На висоті ви і так втрачаєте багато рідини, а з Діакарбом ще більше, тому п'ємо більше води. Із сечею вимиваються мінерали і солі, зокрема - калій і магній. Тому паралельно з Дікарбом рекомендується приймати Панангін або Аспаркам - по 1-2 таблетки 2-3 рази на день.

Будьте готові, що приблизно через день прийому Діакарба у вас почнеться поколювання в кінцівках - пальцях рук і ніг, навіть ніс, зуби і стопи можуть як би німіти і свербіти. Крім того, у Діакарба є ще одна властивість - він змінює смак газованих напоїв.

Півтаблетки можна випити на ніч при проблемах зі сном.

Припиняємо приймати Діамакс в день, коли досягли максимальної висоти і починаємо спуск.

Приймати чи ні Діамакс - вирішуйте самі, я його рекомендую всім учасникам, які хочуть більш м'яко перенести висоту.

Інші препарати, які вам знадобляться

Вітаміни. За два тижні до виїзду на висоту добре почати пити вітамінний комплекс. Нам потрібні Калій, Магній, Кальцій, вітаміни групи В і вітамін С. На треку відмінно себе показали шипучі таблетки, які розчиняються у воді.

Ібупрофен, парацетамол - найкращі засоби на висоті від головного болю. Нормальна доза - дві таблетки на день. Часто рекомендують в парі з Аспірином, так як він розріджує кров.

Дексаметазон - стероїд, який знаходиться в груповий аптечці. Як крайній засіб у разі високогірного набряку легенів і/або мозку.

Скільки у мене в крові кисню? Вимірюємо сатурацію

Сатурація - це насичення крові киснем і зараз її можна виміряти маленьким приладом, який є у кожного нашого гіда на висотних програмах - пульсоксиметром.

Вимірювання ми проводимо двічі на день - вранці і ввечері. Дивимося не на абсолютні показники, а на динаміку.

До вечора ви піднімаєтеся на нову висоту, наприклад на 4200 м. Організм ще не адаптувався, дихання прискорене, пульс високий. Робимо заміри, пульс нехай буде 100, а О2 - 80%. Вранці, перед сніданком повторний замір - пульс 75, О2 - 90%. Значить акліматизація йде своєю чергою. Коли організм правильно адаптується, пульс повинен зменшуватися, а сатурація збільшуватися.

Пульсоксиметр я не вважаю єдиною підставою для будь-яких рішень і висновків, дивлюся тільки в комплексі, спираючись на симптоми, описані вище. Але якщо сатурація нижче 70 - дуже уважно придивляюся до учасника і беру його на особливий контроль.

У той же час пульсоксиметр має велику похибку, на різних пальцях буде показувати різні значення, ну а гель-лак (особливо червоний) на нігтях - це фініш. Він перешкоджає правильному вимірюванню сатурації. Тому, дівчата, йдучи високо в гори, залиште хоча б один палець без лаку. Дякую за розуміння?

Друзі, постарався в одну статтю вкласти всю необхідну інформацію про гірську хворобу і донести її зрозумілою простою мовою. Вийшло досить об'ємно, але, сподіваюся, також і корисно. Нагадаю, що все основано на моєму досвіді, і у когось може бути інша думка.

Головне - ходите в гори безпечно, переносите висоту легко і насолоджуйтеся кожною миттю подорожі!

Якщо в гори - то з Кулуар!