Карпатські гори на території України займають чималу площу і розташовуються в межах чотирьох областей - Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької. В свою чергу їх можна розділити на менші райони, чи гірські масиви.
Гірський масив - це великий хребет або сукупність гір чи хребтів, які подібні за своїми характеристиками та утворюють одну групу, яка відділена від інших глибокими долинами. Часто цей поділ досить умовний і в різних спільнотах відрізняється. Наприклад, серед туристів прийнято ділити Горгани на Західні, Центральні та Східні, а в географів на Крайові низькогірні, Зовнішні (Скибові) і Привододільні (Внутрішні). Оскільки Карпати нас цікавлять з точки зору пішого туризму, то і розглядати їх будемо з цього боку.
В даній статті мова піде про найвищі вершини кожного з гірських масивів Українських Карпат.
Розпочнемо, звісно, з Чорногірського хребта, адже він включає в себе усі шість двотисячників України. Крім відомих Говерли, Петроса та Піп Івана, тут можна піднятися на другу по висоті гору Бребенескул (2038 м), розташований зовсім поруч краєвидний Гутин Томнатик (2016 м) та найнижчий двотисячник - Ребра (2001 м). Більше дізнатися про Чорногору та її вершини, пішохідні маршрути та їх особливості, можна за посиланням.
Але краще пізнавати найвищий хребет України на практиці, і для цього в Kuluar є три програми: шестиденна з проходженням усіх двотисячників, класична триденка Говерла-Петрос та легкий, але мальовничий похід через озеро Несамовите на вершину Ребра і казкові скелі Шпиць. До речі, крім вершин на Чорногірському хребті притягують увагу туристів найвищі озера України - Бребенескул (1801 м.н.р.м) та Несамовите (1730 м.н.р.м).
Тепер перенесемося на південь, до кордону з Румунією, де розкинувся Мармароський масив. Більшість його лежить в Румунії, а на території України знаходиться північна частина – Рахівські гори. За круті схили, вузькі гребені та скелясті виходи вони отримали ще одну назву – Гуцульські альпи.
Головним тут є також Піп Іван, але вже Мармароський, який здіймається на 1936 метрів. Шлях до вершини не простий і досить тривалий, розпочинається в селі Ділове, що на Закарпатті.
В нижній частині схили Піп Івана вкриті мішаними лісами, а вище на полонинах квітне червона рута та смакує яфина. На даний час ця зона закрита для відвідування, але настане час – і Мармароси знову будуть приймати захоплених відвідувачів.
Якщо від Мармарос піти далі на схід, то ми опинимося в Чернівецькій області, в частині Карпат, яка має назву Чивчини та Гриняви. Їх можна сміливо назвати «дикий схід»: дрімучі ліси та закинуті полонини, дикі тварини та контрабандисти. А ще купа різних грибів, смачнюча бринза і безмежні фіолетові поля крокусів навесні. Тут відчувається дух історичної Гуцульщини – ніде не зустрінеш стільки покинутих старовинних господарств так високо і далеко в горах.
Найвища точка в цьому регіоні – Чивчин, 1766 метрів. Це захована в горах вершина, схили якої вкриті прадавніми лісами, а вище зони лісу квітнуть полонини. Знаходиться вона всього за кілометр від державного кордону з Румунією, тому, навіть щоб дістатися до початку пішохідного маршруту, доведеться проїхати гірськими селами не один десяток кілометрів.
Розпочинається маршрут із далекого села Буркут, в якому є джерело смачної та корисної мінеральної води, яка носить таку ж назву, як і село. Звідси є два шляхи: піднятися одним з відрогів на хребет, який йде вздовж границі з Румунією до Чивчина, або піти вздовж річки Чорний Черемош та через полонину Чолакін зійти на гору. Останній варіант складніший, бо потребує частих переходів річки вбрід і буде проблемним, особливо в дощову погоду. На жаль, ця дика і таємнича територія поки що теж закрита для походів.
Далі відвідаємо Свидовецький хребет. Неосяжні полонини, численні стада овець, чотири гарних високогірних озера (Ворожеска, Геришаска, Апшинець та Івор) та гірськолижний курорт Драгобрат. Свидовець має найдовші та наймасивніші відроги, які інколи можна сплутати з головним хребтом.
І височіють над цією красою дві гори, які ніхто й не розглядає окремо, адже вони – Близниці. Знаходяться в східній частині хребта, мають висоту 1883 та 1872 метри. Найпростіше зійти на них з гірськолижного курорту Драгобрат, до якого може доїхати тільки техніка підвищеної прохідності. Підйом на “ГАЗоні чи УАЗі” крутою кам’янистою дорогою залишає незабутні враження та пилюку на одязі. Kuluar пропонує в цій локації два гарних походи: триденний «Озера та полонини Свидовця» та шестиденний «Свидовець-Горгани».
Напевно найбільшим за площею є масив Горган, який серед туристів поділяється на Західні, Центральні та Східні. Це край дикої природи, великого каміння, казкових лісових стежок та кришталевих струмків. Найвищі точки знаходяться в Центральних Горганах - це Велика та Мала Сивулі, висотою 1836 та 1818 метрів відповідно. Найкоротший шлях до них з села Стара Гута, але й тоді потрібно під’їхати поближче, вийти рано-вранці та мати хорошу витривалість. Від села на Сивулі веде два маркованих маршрути, які спочатку прокладені по долині річки Бистриця Солотвинська, але потім розходяться. Перший - зелений - переходить на потік Лопушна і згодом піднімається мальовничою лісовою стежкою на красиву полонину Боревка. Тут потрібно перейти на червоний маршрут, який виводить на хребет. Здолавши перед омріяною ціллю ще дві вершини - Боревка та Лопушна, виходимо на Сивулю Велику. Інший шлях - жовтий - йде аж до витоків Бистриці Солотвинської на полонині Рущина. Звідси тим же червоним маркером за 1-1,5 години можна вийти на Малу Сивулю, а далі за 30 хвилин і на Велику.
Ще дві гори вартих уваги знаходяться зовсім поряд і мають висоту понад 1800м - Ігровець та Висока. А щоб відвідати всі ці вершини та ще кілька чудових локацій потрібно записатися в похід від Kuluar «Кам’яними схилами Горган».
Автор статті не може обійти увагою свій найулюбленіший регіон – Західні Горгани і дві відомих та знакових вершини в даній локації - Грофа та Молода. Шлях до них розпочинається із захованого в горах селища лісорубів - села Осмолода.
Ще років п’ятнадцять тому Західні Горгани були одним з найдикіших карпатських масивів. Але не варто вагатись, можна довіритись клубу Kuluar, який пропонує два походи в цих чудових місцях - «Дикі стежки Горган» та «Там, де ростуть кедри: легенди казкових Горган».
В західній частині Карпат знаходиться напевно найбільш чорнична локація Карпат. Боржава - це нескінченні полонини, крутезні схили, казкові букові ліси, ширяючі в небі параплани та неординарні представники субкультур в химерних лісових таборах. Найкраща Боржава навесні та восени, коли в квітні-травні прокидається життя серед залишків снігу або коли шурхіт букового листя під ногами та хмарні моря прохолодного осіннього ранку навівають філософський настрій.
Цікаво, що найвища точка масиву розташована трохи осторонь від головної лінії хребта. Це гора Стій, заввишки 1681 метр. Колись на ній функціонувала РЛС, від якої тепер залишились лише фундаменти. В межах триденної програми з проживанням в будиночку ви відвідаєте не тільки її, але й інші знакові та цікаві місця.
В протилежному, східному кінці Карпат розкинулись Покутсько-Буковинські Карпати. Це великий за площею гірський район, який можна розділити на дві менших частин: Покутські та Буковинські гори, з найвищими вершинами Ротило, 1483 м та Лунгуль, 1377 метрів. Звісно, такі числа не вражають, але приваблює цей регіон не висотою.
Тут чимало захоплюючих локацій, багаті на гриби та ягоди ліси, красиві скелі та цікаві історично-культурні локації. Тут клуб може запропонувати комбіновану програму «Гуцульщина - етно-подорож та хайки в горах»: в ній гармонійно поєднується піші походи на хребет Кострича та скелі Соколине око, відвідування Косівського ринку та приватного музею з захоплюючим господарем-оповідачем.
Потроху набирає популярність серед туристів ще один регіон Карпат - Сколівські Бескиди. Знаходиться він на півдні Львівської області і також має невеликі висоти хребтів та вершин. Але Сколівські дійсно варті уваги. Тут більше скельних районів, ніж в усіх решта Карпатах разом узятих! Скелі Довбуша, Юшкова Яма, Кикошів камінь, Княжі скелі та інші. Їхня химерна та містична краса нікого не залишить байдужим. На додачу гарні мішані ліси, які восени милують око неперевершеним ансамблем фарб та відтінків, багаті на гриби, ягоди та диких тварин.
Найвищою точкою Бескидів є г.Парашка (Параска), 1268 метрів заввишки. Веде до неї кілька маршрутів: з сіл Коростів, Корчин та міста Сколе. Напевно найбільш цікавий і красивий з міста Сколе, адже він поєднує в собі казковий ліс з віковими ялицями та буками і гірські краєвидні полонини з ягодами. На південних схилах гори в 2023 році збудований затишний туристичний притулок на честь загиблого захисника України - пластуна, інструктора та туриста Тараса Гаврилишина.
Трохи далі на південь, на межі Львівської та Закарпатської областей простягнувся Верховинський Вододільний хребет, через який проходить головний карпатський вододіл та беруть початок чимало річок. Головна вершина - Пікуй, 1408 метрів - популярна локація, яка притягує чимало туристів не тільки в теплу пору року, а й в зимку. Найчастіше піднімаються на гору з села Біласовиця, по жовтому, зеленому або червоному маршрутах. До висоти 1200 метрів нас зустрічають смереково-букові ліси, а далі - полонини з різнотрав’ям та смачною чорницею, подекуди прикрашені скельними виходами.
Говорячи про Пікуй, не можна не згадати ще одну мальовничу місцину - Полонину Руна. Це розлогий хребет, з буковими лісами, величезними полонинами та багатою історією. Тут знаходиться найвища точка західної кінцівки Українських Карпат, яка носить таку ж назву - Полонина Руна, 1480 метрів.
Вид на Полонину Руна. Фото тимлідерки Віри Волошиної
В даній статті ми ще не згадали чималу кількість чудових локацій з їхніми топовими вершинами: хребет Пішконя та гору Негровець, хребет Полонина Красна та гора Ружа, Чорна Полонина та гора Велика Братківська і багато інших.
Відвідати їх усіх можна з нашим клубом, який пропонує велику кількість найрізноманітніших програм різної складності та тривалості. Серед них кожен може знайти ту, яка найбільше підійде йому за своїм змістом.
Тож якщо в Гори, то з Kuluar!
Автор: тимлідер по Карпатах Іван Кучерявий