Зрештою з недалекого зарубіжжя Казбек зачепив не лише своєю близькістю, а й уже колись випробуваною грузинською гостинністю.
Пропонуючи роками відпрацьовану програму й вибір дат для відвідин цього гірського красеня, Kuluar у хорошому сенсі не залишив вибору.
Поїздку запланували на кінець червня, і десь із кінця травня, після місяця завчасних і розмірених зборів, підкріплених порадами менеджера та інструкціями сайту Kuluar, ми зустрілися з першими учасниками групи в терміналі Борисполя, щоб відчалити до столиці кавказьких красот. Команда стала командою від самого початку подорожі – у всіх був один і той самий настрій пригоди та ідея сходження до ще не знаних висот. Це об’єднує)
З аеропорту Тбілісі нас доправили з вишуканим місцевим колоритом на мерседесі, що бачив чимало, зафрахтованому нами просто на виході з повітряних воріт, до базового хостелу, де ми з’єдналися з усіма іншими учасниками походу. Хостел у центрі міста чудовий – ним керує молоде подружжя, француз і бразилійка, які закохалися в Грузію і допомагають зробити це своїм гостям. У столиці ми провели насичені необхідні три дні перед здачею ковід-тестів і звідси рушили в Казбегі, звідки вже було видно безпосередню мету нашого візиту. Вид надзвичайно магнетичний, особливо в перші години після прибуття.
Казбегі також прихистив нас у затишному хостелі із зачаровуючими ракурсами в потрібному нам напрямку. У день прибуття ми зробили акліматизаційний марш-кидок до церкви з приголомшливими краєвидами поселень під нами. Перші сотні метрів угору, перші командні відчуття, уже в реальному русі. Усе це підкріплювалося кулінарними колоритами місцевої кухні.
Наступного дня почався яскравий підйом через унікальні красоти видовими стежками в бік базового табору. Враження від занурення в гірське повітря і відчуття від оточення природного музею не передадуть жодні цифрові копії. Натуральна первозданність. Перше перебування на льодовику можна порівняти також із потраплянням у простір за якоюсь межею. Потоки води, тріщини, водоспади, гори, що виростають перед нами. Усе таємниче, але водночас вабить іти далі вгору.
Після прибуття в базовий табір ми буквально стали частиною цього спільного дому, де гіди-господарі від Kuluar допомагають злитися з природою, висотою і ще більше потоваришувати) Провели тут 3 дні, без яких навряд чи можливий збалансований підйом, у якому треба використати всі отримані лайфхаки й емоції від перебування в цій спочатку захмарній атмосфері.
Сам підйом фізично непростий хоча б через вихід уночі й подальші активні навантаження протягом понад 10 годин, але оскільки це те, заради чого ти сюди прийшов, він неймовірно цікавий. Проживаєш зміну ночі ранком серед сніжних покривал гір, відчуваєш проходження нових рівнів своїх можливостей, і при цьому ти безмежно оточений тими картинами, яких «унизу не зустрінеш, хоч як тягнися»).
На стежці трапляються кілька інших груп. Усім начебто важко, навіть гідам, які йдуть уже не один десяток разів – ми перетнулися зі зв’язкою, яку вів місцевий провідник, це був його 106-й раз! Незабутньо. Треба йти й прислухатися. Після Казбека гори й висота вже інші. Кличуть знову, Кавказ дає якісний посил)