Щоденник виявився дуже довгим і розбитий на три частини. Це друга, вона розповість про акліматизацію на горі.
Частина 1: “Щоденник експедиції на Макалу. Частина 1: підхід до базового табору“
У тексті використано такі скорочення, які я вважаю за потрібне розшифрувати:
БТ, ВС – базовий табір
АВС – просунутий базовий табір
С, Т – табори
Також щодня я записував низку параметрів:
➡️ Підйом: 7:30 t: -9, пульс: 65, О2: 81
Ніч була так собі. По-перше, спати ліг о восьмій. По-друге, постійний тиск на голову – відчувається висота. Навіть випив таблетку цитрамону і після 12-ї таки заснув.
У наметі -9, але спати у висотному спальнику дуже комфортно. Помітив, що губи починають пересихати – намазався помадою.
Для мене справжній виклик стежити за тим, щоб не обгоріти, не почати кашляти і щоб не потріскалися губи.
Ще почав записувати щодня низку параметрів – теж щоб дисциплінувати себе, бо на висоті все так ліньки! Та й вам буде цікаво.
Після сніданку сходив у душ – тут він простіший, ніж на Евересті, поливаєш себе з відра. Але вода тепла і відчуття чудові!
Потім записав відео про список спорядження. Виявилося, все записувати самому далеко не так просто. Але хоч є чим зайнятися.
Одразу після того, як закінчив записувати відео, пішов сніг і вкрив собою все довкола.
Я тим часом у наметі умолотив одну тараньку – кайфово і дуже смачно.
➡️ Підйом: 6:30 t: -8, пульс: 62, О2: 85, перепад: +770/-770, у дорозі: 7:56, км: 6,27, сер. пульс: 118
Через громадину Макалу сонце виходить о 08:08 і одразу стає тепло. До цього часу – дубак. Тішить, що немає потреби виходити о 4 ранку, як на Евересті.
Але я все одно хочу вийти рано. А вийшло як завжди, ближче до 8 – поки дочекався шерпу, поки провели маленьку пуджу.
Після крампонс-поінту і до 6200 плавна стежка льодовиком – навіть кішки тут не обов’язкові. Далі крутий злет до 6280 – одна довга і дві короткі мотузки.
Підйом до Т1 разом із відпочинком забрав 4 год 20 хв. Самопочуття добре, ще хвилин 20-25 чекав свого шерпу і наздогнав тих, хто йшов попереду.
Не холодно і не дуже спекотно. Чудово заходять сушені яблука. Наметів тут ще немає, місце я визначив на око і вгадав. Залишили депозит – один намет (ніс шерпа) і мої висотні черевики, штани та льодоруб (ніс я). Сподіваюся, вони нікуди не дінуться, бо обіцяють великі снігопади на два дні.
Дуже задоволений, що прогулявся в Т1, тепер він здається ближчим
➡️ Підйом: 8:00 t: -6, пульс: 51, О2: 87
Увесь ранок мучили сумніви, що ж робити?
Уся справа в тому, що пуджу призначено на 26.04 і на ній треба бути обов’язково, шерпи пуджу пропустити не можуть. Та й мені не завадить.
А за своїм графіком я якраз мав бути на горі. Треба все переробити. Є варіант вийти просто сьогодні, але мій шерпа підвернув ногу – йому потрібен відпочинок. Та й я сам краще б відпочив.
Переночувати в Т1 уже треба. Відкладати на після пуджі не хочеться. Вирішуємо вийти завтра, одразу торкнутися Т2 і залишитися на ніч у Т1. А потім уранці 26-го швидко спуститися в БТ і потрапити на пуджу. А може, і на сніданок.
Отже, сьогодні день відпочинку. Є кілька важливих завдань:
Решту пів дня провів за грою в «Цивілізацію 6». В ігри я фактично не граю, але як скоротати час у базовому таборі – чудовий варіант.
➡️ Підйом: 6:30 t: -7, пульс: 59, О2: 84, перепад: +898/-166, у дорозі: 5:35, км: 5,86, сер. пульс: 125
Прокинувся бадьорим, але одразу після виходу щось прибило. Здається, ніби йти важче, ніж уперше. Сьогодні з собою спальник на -25, карімат, півтора літра води, трохи їжі, пальник і ще якісь дрібниці. Тільки ближче до крампонс-поінту почуваюся краще. Ну, порівняно з Йонасом, у якого дихання чути за два метри від того, що він просто встав. Моє ж рівне і спокійне.
Взуваємо кішки, відпочиваємо і далі. Перехід до крампонс-поінту забрав 1 год 25 хв.
Не забуваю вже втретє намастити губи й обличчя.
Іти значно легше, ніж раніше. На стіну просто злітаю, буквально 3-4 перепочинки всього. Принагідно записую відео. До місця Т1 приходжу о 12:20. Але де Кейшап, мій шерпа? Чекаю пів години, спускаюся на 50 м нижче, виглядаю – немає. Піднімаюся назад. Минула вже година, я б уже в Т2 сходив. Погода починає псуватися, холоднішає і з’являються грізні хмари. Я починаю злитися на шерпу – ну як так можна? Ще раз виходжу назустріч і бачу, що він піднімається.
І лопату несе. Забираю її і починаю копати місце під ночівлю. Кейшап доходить і приєднується – копає він дуже енергійно і потужно. Потужніше, ніж я. За пів години спільних зусиль місце під намет готове. Рівно по периметру двох невеликих тріщин. Ще за пів години стоїть наш намет. І погода налагодилася, все чудово.
Але вище сьогодні не піду – сили скінчилися.
➡️ Підйом: 5:30, t: -11, пульс: 83, О2: 73, перепад: -750, у дорозі: 1:25, км: 3,4, сер. пульс: 119
Прокинулися трохи раніше пів на п’яту. Спалося не те щоб дуже добре, але точно були моменти, коли я спав і снилися сни. Я розумів, що це сни, а отже, я сплю.
Кейшап накип’ятив води, випили кави 3 в 1, з’їли по мафіну і пішли вниз. Спуск забрав лише півтори години в спокійному темпі. Якраз на сніданок встигли!
Після сніданку пуджа. Просимо в духів гори бути милосердними, пустити на вершину і відпустити. Пуджа тривала півтори години. Мені дуже сподобалося. Сонам, наш головний у таборі і за сумісництвом лама, каже, що пуджа вийшла добра.
Після пуджі пригостив усіх стружкою сушеного кальмара і таранькою. Випили по маленькому пиву і відпочивати.
Сьогодні в АВС прибуло ще 4 учасники і тепер уся інтернаціональна група в зборі. Вийшла неабияка солянка: 3 США, 2 Тайвань, 2 Мексика, по одному – Перу, Україна (я), Австралія, Норвегія, Бельгія, Швейцарія, Туреччина, Індія
➡️ Підйом: 8:00 t: -7, пульс: 58, О2: 90
Уперше вночі в БТ було вітряно, здуло мою незакріплену бочку.
Уранці вилежувався в наметі, доки не вийшло сонце. Ну навіщо мерзнути, якщо поспішати зовсім нікуди. Так уже звик до температури близько -7 у наметі, що вона здається природною.
За сніданком розговорився з Кіа – чуваком із США, який хоче з’їхати з гори на лижах. Так от, він для тренування перед експою сидів по 20 хвилин у льоду. Річард (з Перу) теж каже, що під час тренувань до ультрамарафонів бігав щодня 15-20-30 км і близько 120 км на тиждень. Для відновлення після пробіжки на 10-15 хвилин залазив у бочку з холодною водою і льодом. Дуже допомагало. Хочу сам спробувати.
Після вечері сходив у душ. Це кайф, коли твого тіла торкається гаряча вода!
Засів за читання Станіслава Лема – класно написана фантастика. Не знаю, як у людей вистачає фантазії таке писати?
Під книжку з’їв тараньку – мало що є смачніше тут, на висоті. Думаю, треба в усі експедиції брати більше сушеної риби і більше нею пригощати. На обід бургер і чудовий виноград – здивували і потішили!
Почуваюся не повністю відпочилим. Мабуть, залишуся ще на день у БТ. Та й прогноз погоди не найкращий – передають сильні вітри.
Дні очікування важкі. Як же хочеться на рибалку і побачити зелений весняний колір. Або з кимось поспілкуватися рідною мовою. Усе-таки простіше, коли вас двоє. Є компанія. Засумував і вирішив випити одну з двох маленьких пляшок Фраголіно.
➡️ Підйом: 7:50, t: -5, пульс: 50, О2: 86
Вирішили з шерпою сьогодні ще відпочити. Читав, спав, спілкувалися. Американці прикольні. Один будує і запускає супутники, в іншого своя фірма з будівництва ракет. Маленьких, 15 м заввишки, для супутників. Запуск найпростішого супутника коштує близько 60кк дол. Жесть. І при цьому є черга охочих.
На вечерю сильно заболів живіт, нічого їсти не можу. Крутить і болить. Думаю, це від урюку, якого я після обіду з’їв цілу пачку.
➡️ Підйом: 7:30, t:-5, пульс: 57, О2: 85, перепад: +970/-30, у дорозі: 5:04, км: 5,7, сер. пульс: 132
Вийшли о 9 ранку. Початок уже звично важкий, потім втягнувся. До крампонс-поінту дійшов за 1:10 – час майже той самий, але рюкзак сьогодні важчий. А це означає, що акліматизація йде.
Останні 100 метрів до Т1 далися дуже важко, прийшов – завалився в намет хвилин на 5 просто полежати. Потім почав потроху пити і їсти. Незабаром прийшов Кейшап, він сьогодні фактично не відстає – молодець! А то я вже почав хвилюватися.
Трохи відпочили і пішли в Т2. Дійшли за 1:10. Свій намет ставити не стали, Кейшап сказав, що ось купа наметів SST, можна в одному з них ночувати. Так заведено. У наметі всі речі попередніх мешканців спаковані у великий мішок – я його просто переставив у тамбур. Кейшап пішов у Т1 принести наші спальники і якісь речі, а я ж залишився на чергуванні – наводити лад у наметі й кип’ятити воду.
Коли знімаєш рюкзак і не йдеш угору – одразу з’являється купа сил і почуваюся чудово. А от під рюкзаком у гору – дуже важко.
Я дві години топив воду, потім прийшов Кейшап – поїли. Апетит не дуже, але все-таки непогано, як для висоти. Я з’їв Рара нудл суп (наша мівіна), трохи ковбаси, снікерс і пів банки печінки тріски. Другу половину з’їв шерпа, закушуючи салом, ковбасою і якимись своїми штуками.
О 19:30 вклалися спати.
➡️ Підйом: 5:30 t: -13, пульс: 89, О2: 71, перепад: +515/-515, у дорозі: 5:30, км: 2:82, сер. пульс: 127
Уранці їсти не хотілося, зробив перонін собі і шерпі. Нормальна штука. Але, як виявилося, замість води не дуже.
З 6850 починається крутий кам’яно-льодово-сніговий злет. Він важчий за все, що було на Евересті.
За планом хотів піднятися до 7450 (Т3), але, піднявшись до 7150, зрозумів, що вище мені сьогодні не варто йти. Явно бракує акліматизації і далі організм працюватиме з резерву. Дочекався свого шерпу, той узяв балон, який я ніс, колу і потроху пішов далі. До Т3 ще залишалося 3-4 години.
Я ж почав спуск. Це теж було непросто.. Часто на станціях доводилося сідати, щоб відновити дихання. Та ще й ця клята спека! Не буває внизу так спекотно, як тут, у царстві снігу і льоду.
Дійшов у Т2, ліг, десять хвилин полежав у черевиках і тільки потім вирішив їх зняти. Випив трохи води, з’їв сирокопченої ковбаси – тільки вона лізе з усього, що є. Далі провалявся майже дві години, нічого не роблячи. Пальці добряче так підмерзли, а сам при цьому перегрівся. Паскудне відчуття.
Набрав пів мішка снігу з льодом, знайшов по табору сірники, дав знеболювальне індійській дівчинці, топлю воду.. лежу і думаю – а чи не був мій сьогоднішній розворот простою слабкістю? Навіть якщо й так, я поки жодного разу не пошкодував.
О 18:20 прийшов Кейшап. Залишив депозит за 10-15 хвилин від Т3. Відносно бадьорий. Каже, що на перевалі сильний вітер.
➡️ Підйом: 8:00, t: -15, пульс: 85, О2: 82, перепад: -900, у дорозі: 1:45, км: 3,5, сер. пульс: 115
Швидко збігли на базу.
Першу половину ночі не міг заснути – боліла спина, мабуть, перележав за день. Та й просто не спалося. Після півночі сяк-так заснув, спав проміжками по 30-60 хв.
На вечерю був смачний дал бат, з’їв дві порції.
➡️ Підйом: 8:00 t: -6, пульс: 65, О2: 88
На сніданок з’їв дві порції вівсянки і два яйця. Вівсянка прекрасна. Снідаємо ми неквапливо – десь годину-півтори. Потім пішов у намет і знову вклався спати. Почуваюся виснаженим, немає відчуття енергії, що б’є через край.
Із корисного за сьогодні – поправ речі.
Завтра добре було б вийти на гору, але потрібен прогноз погоди. Через супутниковий не можу додзвонитися ні Яні, ні Антону. Та й минулий надісланий був дуже неточним – обіцяв вітер до 20 км/год, коли було близько 80. Придумав, щоб писали Дейву і брали прогноз на Еверест. Він фактично той самий.
Надвечір супутниковий ожив – поприходила купа смс і вдалося зробити дзвінки. Таки погода паскудна аж до 8.05. А це ще 6 днів! Стільки сидіти не можу і вирішую вийти завтра в С2 з метою подальшого доходження до 7200-7300. Але орієнтуватимусь на погоду.
Радісна новина! 28.04 сестра народила Алісу!
➡️ Підйом: 8:00 t: -1, пульс: 75, О2: 90, перепад: +/- 1150,у дорозі: 5:48, км: 8:85, сер. пульс: 128
Погана погода з самого ранку. Усе небо затягло хмарами і вітряно. Не знаю, що робити. Іти на гору з ночівлею, як я думав до цього – це явно зайве.
Може, просто торкнутися С2?
Чи вниз на відпочинок? Але куди?
Якщо пішки – то там немає нормальної їжі, немає можливості зарядитися, йти треба неприємним рельєфом. Та й якщо снігом стежку завалить на пів метра?
Летіти в Луклу/Намче? Було б класно, але шкода грошей))
Усе-таки вирішив сьогодні прогулятися вгору – перевірити, як почувається організм. Бо без навантаження незрозуміло. Спочатку було важко дихати – холодне повітря. Вкотре позаздрив хлопцям зі спецмасками. Наступного разу обов’язково собі таку треба!
Далі розійшовся, темп добрий – до Т2 дійшов за 4 год 10 хв – це добре. Провів там деякий час і почав спуск. Самопочуття чудове, неймовірно щасливий, що вийшов сьогодні. Організм показав себе відмінно. Звісно, вдруге 7000 не торкнувся, але найімовірніше пробуватиму штурм у перше вікно. Зараз здається, що подужаю.
Погода сьогодні була так собі. Вітер до 50-70 км/год і почався сніг.
Коли я повернувся, Ієн зробив чашку фірмової кави. Це справжній ритуал.
➡️ Підйом: 8:00, t: -1, пульс: 63, О2: 84
Дивна ніч. Спочатку слухав музику, потім вирішив спати. Але заснути так і не вдалося. Лежав, думаючи про рибалку, гори, дівчат, дівчат на рибалці, дівчат у горах, друзів, шашлик.
Лежав і лежав, доки не побачив, що за наметом світло. Так і долежав до сніданку. Почуваюся відносно нормально, але не повністю відновленим. Цікаво, що вчора ще щонайменше у двох із нашої команди було таке саме. Вирішили, що це через чорний (молодий) місяць.
А за вікном тим часом усе в снігу. Прийшов вологий циклон.
Як швидко сніг падав, так швидко й танув під пекучим сонцем. У наметі вдень до +40.
Уперше переситився місцевою їжею і несамовито захотів стейка з пюрешкою і курячого супу. Зате замість звичних консервованих персиків на обід давали гранат. Це прекрасно!
➡️ Підйом: 8:00, t: -8, пульс: 59, О2: 89
Кілька разів уночі здавалося, що я вдома. Виспався чудово.
До обіду з’явилося відчуття голоду – це дуже, дуже добре! Це означає, що організм працює чудово. Зазвичай проблема на висоті в тому, що нічого не лізе і про жодне відчуття голоду не йдеться. Є тільки відчуття виснаження і безмежної втоми.
Узяв банку маминої квашеної капусти, всім дуже зайшла! Передавали мамі привіт і подяки!
Довго сиділи і спілкувалися. Вібі сказала, що в неї в Норвегії будиночок у горах. Можна приїжджати і безкоштовно жити. А я ж про таке думав, тільки в Україні. Але яка, по суті, різниця, Україна чи Норвегія?
Записав відео «навіщо ходити в гори?». Здається, починаю краще говорити на камеру.
➡️ Підйом: 8:00, t: -6, пульс: 60, О2: 89
Щоночі я прокидався в туалет і дивився на Чумацький Шлях. Він тут неймовірний! І щоразу я не міг змусити себе фотографувати – вже дуже холодно! Але треба на це наважитися. Прокинувся о 2 ночі, вдягнувся тепліше. Об’єктив виявився не найкращим, хотілося набагато ширшого. Але за годину старань відшукав більш-менш пристойний ракурс. Результатом задоволений, показав усім за сніданком.
➡️ Підйом: 8:00, t: -5, пульс: 70, О2: 89
Сьогодні день народження Вібі (норвежка) – я подарував чашку, всі подарували щось. Святковий день, вона дуже відкрита і дуже емоційно на все реагує.
Вікна погоди постійно змінюються, зсуваються все далі й далі від нас
➡️ Підйом: 8:00, t: -5, пульс: 60, О2: 90, перепад: +900, у дорозі: 4:31, км: 5,5, сер. пульс: 130
Вийшли о 10:45. Як же я люблю Макалу за те, що можна виходити, коли захочеш.
Іти очікувано добре, до 6600 у мене явно освоєна висота. У С1 зібрали наш намет. Це забрало певний час, бо його добряче присипало снігом.
У С2 прийшли разом із шерпою. Тут дуже сильні пориви вітру. Ми все ж вирішуємо ставити свій намет. Зробити це не так і просто. Вирівняли майданчик, а далі я тримаю, щоб не полетів, Кейшап ставить. Менш ніж за годину ми впоралися. Вітер завиває і щедро сипле сніжною крупою, а всередині намету добре і затишно.
Поспілкувався з Ейпріл, розповіла трохи більше подробиць.
Сьогодні сталася трагедія – у верхньому С2 помер Річард. Він був у складі американської команди, але половину часу проводив із нами. Любив нахвалювати свою батьківщину Перу і жартувати про дівчат на межі пристойного. На його рахунку було близько шести безкисневих восьмитисячників, почувався він непогано. І ось так. Знайшли в спальнику в С2. У голові не вкладається, що таке могло статися. Ще одне усвідомлення, що життя скінченне, причому дуже раптово. Треба насолоджуватися кожною миттю.
Зголоднів, але подужати порцію чикен теріякі від Mountain House так і не зміг. Узагалі не лізе. Заварили черговий рара нудл суп. Ось така мівіна, чи не єдине, що нормально заходить.
➡️ Підйом: 7:00, t: -13, пульс: 86, О2: 75, перепад: +530/-1450, у дорозі: 6:25, км: 7,7, сер. пульс: 134
Уранці холодно. Лежав у спальнику, доки не вийшло сонечко. Вийшов о 9:30 і менш ніж за 4 години дійшов до вже знайомої точки на 7150. Цього разу набагато легше, ніж уперше. Швидко спустився в другий табір, пів години відпочив і продовжив спуск на базу.
Втомлений, але дуже задоволений. Як же мені подобається такий стан!
Сьогодні ввечері 5-6 шерпів спустили тіло Річарда в С1. Понесли просто на вертолітний майданчик, завтра вранці транспортують у Катманду. Усі вийшли попрощатися, важкий момент. Ніхто так і не зрозумів, що ж могло статися минулої ночі в наметі.
Прийшов новий прогноз погоди. Тепер з’явилося вікно на 12-16.05, і доволі добре. Найімовірніше, пробуватиму.
➡️ Підйом: 8:00, t: -3, пульс: 67, О2: 90
Сьогодні зробив важливу справу – перебрав і посортував відзняті відео. Уже 115 гб і під 1000 шматочків.
Питання дня – використовувати четвертий табір, коли йдеш без кисню, чи ні. З одного боку – штурмовий день коротший, з іншого – на такій висоті ти вже втрачаєш сили. Поки схиляюся до використання.
➡️ Підйом: 8:00, t: -4, пульс: 73, О2: 92
Сьогодні Аго та Ієн вийшли в Т2 з метою штурму вершини. Дуже зворушливий момент. Понад місяць очікування. Сподіваюся, у хлопців усе вийде. Вони одні з найсильніших у нашій групі.
Мене теж уже спалює нетерпіння і бажання йти вгору. Уже скоро, завтра вийду і я. Хочеться граничного напруження і щоб кожен крок давався через біль. Я точно знаю, що так і буде. Це буде випробування за межею моїх фізичних сил. Я буду настільки виснажений, що кілька кроків униз забиратимуть усі сили. І все одно мені цього хочеться!
Ви можете піти зі мною в похід! Зараз я не так часто воджу групи сам, але кілька разів на рік буває: розклад походів зі мною тут
далі буде…