Щоденник вийшов дуже довгим, тому його буде розбито на кілька частин. Це перша, вона розповість про підхід до базового табору.
У тексті використано такі скорочення, які я вважаю за потрібне розшифрувати:
БЛ, ВС – базовий табір
АВС – передовий базовий табір
С, Л – табори
За тиждень до старту в команді нас було троє: Анатолій Михайленко, Роман Городечний і я (Тарас Поздній). Але в останній момент друзям довелося скасувати експедицію й анулювати вже куплені квитки. Тож я залишився сам в інтернаціональній групі. Це давало певну свободу, яка, можливо, вийшла мені не на користь. Але про все по черзі.
Під час експедиції я щодня писав нотатки. І зараз, фактично в первісному вигляді, вони перед вами. Я записував такі показники на горі (на треку лише частково):
Після прильоту в Тумлінгтар на нас чекали п’ять годин на джипі типовою непальською дорогою – наїлися пилу, надивилися на краєвиди. Приїхали в Нум, останнє відносно велике містечко на шляху. Тут є лише один лодж, і той дуже бідний. У таких на стандартних треках Непалом ми б не жили.
Увечері на світло налетіли величезні купи мух, виглядає моторошно. За мухами прискакали жаби, які почали своє полювання. Це вже було цікаво. Таке спостерігаю вперше.
Зустрів жінку Наташу, яка йшла трек до БЛ Макалу, але через велику кількість снігу на перевалі вирішила розвернутися.
Наші трекінгові баули виявилися дуже важкими, тому вранці перепакували їх, відклавши ще частину речей убік. Вони полетять у БЛ вертольотом.
Від Нума затяжний крутий спуск, після чого набір 850 м. Проходимо його з одним коротким привалом. Дуже спекотно. Місцевість довкола не зіпсована туристами – всі з тобою вітаються й живуть своїм життям. Багато кіз, курей, бананів, і все довкола зелене. У Седуву приходимо близько 12. Тут лодж уже кращий, і є по кімнаті на кожного.
На другому поверсі класний балкончик, одразу після спекотного переходу беремо пиво.
Тайванець Іан читає книжку – вона починається зі звичного нам кінця й має вертикальні рядки. Таке бачу вперше.
Спілкуємося з Ейприл про Кіліманджаро та Аконкагуа, де вона працює гідом.
Мене трохи турбує розлад шлунка. Звісно, зараз лише початок треку, але хочеться, щоб усе було добре.
У темряві наступив на собаку, той заскавчав і втік.
Після дал бату навчив усіх грати в Уно. Весело, навіть дві непалки підсіли до нас. Одна дуже розумна, все схоплює на льоту й допомагає другій, старшій.
Сусід по кімнаті Діпанкар – чудова людина, яка врятувала життя іншому ціною своїх пальців. Але як же він хропе! Такого хропіння я ще не чув.
Не виспався й навіть не зміг залишатися в кімнаті після світанку. Встав о 5:30 замість 7:00. Надворі гарно, зелено, тепло.
Перехід сьогодні легкий, набрали близько 500 м і прийшли в селище Таші Гаун, на що пішло близько трьох годин. Щойно ми прийшли в лодж, почався дощ. Уже вдруге ми приходимо якраз вчасно. Дощ починається близько 12:30.
Висота 2170, і це останнє тепле місце, обов’язково треба прийняти душ. Вода холодна, але не крижана, митися комфортно.
Лодж найбазовіший, сьогодні сплю в кімнаті з дівчатами. Від сусідньої кімнати нас відділяє тонка стіна з оргаліту, звукоізоляції, як це зазвичай буває в Непалі, – жодної. Сподіваюся, сьогодні хропіння Діпанкара не так заважатиме, все-таки не біля вуха. Але сам винен, треба було брати беруші.
Туалет надворі, за 50 м від входу. Ми на другому поверсі.. уночі я встаю десь двічі, і сьогодні робити це особливо не хочеться.
На даху сарайчика сидить бабуся й крутить молитовний барабан.
1500 метрів крутого набору. З середини вийшов трохи вперед і йшов сам. Невдовзі почався сніг і опустився туман. Який же це кайф – іти у своєму темпі, наодинці з собою! Отримую задоволення від кожного кроку. Хоча сніг уже глибокий, іноді провалюєшся вище коліна, черевики одразу промокли, але ти лізеш по снігу вгору й кайфуєш! Усе-таки, коли ти наодинці з горами, задоволення отримуєш значно більше. Уся увага на власних відчуттях і природі довкола. Кайф у чистому вигляді!
Снігу біля лоджів півтора метра й більше. А торік його взагалі не було..
Після обіду знову почався дощ. Схоже, він супроводжуватиме нас доти, доки не перетвориться на сніг.
Умови на треку настільки відрізняються від класичних треків – до Евересту й у районі Аннапурни, що й не передати. Найзанедбаніший лодж на треку до Евересту на порядок кращий за найкращий, у якому ми ночували на треку до Макалу. Зате тут збереглася справжня самобутність Непалу, люди значно добріші й привітніші. Тож незручності – невелика плата за щирі усмішки місцевих. От тільки все м’ясо й сало я відправив у БЛ. Знав би, що його не буде на підході, – взяв би частину з собою.
➡️ Перепад: +850/-650, у дорозі: 3:30
Сьогодні на нас чекають три перевали вище 4000 – Чунгру Ла (4050), Шіпто Ла (4250), Кеке Ла (4150). Йдеться легко, кожен іде у своєму темпі. Іду з музикою. Снігу довкола цілий океан, переважно хмарно. Сьогодні мали б відкриватися чудові краєвиди на Макалу й Канченджангу, але ми, звісно, нічого не бачимо. Ноги промокають майже одразу, йду без зупинок, тому не надто холодно. Навіть в одній футболці комфортно. Серед сніжної пустелі трапляється оаза – озерце-джерельце з проточною водою. У шерпів тут великий привал, вони їдять сухі рисові пластівці, запиваючи водою. Я ж вилив свою топлену воду й набрав джерельної – вона значно смачніша.
Прийшли в Добате рано, десь об 11:30.
У дайнінг холі познайомився з Магдою, дівчиною з Польщі. У неї в планах Макалу + Лхоцзе. Здивований, наскільки з нею легше спілкуватися англійською, ніж з американкою Ейприл.
На обід купили консерви з якоюсь місцевою куркою. Виявилося, зовсім неїстівно. Попросив підсмажити – стало можливо їсти. Ейприл дістала авокадо, і воно було дуже добре!
Дочитав книжку про сходження на Макалу західним ребром. Як сильно відрізняються експедиції тоді й тепер! Наскільки все стало простіше й дешевше!
Зачитався історією створення Найк від Філа Найта.
Вечорами граємо в уно й розмовляємо про гори.
➡️ Перепад: +400/-650, у дорозі: 3:10, км: 9,5
Під ранок у кімнаті було прохолодно, всього +2. На сніданок сьогодні рис з яйцем і зеленню.
Початок шляху – різке скидання висоти слизьким снігом. Вкотре я щасливий, що ніхто не пішов у трекінг до БЛ Макалу, це просто жесть для звичайних трекерів – лоджі зовсім базового рівня, немає м’яса, як і, власне, самого меню. Щовечора дал бат, купи снігу, великі набори й різкі скидання. Довкола хмари й зовсім не видно великих гір. На місці ночівлі – лише один занедбаний лодж. Можливо, цей трек варто ходити восени, тоді хоча б снігу не буде.
З десятої години починається дрібний мжичливий дощик, парасолька в подібних треках – дуже важливий елемент спорядження.
Сьогодні ночуємо в Янгле Кхарка, тут здоровенний майданчик, немає снігу. Це дуже добре. Ще б сонечка, і черевики змогли б просушити.
Обідні макарони заїдав зеленим свіжим чилі, а потім руками потер очі. Відчуття, як при сніговій сліпоті. Добре, хоч поруч є вода – 5 хвилин мук, і все налагодилося.
➡️ Перепад: +810 м, у дорозі: 3:10, км: 7,5
Усю ніч ішов дощ. На тому березі річки зійшла лавина середніх розмірів, яку я проспав. Спалося чудово – тепло. Як завжди, багато снів, і двічі прокидався в туалет.
Ранок сонячний, сьогодні погода найкраща з усієї, що була. Уперше показуються величезні снігові вершини, назв яких ми не знаємо.
Плавний набір уздовж річки – і ми приходимо в Лангмале, тут висота 4440. Пройшли всю відстань з одним привалом на п’ять хвилин, але висота починає трохи відчуватися.
Після прибуття побачив, що для нас є лише три кімнати, а отже, мені спати з Діпанкаром. Чудова людина з жахливим, найжахливішим хропінням, яке я чув. Намагаюся знайти ще одну вільну кімнату, хай навіть у сусідньому будинку. Але ні. Що ж, минулого разу, коли ми спали в одній кімнаті, я майже не спав і до ранку ненавидів усе довкола. Подивимося, як буде цього разу.
➡️ Перепад: +530/-100, у дорозі: 3:10, км: 8
Уранці в кімнаті -1, тепер завжди буде мінус. Отже, ми наближаємося до гори. Погода гарна, невдовзі пригріває сонечко.
Краєвиди довкола вражають – прямовисні, кількакілометрові стіни з усіх боків.
Одного разу серед хмар показалося ребро Макалу. Так високо! Очікую, що це буде наймасивніша вершина, яку я бачив зблизька.
Приходимо в Гілларі бейс кемп. Це нижній табір на висоті 4830 м. На диво, тут навіть є лоджі, але за планом ми маємо ночувати в наметах. Більшість наметів в АВС, у нижньому таборі їх лише кілька, і ночувати треба по двоє. Я ж не хочу спати з Діпанкаром і знаходжу собі кімнату за 5 дол. Невелика доплата за можливість виспатися.
Невдовзі після приходу погода псується, і налітає снігова хуртовина. Тепер я навіть радий, що сплю не в наметі, хоча хотілося. Але в наметі я ще насплюся.
На столах достаток усього – кава, гарячий шоколад, кілька видів чаю, нутела, мед та інші смаколики. Сьогодні скінчилася наша трекінгова дієта.
Думав завтра записати відео про спорядження замість акліматизації – часу на нього треба багато, а погода тримається лише вранці. Але все наше експедиційне спорядження вже в АВС. Тому запис відео відкладається.
У дайнінг холі знайомимося з іншими учасниками сходження. На обід картопля, сосиски, салат, тибетський хліб і десерт – я щасливий.
Дочитав «Продавця взуття» Філа Найта (історія створення Найк). Захотілося купити собі їхні кросівки. Чудова книжка, можу рекомендувати всім, хто цікавиться бізнесом. Для себе вирішив, що не хочу такого життя, як у Філа.
Увечері відкрилася Макалу. Це справді велетень! Гора величезна!
На вечері нас уже 10 учасників. У трьох відрізано по одній фаланзі на пальцях рук. До індійця ще приєдналися турок, який обморозився на К2 у 2014 році, і мексиканець. Мексиканець на Аконкагуа спускав трьох сходжувачів і сам вибився з сил. От і поморозився.
На вечерю божественний томатний суп, макарони, картопля фрі, тунець, смажене м’ясо яка й салат зі свіжих овочів! І фрукти. Ціла тарілка свіжих фруктів: папая, мандарини, кавун, банани… Мені здається, після треку я потрапив у гастрономічний рай. З такою їжею вже й поспішати на гору не хочеться.
➡️ Перепад: +600/-600, у дорозі: 2:40
Передова частина групи сьогодні вирушила в АВС, ми ж залишилися ще на день у нижньому. Вийшли прогулятися для акліматизації.
Я дійшов до 5430, далі не було нормальної стежки. Йшов, слухав музику й кайфував. Ти сам серед Гімалаїв, ідеш – куди хочеш, насолоджуєшся кожною миттю. Абсолютна свобода й кайф. Саме по такі відчуття й варто ходити в гори. Так добре, що не описати словами. Не поспішаю повертатися в табір… сідаю, слухаю музику й насолоджуюся.
Після обіду дві години ріжемося в Уно – гру, в якій немає мовних бар’єрів!
Ніч була дуже тиха й світла – повний місяць. Зняв кілька хороших нічних таймлапсів. Хай зірок небагато, зате гора як на долоні.
➡️ Підйом: 6:10, t: -3, перепад: +1300, -470, у дорозі: 8.10, км: 13,3, сер. пульс: 127
Чомусь сьогодні спати було прохолодно, і сон був не найкращим.
Поснідали, вийшли.
Сьогодні найгарніший день за всю експедицію! Макалу височіє в усій красі! Спочатку плавний легкий підйом до 5050 м, потім спускаємося в морену, і починається – то вгору, то вниз. Стежка губиться серед каміння… загалом, усе, як я люблю. Але за дві години навіть я втомлююся від цього, і вже хочеться вибратися з морени. Та не так швидко! Мореною доходимо фактично до самого табору. Йдеться непогано. Після приходу в АВС (5700) випиваю чашечку чаю й іду ще прогулятися до Крампонс пойнт (місце, де вдягають кішки). Піднімаюся трохи вище, до 5920. Висота відчувається, тисне на голову, але загалом гуд.
Утомився добряче. Задоволений, хороший день. Після спуску забираю свої дві бочки, і ще дають якийсь баул. Виявляється, там три брендовані намети Kuluar, і це на додачу до тих двох, які вже стоять. Тепер на мене одного п’ять наметів! Я заселився в найбільший з поставлених – це справжній замок!
Увечері подзвонив додому через супутник – техніка працює.
У якому ж гарному місці розташований АВС Макалу! Просто не передати словами.
Ви можете піти зі мною в похід! Зараз я не так часто воджу групи сам, але кілька разів на рік буває: розклад походів зі мною тут
далі буде…