Віа феррата: що це, де найцікавіші маршрути

Давно відоме на заході явище під назвою Via Ferrata для нас поки що являється новизною. А, шкода… Адже віа феррата - це насправді цікавий активний відпочинок в горах, а також досить безпечний спосіб дістатися до оглядових локацій, які раніше вдавалося бачити лише досвідченим скелелазам.

Звісно, тут є свої нюанси та застереження: безпечним маршрут буде лиш тоді, коли дотримуєшся правил, маєш сертифіковане спорядження і правильне взуття.

Клуб KULUAR, крокуючи в ногу із західними тенденціями створив для вас маршрут “Віа Феррата в Доломітових Альпах”, який цілком доступний новачкам та й зацікавить досвідчених мандрівників. Це справжній гірський парк серед запаморочливих пейзажів, де ви неодмінно отримаєте яскраві позитивні емоції та потрапите в полон неймовірної краси! Та спершу, пропонуємо ознайомитись з історією, теорією та нашими порадами щодо такого виду активності.

Значення терміну via ferrata, історія виникнення ферратних маршрутів

Перша світова війна та її тисячокілометрові фронти через Альпи, зародили рух “залізними стежками” - саме так з італійської дослівно перекладається це поняття. Позиції австро-угорських військ та противників перебували на немалих висотах (понад 3 тис. м над рівнем моря), до того ж у важкодоступних скельних місцях. А враховуючи те, що фронт стояв по 2 та більше років і десятки кілометрів недовговічних мотузкових поручнів потрібно було постійно змінювати... вояки зрозуміли, що металеві троси, сталевий кабель та допоміжні опори - то вже зовсім інший рівень!

Люсі та Полін Ренкін - учасниці жіночого шотландського альпіністського клубу, 1908 р.

І до війни жителі гірських місцевостей робили стежки та перевали, прокладали поручні та сходи, але серйозно віа феррату стали використовувати лише в минулому столітті. “А зараз як?” - запитаєте ви. Враховуючи всі альпійські країни, можна з упевненістю сказати, що загальна кількість феррат понад 500!

Сучасна Via Ferrata - це скельний маршрут, прокладений уздовж стаціонарно закріпленого сталевого троса, який натягується між вбитими в скелю металевими кілками. Для полегшення проходження “залізної стежки” також встановлюють сходи, навішують додаткові мости та інші металеві конструкції.

Таким чином, віа феррати можна назвати унікальним та безпечним способом отримати насолоду від гірських пейзажів з дозованою порцією адреналіну. Складний рельєф цю порцію збільшує, адже є маршрути високого рівня тяжкості, які можуть стати серйозним випробуванням для досвідчених скелелазів навіть за ідеальної погоди. Та про це далі.

Категорії складності віа феррата

Є декілька шкал складності ферратних маршрутів - італійська, французька, австрійська та дві німецькі (Хюслера і Вернера). В більшості видань та путівників використовують австрійську шкалу A-B-C-D-E із застосуванням проміжних значень, наприклад, B/C.

Характеристики складності:

• А - Проста. Легкі ділянки, на трасі переважає більше ходьба, ніж лазіння, страх висоти не відчувається, наявна велика кількість страхувальних тросів для рук та ніг.
• В - Середня. Чергування крутих та пологих ділянок, можливі довгі сходи або серії сходів, достатня кількість сталевих зачепів і драбин, проте з'являється необхідність руками дертися на виступаючі елементи рельєфу.
• С - Складна. Тривалі круті ділянки з вертикальними секціями, малі за розмірами штучні точки опори, комбінація та розташування страхувального обладнання вимагають чимало зусиль для проходження маршруту.
• D - Дуже складна. Лише круті ділянки зі складними елементами, необхідний досвід технічного скелелазіння, невелика кількість штучних об'єктів опори, складні ділянки найчастіше підстраховані лише сталевим тросом.
• Е - Екстремально складна. Дуже круті та уривисті ділянки, складне, виснажливе лазіння, яке розраховане лише на досвідчених і витривалих скелелазів. Страховка тут тільки сталевим тросом, у поодиноких місцях місточки і сходинки. Відсутність шляхів екстреного сходу з маршруту.

Цікаво знати: в проєктуванні віа феррати перший відрізок траси зазвичай за своєю складністю часто-густо відповідає найважчій ділянці всього шляху. Таким чином, герой, який подолав її, може собою пишатися - складніших вже не буде. Проте, завжди будьте обачні та бережіть себе!

Варто не забувати й про ряд природних факторів, які вагомо ускладнюють проходження маршруту. А саме:

• туман (на маршрутах відсутня світловідбиваюча розмітка),
• мороз (прилипання рукавичок до металевих елементів),
• сніг (засипає страхувальний трос і ускладнює протягування карабінів),
• дощ (намоклі поверхні стають слизькими, що сприяє ускладненню утримання за точки опори),
• гроза (можливість ураження струмом через сталевий трос).

Чим відрізняється ферратне лазіння від скелелазіння

Попри деякі спільні риси, віа феррата і скелелазіння значно відрізняються: технікою, обладнанням, захистом та рівнями складності.

Скажімо так: прості феррати підходять  мандрівникам без досвіду; середній/складний рівень - під силу тим, хто має досвід хоча б скелелазіння, а от для подолання найскладніших потрібно спочатку добре практикуватись в проходженні саме ферратних маршрутів. Навіть досвідченим скелелазам найскладніші “залізні стежки” без спеціальної підготовки не рекомендовані. Досвід феррат в Україні поки нема, де отримати, проте техніку скелелазіння, для розігріву, точно є де практикувати. Щодо місць навчання скелелазінню та варіантів via ferrata за межами нашої неньки, ми розповімо у кінці статті.

Говорячи про “залізні стежки”, то вони, зазвичай, прокладаються за фіксованою попередньо підготовленою територією та чітким напрямком. При цьому повністю обладнані усіма елементами для підйому, які знижують технічну складність. Скелелазіння ж відбувається без допоміжних конструкцій (тобто точки опори і страхування треба робити самому) - на природних рельєфах або спеціально побудованих скеледромах. Ще одна відмінність: зазвичай ферратні маршрути ведуть горизонтально з помірним набором висоти, а скелелазні - вертикально.

Цікаво знати: найлегша категорія скелелазіння - 5-та (а не 1-ша, як в альпінізмі). У скельному лазінні усі траси за своєю складністю оцінюються за шкалою від 5 до 9 у числовому значенні і від “а” до “c” - у буквеному (підтип складності). Важкість проходження маршруту рівномірно зростає з цифрою категорії. Для більш точної градації використовуються латинські літери у порядку зростання складності. Таким чином, 6-b простіша, ніж 6-c, а 6-с легша, ніж 7-а.

Тож тепер вам легше зорієнтуватись і не плутатись у категоріях складності, якими маркують скелелазні траси та які призначають ферратним шляхам.

Яке спорядження необхідне для віа феррата

До складу спеціального комплекту входять: амортизувальний блок, альпіністський шолом, 2 мотузки з карабінами та 2 петлі (1 резервна). Розглянемо це спорядження більш детально.

Амортизувальний блок (енергопоглинаючий пристрій) - основний елемент комплекту, його функція полягає в поглинанні енергії падіння, яка, своєю чергою, зменшує силу удару на тіло альпініста і знижує ризик травм.

• Типи амортизаторів. Існують два основні типи амортизаторів: стрічкові та ривкові. Стрічкові амортизатори розгортаються поступово під час падіння, а ривкові — спрацьовують завдяки спеціальній стрічці, яка розривається при досягненні певного навантаження. Залежно від моделі та виробника можуть бути зашиті або згорнуті.
• Особливості. Амортизатор повинен відповідати стандартам безпеки (наприклад, EN 958) і мати чітку інструкцію щодо його використання.

Альпіністський шолом - захищає голову від падіння каміння та ударів об скелі.

• Вимоги. Шолом повинен бути легким, надійно та зручно сидіти на голові та мати гарну вентиляцію.
• Матеріали. Зазвичай виготовляється з міцного пластику, має внутрішню підкладку для комфорту та амортизації ударів.
• Особливості. Не підходять велосипедний, лижний та інші шоломи (не сертифіковані для заняття альпінізмом і скелелазінням), оскільки вони розраховані на зовсім інші види ударів.

Дві мотузки з карабінами потрібні для кріплення альпініста до сталевого троса або інших фіксованих елементів маршруту. Ці мотузки мають певну довжину і на кінцях, як писалося вище, оснащені карабінами.

• Довжина. Зазвичай довжина мотузок становить близько 50-80 см. В деяких моделях може бути трохи довше (для більшої свободи руху).
• Карабіни. Повинні бути автоматичними або напівавтоматичними, щоб забезпечувати надійне закриття після кожного кріплення.
• З’єднання з амортизатором. Мотузки прикріплюються до амортизуючого блоку таким чином, щоб надати максимальну безпеку і надійність.

Центральний карабін або петля служить для кріплення комплекту до альпіністської системи (поясу).

• Карабін. Центральний має бути міцний і надійний, здатний витримати високі навантаження. Він кріпиться до основної петлі амортизувального блоку.
• Петля. В деяких моделях використовуються спеціальні петлі для кріплення до поясу, які дозволяють легко прикріплювати та відчіпляти комплект.

Резервна петля використовується для додаткової безпеки або на маршруті під час відпочинку та підготовки до наступного етапу.

• Петля повинна бути легкодоступною і зручною у використанні.

Рукавиці - обов’язковий елемент спорядження. Руки ферратного альпініста постійно тримаються за сталеві деталі, тому треба захист не лише від мозолів, але й від дрібних та небезпечних задирок. Крім того, у мінливому гірському кліматі, навіть влітку, рукавички можуть вберегти від переохолодження.

Відповідне взуття. Для руху в горах рекомендуємо похідні або гірські черевики, а от ідеальне взуття для лазіння по ферраті - це, так звані, трекінгові або скельні кросівки. Гібрид зі скельних та гірських черевиків не лише забезпечує необхідну гнучкість і зчеплення зі скелею та металом на ферраті, а й на підході до маршруту гарантує безпеку та зручність завдяки своїй жорсткій підошві.

Страхувальна система (пояс). Можливість регулювання та щільність прилягання до тіла. Найбільш популярні комбіновані системи, які поєднують поясний і ножний ремені (для максимальної безпеки та комфорту).

Для можливості стаціонарної страховки в місцях відпочинку, більшість альпіністів беруть із собою на складні феррати 120-сантиметрову прошиту петлю з карабіном на кінці.

Одяг повинен бути зручним, міцним і відповідати погодним умовам. Важливо використовувати багатошаровий принцип, щоб можна було адаптуватися до змін температури.

Рюкзак. Для перенесення додаткового спорядження, води, їжі та особистих речей достатньо 20-30-літрового наплічника. Він повинен мати кріплення для шолома і трекінгових палиць, а також зручний швидкий доступ до речей.

Питна система або пляшка з водою - для підтримки гідратації під час підйому.

Особиста аптечка має містити складові на випадок травмування (в тому числі перев’язочні матеріали і знеболювальне).

Сонцезахисні окуляри і крем.

Налобний ліхтарик: бажано протиударний та вологостійкий.

Де тренуватися перед виїздом на скелі

Норвезький полярний мандрівник-дослідник і рекордсмен, “Наполеон полярних країн” Руаль Амундсен говорив, що неприємні пригоди - це всього лише наслідок нестачі планування. Не забувайте, що десяток хвилин, присвячених плануванню маршруту, можуть перетворитися в горах на цілі години економії. Як не крути, а розпочати варто з якісної та правильної підготовки.

Проходження віа феррата вимагає не лише фізичної витривалості, але й спеціальних навичок, які можна розвинути навіть в міських умовах - на скеледромі, або ж під час виїзду на скелелазні рельєфи. Регулярні тренування з лазіння сприяють звиканню до висоти, зміцнюють відповідні групи м’язів і загартовують витривалість. Безумовно, імітуючи різні ситуації, тут ви також освоїте техніку безпечного закріплення страхувального спорядження, навчитесь користуватись різними видами карабінів та навіть правильно зриватись з висоти. Без досвідченого інструктора тут не обійтися, адже правильна техніка та основи самостраховки - то святе!

Скелелазіння в Коростишеві з клубом KULUAR - програма, яка буде цікава всім без винятку - і туристам-початківцям, і сім'ям з дітьми, і “аксакалам”. За 2 дні ви навчитеся азів скелелазіння, пройдете майстер-клас з в’язання туристичних вузлів та отримаєте масу задоволення. Повірте, маршрути різного рівня складності лякати точно вже не будуть.

Говорячи про більш тривалі курси, то киянам рекомендуємо скеледром “Гіперіон”. Кулуарівці також їх проходили та залишилися задоволені.

Via ferrata в Європі - найцікавіші "драбини" в Альпах

Адреналін скаче, сумніви відступають, а руки перестібають карабіни, щоб продовжувати підйом стрімкою скелею. Кожен м'яз і кожен нерв в роботі… концентрація на межі, а навколо тиша і краса. І ось ви досягнули цілі! Ура! Милуєтеся горами, які бачили одиниці та насолоджуєтеся моментом. Повірте, запам’ятаєте це дійство ви надовго…

У Брента-Доломітах, на гірській гряді Розенгартен (Катіначчо), на околицях озера Гарда - та майже скрізь в Альпах є обладнані та безпечні ферратні маршрути. Тож найкрасивішими горами у світі ви зможете помилуватися з найнесподіваніших ракурсів. Готові до пригод? Пропонуємо вашій увазі “найкрутіші” обладнані шляхи в Європі.

Віа феррата Intersport Klettersteig, Доннеркогель - перлина австрійських Альп. Маршрут пролягає через дивовижні скельні утворення та відкриває вам гарнющі види на масив Дахштайн та озеро Госаузее. Тутешні панорами дають відчуття, ніби ви потрапили на вершину світу. Головною родзинкою є 40-метровий підвісний міст. Ох які емоції тут вас накриють!

Віа феррата крізь тунелі Galleria Lagazuoi - єдина у світі, яка проходить крізь всю 300-метрову стіну катакомб Першої світової війни, де колись проходив фронт між Італією та Австро-Угорщиною. Під час маршруту на вас чекає історична інсталяція та цікава інформація про події столітньої давнини. Ви неодмінно маєте спробувати цей маршрут з KULUAR - на вас чекає дуже багато краси!

Віа феррата Delle Aquile, Паганелла. Бажаєте забратися на висоту, де літають орли? Тоді ви за адресою - вище неба тут 😉 Розташована в мальовничому регіоні Паганелла в Доломітах, вражає своїми захоплюючими краєвидами, унікальними технічними ділянками та незабутніми враженнями, які залишаються на все життя. “Стежка Орлів” - саме так, перекладається Ferrata delle Aquile. Welcome to the sky!

Віа феррата La Clapière розташована у мальовничому Валь-д'Ізері у Франції, і є одним із неперевершених маршрутів у регіоні. Він привертає увагу як досвідчених, так і новачків, які шукають незабутні пригоди серед величних гірських вершин. La Clapière пропонує унікальне поєднання технічних викликів, неймовірних краєвидів та адреналінових вражень.

Віа Феррата Grünstein, Грюнштайн - цей маршрут розташований у Баварії, неподалік озера Кенігзее. Найкрасивіша пам’ятка Німеччини відкривається тут з усіх ракурсів. В оточенні гір та лісів пейзажі тут просто божественні.

Віа феррата Le Bocchette, Мадонна-ді-Кампильо - маршрут, без сумніву, найвідоміший та один із найскладніших віа феррат в усіх Доломітових Альпах. Розташований на масиві Бренти, він приваблює мандрівників усього світу своїми приголомшливими краєвидами, технічно складними ділянками та неповторною атмосферою високогір'я. Один із головних плюсів маршруту - незрівнянні панорами Доломітів, зокрема масив Brenta, льодовики, озера і глибокі долини.

Віа феррата Rino Pisetta, озеро Гарда - вважають одним з найскладніших в усій Італії. В деяких місцях схили настільки круті, що пройти можуть тут лише найсильніші та наймужніші. Потрапивши на вершину Piccolo Dain, перед вами, мов на долоні, буде красуватися долина Валле-дей-Лагі з усім своїм багатством. У її володінні магічні замки та шикарні озера Санта-Массенца, Каведине та Тобліно.

Цікавий факт: Королівська стежка El Caminito del Rey, Malaga, Espana - один із найвідоміших туристичних маршрутів у всьому світі. Побудована ще в далекому 1901 році, вона використовувалася для транспортування вантажів, а також, як дорога між двома електростанціями.

Назва ущелини, через яку вона проходить EL Chorro, що з іспанської означає “ривок”. В ті часи, це дійсно, було проривом. Церемонію відкривав сам Король Іспанії Альфонсо XIII, звідси й пішла назва стежки - “королівська”. Та дія природних факторів за століття дали про себе знати, і через аварійний стан, що став причиною смерті декількох туристів, її змушені були закриті. Наразі це безпечний і, доволі, широкий шлях з бетонними кріпленнями та надійними поручнями. До речі, прокладений він вже вище старого маршруту і чекає своїх відчайдушних відвідувачів. Краєвиди тут, скажімо, захоплюючо-хвилюючі.

Маршрути віа феррата гарантують не лише пригоди і виклики, а й неймовірні краєвиди та можливість відчути гармонію з природою.

З немалою кількістю маршрутів в усьому світі, кожен неодмінно знайде той, який буде до душі найбільше. Незалежно від того, чи обираєте ви відомі маршрути у Доломітах чи пригоди у Швейцарії, чи вирушаєте на власне дослідження гірськими стежками, кожен похід обіцяє залишити незабутні враження та наповнити тіло дофаміном. Тож нехай ваші наступні пригоди будуть сповнені кайфом, красою та незабутніми моментами, а KULUAR завжди вам в цьому допоможе!