Деналі (Denali) або, за старою назвою — Мак-Кінлі (Mount McKinley) — двоголова гора на суворій Алясці у США. Вона є частиною хребта Аляска і розташована у віддаленій і красивій дикій місцевості, що приваблює як альпіністів, так любителів активного відпочинку і природи з усього світу.
Сходження на Деналі цікаво тим, що входить до переліку проєкту «Сім вершин», як найвища точка Північної Америки. Але вона є бажаним досягненням для багатьох альпіністів ще і тому, що вона підноситься над навколишньою рівниною більше ніж на 5000 метрів (при висоті над рівнем моря 6190). Для порівняння: Кіліманджаро - трохи більше ніж на 4000 м, а Еверест - менше 4000 м. Вертикальний набір висоти на Евересті від звичайного базового табору для маршруту South Col становить 3550 м. Для вершини Деналі, щоб пройти шлях від базового табору на льодовику Кахілтна, вам знадобиться набрати біля 3960 м висоти (13000 футів). Так що за цим параметром, вона навіть вища, ніж Еверест.
Окрім програми “7 вершин”, через сумнозвісну погоду та більшу доступність, деякі альпіністи використовують Деналі як тренувальний полігон для сходжень на 8000-метрові вершини Гімалаїв і для тривалих експедицій в Арктику чи Антарктику.
Найближче велике місто - Анкоридж, яке знаходиться приблизно за 386 км (240 миль) на південь від входу в парк. Існує кілька варіантів, як дістатися до Деналі, залежно від вашого місцезнаходження та уподобань.
Транспорт до базового табору Кахилтна Бэйз: з Талкітни до базового кемпу можна дістатись невеличким літаками Cessna, що виконують функцію аеротаксі, та беруть на борт вас, та ваш багаж (до 56 кг на людину).
Національний парк і заповідник Деналі, який оточує гору, - це величезна територія дикої природи, що охоплює понад 2,5 мільйона гектарів приголомшливих гірських ландшафтів, лісів, тундри та річок у центральній частині Аляски. Він є домом для різноманітних диких тварин, включаючи ведмедів грізлі, вовків, лосів, овець Далла, карибу (північного оленя) та багатьох видів птахів. Знайшли тут притулок і зникаючі види тварин - росомаха, рись, сапсан.
Парк знаходиться під управлінням Служби національних парків і відкритий цілий рік. У парку прокладено кілька маршрутів для сходження на Деналі.
Служба національного парку має суворі правила і норми для сходження на Мак Кінлі, включаючи обов'язковий інструктаж і систему дозволів, щоб гарантувати безпеку альпіністів і захистити крихке альпійське середовище парку.
Мак-Кінлі відома серед альпіністів саме своїм унікальним розташуванням поблизу Полярного кола та Тихого океану (Затока Аляски) в субарктичній кліматичній зоні, яка характеризується довгою холодною зимою і коротким прохолодним літом. Погода на горі може бути надзвичайно непередбачуваною і лютою, з температурами від -50°C до +16°C (влітку).
Протягом року в горах випадає багато снігу, середньорічна кількість перевищує 10 метрів на більших висотах. Сніг на горі Деналі часто здувається вітром і ущільнюється, утворюючи тверді, крижані умови, які можуть ускладнювати сходження.
Окрім снігу та льоду, альпіністам на Деналі також доводиться боротися з сильним вітром, який часом може перевищувати 160 км на годину, а також з лавинами. Гора схильна до раптових змін погоди, і альпіністи повинні бути завжди готові до екстремальних погодних умов.
Діставшись до входу в Національний парк, ви можете почати сходження на Деналі пішки або на лижах вздовж льодовика Малдроу або льодовика Кахілтна, які забезпечують доступ до гори (цей шлях доступний лише декілька місяців на рік). Але краще обрати варіан закиду за допомогою аеротаксі відразу у базовий табір.
Важливо зазначити, що сходження на Деналі - це серйозна справа, яка вимагає ретельного планування, підготовки та альпіністських навичок. Ми рекомендуємо обрати сходження з клубом KULUAR, який візьме на себе всю організацію подорожі, отримання пермітів та дасть вичерпну інформацію щодо підготовки та необхідного спорядження.
Висота вершини Деналі, 6190 метрів - перевищує висоту, на якій більшість людей можуть функціонувати комфортно, і альпіністи повинні бути акліматизовані до розрідженого повітря перед тим, як спробувати піднятися на вершину.
Сходження на Деналі вимагає просунутих альпіністських навичок і знань, включаючи подорожі льодовиками, льодолазіння і порятунок у тріщинах. Гора має крутий, відкритий гребінь вершини, що потребує від альпіністів вміння орієнтуватися на складній місцевості на великій висоті.
Найпопулярніші табори розташовані на висоті (приблизно):
Інші табори розташовані на висоті 3800 м (12500 футів) і 4870 м (16000 футів), але їх слід використовувати лише за ідеальних погодних умов, оскільки перший вразливий до лавин, а другий схильний до сильних вітрів.
На висоті вище 4300 м зазвичай будують снігові печери або іглу як резервне укриття на випадок поганої погоди.
Рейнджери NPS зазвичай знаходяться на висоті 2200 м (7200 футів) та 4330 м (14200 футів).
Служба національних парків (NPS) управляє горою як частиною Національного парку і заповідника Деналі, і всі альпіністи повинні отримати перміт перед початком сходження. Ви повинні зареєструватися на станції рейнджерів Talkeetna перед тим, як відправитися в базовий табір, і виписатися, коли підете з гори.
Щоб отримати дозвіл, необхідно подати заявку онлайн на сайті NPS щонайменше за 60 днів та сплатити збір, який не підлягає поверненню. Процес отримання дозволу включає в себе заповнення вичерпної анкети, в якій запитується про ваш альпіністський досвід, підготовку та спорядження, а також про запланований маршрут і графік сходження.
Плата за дозвіл залежить від кількості альпіністів у вашій групі та тривалості сходження і покриває витрати на ресурси та послуги парку, такі як альпіністські рейнджери, рятувальні служби та утилізація відходів.
Важливо зазначити, що в НПС діють суворі правила і норми, спрямовані на захист гори та її вразливого довкілля, і альпіністи повинні завжди дотримуватися цих правил. Порушення може призвести до штрафів, відкликання дозволів на сходження, а в деяких випадках навіть до кримінального переслідування.
Зверніть увагу, що людські відходи з нижньої частини гори (будь-яка висота нижче 4300 м) повинні бути обов’язково вивезені з гори у спеціальному контейнері (CMC bag), коли команда альпіністів піде з базового табору.
У Деналі відносно короткий альпіністський сезон, зазвичай з середини травня до середини липня, коли погода найстабільніша, а дні найдовші. Особливістю раннього сезону (з першого тижня травня до його середини) є мала кількість людей та тріщин, але табори ще не встановлено, то доведеться робити це власноруч. Після середини червня сходження не рекомендується через дощі на нижніх висотах і підвищений ризик сходження лавин.
Деналі має не одну, а дві вершини - південна та північна. Перша є найвищою, тоді як північна височиє на 5934 м. Іноді вона вважається окремою вершиною, а іноді ні. На неї рідко піднімаються, за винятком тих альпіністів, хто проходить маршрути на північній стороні масиву.
Фінальне сходження на вершину передбачає крутий підйом по скелястому хребту, за яким слідує траверс через вузький сніговий хребет, відомий як "Вістря ножа Деналі" (Denali Knife Edge).
З вершини гори альпіністи можуть насолоджуватися приголомшливими панорамними видами на навколишній хребет Аляски, включаючи інші високі вершини, такі як гора Форакер і гора Хантер. У ясні дні вид з вершини простягається на багато миль в усіх напрямках, пропонуючи захоплюючий погляд на дику природу Аляски.
Зі схилів гори стікають п'ять великих льодовиків:
Останній з них - завдовжки 71 км та є найдовшим льодовиком Аляскинського хребта.
Західний Баттресс або Західний Контрфорс або Західна Башта (West Buttress) - це відносно доступний і простий маршрут, який веде альпіністів вгору по західній стороні гори Деналі, починаючи з базового табору на льодовику Кахілтна.
Маршрут має довжину приблизно 20 км (13 миль) із вертикальним приростом близько 4000 м (13 500 футів).
Між базовим табором і висотою 3350 м (11000 футів) маршрут є відносно рівним, і головною небезпекою є падіння в тріщину. Вище цієї лінії, маршрут має схили 35-45 градусів, які чергуються з плоскими лавками та чашами.
Експедиції на Вест-Баттресс в середньому тривають близько 17 днів, але альпіністи повинні брати припаси щонайменше на 3 тижні. Якщо ви не поміщаєтеся в ті 56 кг, які може доставити для вас аеротаксі, обладнання та припаси до базового табору можна перевезти санями. У кемпі слід залишити запас їжі та пального на 2-3 дні на випадок, якщо погода не дозволить літакам приземлитися на льодовик. Також варто виділити додатковий час на акліматизацію перед сходженням.
На маршруті West Buttress є кілька визначних пам'яток, серед яких крута і відкрита "Стіна" (Headwall; "Вітряний куток" (Windy Corner) - ділянка маршруту, відома сильними вітрами); "Перевал Деналі" (Denali Pass) - вузька і відкрита сідловина біля вершини. Маршрут також відомий своїми численними тріщинами і сераками (великими льодовими утвореннями), які можуть бути складними для навігації.
Незважаючи на свої труднощі, Західний Контрфорс залишається популярним і доступним маршрутом для альпіністів усіх рівнів підготовки, і він пропонує одні з найбільш захоплюючих видів і вражень серед усіх маршрутів для сходження у світі.
На Деналі можна піднятись і іншими маршрутами (насправді, їх більше 30). Ось найвідоміші з них:
Другий за популярністю маршрут на Деналі, що вважається одним з найскладніших. Маршрут починається на північній стороні гори, і альпіністам доводиться долати круту і крижану місцевість, а також кілька полів тріщин.
Це один з найскладніших і найтехнічніших маршрутів на Деналі, і його, як правило, намагаються пройти лише досвідчені альпіністи. Маршрут проходить крутим хребтом на південному схилі гори і включає в себе технічне лазіння по льоду і скелелазіння, а також деякі з найбільш відкритих і складних ділянок на горі.
Західне ребро - це складний і технічний маршрут, який проходить вздовж видатного ребра на західній стороні гори Деналі. Маршрут характеризується крутим лазанням по снігу та льоду, а також кількома скелями, які вимагають навичок технічного скелелазання.
Менш відомий і більш віддалений маршрут для сходження на Деналі. Його, як правило, намагаються пройти лише досвідчені альпіністи. Маршрут проходить по льодовику Харпер на південному схилі гори і включає технічне лазіння по льоду і скелях, а також складну навігацію по полях тріщин.
Загалом, Деналі пропонує широке розмаїття альпіністських маршрутів, які задовольняють сходжувачів усіх рівнів майстерності та інтересів. Незалежно від того, чи шукаєте ви складне і технічне сходження, чи більш доступний і простий маршрут, Деналі має що запропонувати кожному.
З Національним парком і заповідником Деналі пов'язано кілька кумедних історій і легенд.
Згідно з фольклором, біля підніжжя гори колись жив чоловік, що був відомий своєю любов'ю до холодної погоди та схильністю носити лише шорти, навіть у найхолодніші зимові місяці. Кажуть, що відвідувачі іноді можуть помітити когось, одягненого як Іглу Іггі, що блукає парком.
Національний парк має сувору політику щодо відходів життєдіяльності людини, яка означає, що альпіністи і туристи повинні забирати всі свої відходи з собою. Щоб допомогти просувати цю політику, рейнджери в базовому таборі парку почали будувати "піраміду з калу" з пакетів з відходами, які залишають альпіністи. Піраміда стала популярною і жартівливою пам'яткою в парку, поки її не розібрали в 2012 році.
Якщо вас зацікавило сходження на Деналі - менеджери KULUAR з радістю дадуть відповідь на всі ваші запитання та допоможуть організувати експедицію.
Автор - Анастасія Доманова