Програма "7 вулканів" - сходження на найвищі вулкани континентів

А чи знаєте ви про те, що серед альпіністів світу та взагалі затятих мандрівників також великий інтерес викликають найвищі гори вулканічного походження, розташовані на всіх семи материках: у Європі, Азії, Африці, Північній та Південній Америці, Австралії, Антарктиді.

Причому в розрахунок беруться тільки реальні вулкани, ті, які по-справжньому є центрами виверження лави з характерними пониженнями у вершинах гір – кратерами (сідловинами), і, як мінімум, 300-метровими піднесеннями (застиглим лавами) навколо них.

Історія програми. Звідки взялася програма «Сім вулканів»

Ідея виникла лише кілька років тому в американця індійського походження А. Андалкара. Вчений вивчив геологічні особливості всіх материків планети, провів скрупульозні аналітичні дослідження, склав перелік вулканів, розмістив матеріал на своєму сайті. Далі – «справа техніки»: ідею підхопив італійський альпініст Маріо Трімері. Сходжувач вважається людиною, яка першою у світі виконала програму «7 вулканів». Відбулося це у 2011 році. Зауважимо, що і на сімох головних вершин світу йому також вдалося побувати.

У списку тих, хто зійшов на сім вершин та вулканів також: наймолодший 35-річний альпініст індус Сатьяруп Сіддханта (2019 рік) та найстаріший 71-річний канадець Теодор Фейрхерст.

Трохи про сходження на гори вулканічного походження. Вулкани, що мають більш-менш пологі схили, не вимагають будь-якої спеціальної фізичної та технічної підготовки, тому спробувати зійти на них може будь-яка спрагла до пригод і любляча адреналін людина. Є лише одна «загвоздка»: одна з вулканічних вершин розташована у важкодоступній щодо логістики та коштів Антарктиді. Але, як кажуть, було б бажання, а можливості обов'язково знайдуться!

Отже, коротко про вулканічні вершини.

Список семи вулканів

Програма включає наступні сім вершин, починаючи від найвищої:

• Охос Дель Саладо (Південна Америка, Чилі), висота 6893 метрів;
• Кіліманджаро (Африка, Танзанія), висота 5895 метрів;
• Орісаба (Північна Америка, Мексика), висота 5700 метрів;
• Демавенд (Азія, Іран), висота 5671 метрів;
• Ельбрус (Європа, Росія), висота 5642 метрів;
• Гілуве (Австралія, Океанія, острів Нова Гвінея), висота 4368 метрів;
• Сідлей (Антарктида), висота 4181 метрів.

Охос дель Саладо (6893 м)

Південноамериканський діючий стратовулкан Охос дель Саладо (Ojos del Salado, "Джерело Соляної Річки"), що останній раз прокидався наприкінці минулого століття, є найвищим на планеті. Вершина знаходиться в гірській системі Анд, між Чилійською, Аргентинською, Перуанською територіями. Першими сходжувачами стали польські альпіністи Ю. Войшніс та Я. А. Щепаньські, які побували на вершині 1937 р.

Заради справедливості, треба сказати, що вулкани – гірські формування вельми нестійкі, непостійні, що перебувають у вічному русі, тому можуть будь-якої миті змінити всю сучасну геологічну картинку. Та й зараз суперечки щодо найвищого вулкана не вщухають. Конкурентами Охоса є дуже гарні вершини: Ель Місті та Коропуна у Перу, Монте-Пісіс в Аргентині, а також вулкани Патагонії.

На вершину Ojos del Salado ведуть два маршрути: «аргентинський» та «чілійський». Найбільшою популярністю користується шлях, що починається на території Чилі. До підніжжя гори "вулканосходжувачів" підвозять на джипах. Автопроїзд проходить незвичним для нас, і тому дуже привабливим, пустельним ландшафтом Атаками. На самому вулкані знаходиться найвище на Землі (6390 метрів над рівнем моря) гірське однойменне озеро, а також збудовані туристичні притулки Андіно та Тисовий.

На сходження на Охос дель Саладо краще вирушати починаючи з грудня, коли в Чилі починається літо. Для подорожі характерні: сильні, рвучкі вітри, морози, і, звичайно, всі неприємні ознаки гірської хвороби. Тому обов'язково потрібно робити акліматизаційні радіальні сходження на довколишні гори.

Кіліманджаро (5895 м)

Найвища точка Африки – гора (вона ж стратовулкан) Кіліманджаро, розташована на території однойменного національного парку. Складається з трьох піків: Ухуру, Мавензі, Шира. Першими зійшли на гору німець Ганс Мейєр та австрієць Людвіг Пуртшеллер (сходження здійснено у 1889 році). Особливості сходження:

• проходить по одному із шести технічно нескладних маршрутів;
• може тривати 5-8 днів;
• не вимагає спеціальної підготовки та спорядження;
• необхідні акліматизаційні виходи;
• відбувається в оточенні дивовижної природи, по джунглях з ендеміками, властивими виключно Кілі;
• відбувається лише у супроводі місцевих провідників, кухарів, портерів;
• найкращий час: кінець літа-початок осені та кінець зими-початок весни.

Відправитися на одну з найкрасивіших гір світу, що виблискує льодовиковою шапкою, а заодно взяти участь у сафарі та заїхати на острів Занзібар, щоб скупатись в Індійському океані, можна в програмі клубу «Кулуар».