Всім привіт! Мене звати Іван. Мені 26 років і половину свого життя я присвятив горам. Ще в шкільні роки потрапив в туристичний гурток - там все і почалося. З тих пір сходив Карпати вздовж і поперек, але продовжую повертатися в улюблені місця - тепер з метою знайти де і на якій стоянці забув своє серце.
Вважаю, що гори наділені силою змінювати життя людей, які до них звертаються.
Народився я в Івано-Франківську, де з вікна рідної 9-поверхівки на горизонті було видно обриси гір. Вони манили мене і встояти перед їх покликом було неможливо.
За роки любові до гір у мене з'явилося багато друзів, цікавих знайомств і ще більше - веселих історій. Друзі жартують, що народився я прямо в спорядженні та ще в пологовому будинку навчив акушерів зав'язувати дубовий вузол.
У вільний час вдосконалюю навички альпінізму, вправляюсь на слеклайні, катаюся на велосипеді, взимку - на лижах.
"Шла фиеста, и она продолжалась семь дней". Эрнест Хемингуэй.
Ну, на самом деле, семь - это с учётом знакомства с Ивано-Франковском и переезда.
Далее... Как это там в рекомендациях по отчёту: "Ваши ожидания"? Панове, а вам не кажется, что ожидать чего-то конкретного, отправляясь в горы впервые в жизни, да ещё зимой - это верх самонадеянности?
