Почну по порядку. Йшли ми вперше, тому чого чекати і що таке гори, особливо не уявляли. Міркували, що хочемо йти з дитиною 8 років, днів на 5-6, щоб було тепло, ну і гарно, звісно. Дякую менеджерці Людмилі – завжди на зв’язку, підібрала нам похід не дуже складний, цікавий і посильний для дитини. Одразу скажу, що особливої підготовки в нас не було. Ми активна родина, але в зал не ходили, бігом не займалися. Основне, на що робили наголос, – це правильний одяг і добре трекінгове взуття. І треба розуміти, що це найбільші витрати в поході. Знадобляться вам на вечір рукавички, шапки й теплі речі. Збиралися за списком на сайті. Одразу скажу, що все написано точно, дотримуйтеся його – і питань у горах не буде.
Похід у нас був “Чорнична Боржава і водоспад Шипіт” (6 днів). Зустрілися з групою та гідом у Львові, перезнайомилися й поїхали на місце старту. Після того як нас спакували (їжа, спальники, намети тощо) і я вперше підняла свій рюкзак, спершу навіть не повірила, що таке доведеться нести. 15-кілограмового рюкзака на мені ще ніколи не було. Це був перший шок, а другий – що з ним ще треба йти. І не тільки рівниною, а й у гору))). Щоразу, згадуючи, сміюся з себе: а чого я взагалі чекала? Але, мабуть, поки не сходиш уперше, не відчуєш усе на власній шкурі, не зрозумієш, із чим доведеться зіткнутися.
А ще з тобою дитина, у якої за плечима теж рюкзак, і її треба ще мотивувати й підбадьорювати, що все буде добре і що це тільки першого дня набір висоти, а далі буде простіше. Хочу подякувати нашій групі (Святослав, Іра, Женя і Денис) і, звісно, Юлі-рудесенькій гідові, які справді підтримували нас, новачків, казали правильні думки й слова в потрібний момент. Загалом, нам реально пощастило з групою. А гід Юля – це взагалі людина, з якою дуже комфортно, спокійно і почуваєшся впевнено. Ніколи нікого не підганяла, йшли в спокійному темпі, спали без підйомів о 6 ранку тощо. З нею не пропадете!
Перший день походу дався нам усім важко: майже постійний набір висоти, багато шляху не дуже доброю дорогою, каміння й коряги, проблеми з водою на маршруті. Під кінець доводилося економити запаси води, лише змочували рот, бо дорогою було мало джерел. Це треба врахувати й брати в дорогу більше води (2 л на людину не вистачило). Тому коли ми, втомлені й голодні ходоки, причалили до табору, в голові реально були думки, що нам це не під силу і так надриватися не дуже-то й хотілося. Але, відпочивши, знявши втому й пригубивши трохи “коньячного еліксиру від утоми” (досвідчені ходоки знають, що треба брати з собою), ми нарешті усвідомили, в якому дивовижному місці ми опинилися: навколо ні душі, краса всюди, найчистіше повітря і чудова компанія, що ще треба… А ввечері на нас чекала смачна вечеря, дбайливо приготована нашим гідом, посиденьки біля багаття й затишні розмови з нашою компашкою.
Кожен день був незвичайний, яскравий на враження і мальовничий на вигляд. Реально здивував нас чорничник: кущі по коліна з величезними й солодкими ягодами. Такого я більше ніде не зустрічала. Ніколи раніше мене не вабило їсти ягоди з кущів, а в горах ми реально не могли відірватися від ласощів. Так, не поспішаючи й наминаючи смачні ягоди, ми зійшли на свою першу вершину Кук. Краса навколо неймовірна, безмежні гори, птахи ширяють, тиша. Казка, одним словом.
Так день за днем ми підкорювали нові відрізки шляху, купалися в крижаному водоспаді Шипіт, підкорили г. Стій, зустрічали світанок із шикарним видом на туманну долину. А ще побували на г. Гемба в класній атмосферній кафешці “Чайовня” – обов’язково випийте там імбирного чаю й з’їжте смачних млинців. А потім можна прокотитися на фунікулері або покататися на величезних монстр-траках, що ми й зробили).
Не можу виділити якийсь один день, усі вони були вражаючими й цікавими по-своєму. Сходження на гори й шикарні на краєвиди радіалки. Незвичайні гірські пейзажі та дивовижна зміна рослинності залежно від висоти. Спека вдень до 35 і ночі до +5 у рукавичках і шапках. Тому обов’язково беріть усе за списком. Розповідати можна дуже довго, смакувати кожен день, згадувати кожну гору. Просто хочу порадити всім хоч раз у житті сходити в гори, помедитувати, побути наодинці з собою, втекти ненадовго від цивілізації і злитися з природою. Такий досвід однозначно корисний і для просвітлення розуму, і щоб зрозуміти, що меж немає. Що можливо все, що твоє тіло може набагато більше, ніж ти від нього очікуєш. Беріть дітей із собою, ви подивитеся на свою дитину іншими очима.
Окремо хочу сказати про їжу. Її було багато, і раціон різноманітний. Їли навіть борщ, каші з тушонкою, смачні бутерброди з ковбасою і сиром, постійно видавали всякі смаколики, каву й чай, загалом нічого додатково брати не треба. Брали свою їжу, то так і не з’їли.
Дякую Kuluar за чудову організацію походу, вся ваша команда на своїх місцях, від менеджерів до гідів. До нових зустрічей, скоро йдемо з вами на Лікійку.