Хотілося охопити за один пішохідний тур Норвегією максимум, і це нам удалося повною мірою! Ми пройшли Йотунгеймен, зійшли на найвищу вершину країни й побачили 275-метровий водоспад, поплавали на кораблику фйордом, погуляли в Осло й Бергені і, звісно, поматляли ніжками, сидячи на знаменитому виступі – Язику троля. Саме заради всього цього склали такий тривалий і насичений маршрут. Його проходили вперше, і було багато транспортних стикувань, але все вийшло як слід. Головний мінус такого тривалого треку – дуже важкі рюкзаки на початку, особливо якщо у тебе в групі самі дівчата =))
Оскільки в нас був похід, а мало не головною частиною доброго походу є група, приділю їй кілька слів. Нас було п’ятеро – я і чотири дівчини. Окремо спілкуватися з кожною було легко, а от разом це було досить складно. Принаймні особисто для мене. То спіймана риба мала (в магазині бачила й більшу), то сало “не супер” (і це українське сало!), то фінік некрасивий і вона його їсти не буде.. Але загалом дівчата дуже великі молодці! Переходи були немаленькі, погода відверто паршива, але вони йшли й не скиглили. За це їм окрема подяка. Далеко не кожен чоловік на їхньому місці показав би себе краще.
Знайомство з Норвегією почалося з ночі в аеропорту, бо більш-менш бюджетно дістатися до міста після півночі (а наш літак прилітав саме після) нереально. Зали очікування як такої немає, ми знайшли затишний куточок із парою лавок і влаштувалися там. До Осло приїхали поїздом NSB – це найдешевший варіант. Але плавність ходу поїзда мене вразила – у нас і близько не так.
Сіли на автобус і поїхали в кемпінг. Після сніданку назад в Осло – гуляти, купити газ і хліб. Осло сильного враження на мене не справило, досить брудне й типове місто, далеко йому до Бергена.
Після огляду центральних пам’яток повернулися в кемпінг, де несподівано зустріли групу друзів з України, які вже пройшли першу частину нашого маршруту. Погода, треба сказати, була в них жахлива – вітер, що рвав намети, і постійний дощ змусили зійти з маршруту раніше, ніж планувалося. Завтра нам у Йотунгеймен, морально готуємося до суворих випробувань.
Випробування не забарилися, весь перший ходовий день ішов неприємний холодний дощик. Приблизно так тривало перші вісім днів. Сонечко загалом світило нам не більше години-півтори. Погода не дала повною мірою насолодитися красою Йотунгеймена, тому враження вийшли доволі змазані, особливо після незабутньої Ісландії!
Із того, що сподобалося, відзначу безліч найкрасивіших озер, їм просто не було кінця! В одному з них я спробував половити форель, навіть був клювок, але риба зійшла((. Свій перший норвезький улов я спіймав уже в Одді – дві форелі й тріску. Дуже задоволений, недарма тягнув снасті. Шкода, шнур підгнив і нормально порибалити не вдалося. Беріть волосінь.
Окрім безлічі озер, у нацпарку ще була сила-силенна каміння, грибів і оленів. І якщо останні нас просто тішили своєю присутністю, то гриби ми із задоволенням готували! А ще було ну просто дуже багато чорниці й лохини, яку ми їли жменями.
На Гальгепіґґен – найвищу точку Норвегії та Північної Європи – ми піднялися у вітряну і сніжну погоду, ледве встигли купити листівок і кави на вершині. Зате на спуску снігопад мене буквально зачаровував, сніг лапатий – у нас і взимку такому радієш.
На Веттісфоссен ми потрапили в гарну погоду, водоспад справді високий і вражає, особливо вигляд згори. Знизу дуже важко оцінити висоту, і не віриться, що там цілих 275 метрів. На дорозі до Евре-Ордала ми бачили ще кілька високих водоспадів (вищих за 150), на деяких узимку навіть популярний айсклаймінг.
Йотунгеймен прощався з нами сонечком і прекрасними водоспадами.
Друга частина маршруту – трек до Язика троля (Тролтунги). Переїзд до нього був доволі нетривіальний, адже до Бергена ми пливли чотири години фйордом на крутому катері. Здається, так би й плив вічність. Найдощовіше місто Європи зустріло нас сонечком. Ми заселилися в хостел і сходили на прогулянку до рибного ринку, помилувалися краєвидами міста з гори Флеєн. Вранці на нас чекав автобус до Одди – невеликого, але популярного серед туристів містечка.
Одда мені сподобалася насамперед озером і риболовлею. Завтра рушаємо в напрямку Язика троля – найзаповітнішої мети нашої подорожі. Трохи під’їхали автобусом, потім протупали асфальтом і почали підйом стежкою вздовж фунікулера. Дорога крута й затяжна, але ми вже пройшли Йотунгеймен і йдемо з легкими рюкзаками, тому тримаємо добрий темп. Стежка добре маркована, через кожен км стоять стовпчики, на яких дві цифри – скільки залишилось і скільки пройшли. Ось уже перевалили за половину. А ось і заповітний стовпчик із цифрами 0 і 11. Це означає, що ми пройшли 11 км і залишилося нам 0. Як і очікувалося, біля язика невелика черга охочих пофоткатися. Ми дочікуємося своєї і йдемо робити нові аватарки))
Ночуємо за дві хвилини від язика, що дає нам змогу повною мірою насолодитися цим чудовим місцем. Багато очікувань було в мене від Тролтунги, і вона їх повністю виправдала! На заході сонця місцевість дуже гарна, влаштовуємо невелику фотосесію. Велику влаштовуємо вранці. Після чого вирушаємо в путь. Невдовзі на нас чекає нова скеля, не така знаменита й визначна, але з чудовими краєвидами на озеро – Прейкестолен. Не той, про який ви подумали, тут є ще один, менший.
Погода тішить, а стежка губиться серед кам’янистих гір Норвегії. Краєвиди справді незвичні, і мені дуже подобаються. Насолоджуюся стежкою і переходом. Ось це та Норвегія, про яку я мріяв! Ночуємо в хижці, п’ємо какао й допиваємо Єгермейстер, який здорово нас рятував у Йотунгеймені. Вкотре їмо гриби.
Гуляти Бергеном мені сподобалося, навіть дуже. Тут я зустрівся зі своєю одногрупницею Наташею, яка живе в цьому чудовому містечку вже пів року. Вона провела нам невелику екскурсію Брюггеном і найближчими пам’ятками. Після чого дівчата поїхали на пляж засмагати, а ми далі блукали вуличками старого Бергена, поки не забрели в магазин платівок, що за сумісництвом ще й паб. Пиво тут відмінне, грає добра музика, стоять дві баночки для пожертв із написами Блек Саббат і Лед Зеппелін – це своєрідний батл між двома гуртами. Для мене, що саме дочитував книжку Бренсона “Втрачаючи невинність”, магазин платівок становив особливий інтерес. А найдивовижнішим було те, що люди купували платівки в нас на очах! Я ж думав, що ними вже ніхто не користується – помилявся! Випили по келиху-другому найдорожчого в моєму житті пива (близько 14 баксів за келих) і потупали. Настав час прощатися з суворою північною країною.
Перша частина походу вийшла змазаною через погану погоду, але це дало багато часу подумати, що для мене особливо цінно. А коли погода покращувалася, ми розуміли, що довкола справді прекрасно. Усі мої очікування щодо природи країни справдилися в невеликому трекінгу навколо озера Ringedalsvatnet – саме над ним виступає Язик троля. Норвегія дуже дорога країна, і ціни тут шокують навіть після Ісландії. Але вона варта витрачених грошей, адже подаровані відчуття безцінні!
