Хоча хіба таке можна забути? Ісландія – незвичайна країна, і такої різноманітної та гарної природи більше немає ніде! Водночас маршрут настільки насичений, що згадати всі красоти, які траплялися нам на шляху, просто нереально. Але ми спробуємо.
Група зібралася велика – всього нас було 16 людей, з них 14 учасників, я і помічниця. З частиною ми зустрілися в Борисполі, з частиною в Кефлавіку, а з рештою вже в кемпінгу в Рейк’явіку. Група зібралася інтернаціональна (як це завжди й буває) – 8 людей з України, 4-ро з Мінська і ще 4-ро мандрівників з інших країн. Одразу хочу сказати окреме дякую всім, адже для доброго походу важливий не лише й не стільки маршрут, скільки його учасники. У нас підібралася чудова команда – сильна й цікава, з кожним було приємно поспілкуватися.
Але повернімося до Ісландії й маршруту. По днях описувати не буду, постараюся писати якомога коротше, перебираючи по черзі спогади. Може, буде трохи хаотично – але нічого.
І ось у віконці літака чітко проступила пустельна, поросла мохом і травою земля з розкиданими там і тут чорними каменями. Вдалині видно гори, схили яких укриті невеликими сніжничками. Ще зовсім трохи – і ми сідаємо. Серце завмирає – ось вона, казкова Ісландія! Дорога була довгою, але втоми не відчуваєш, їй просто немає місця – все нове й цікаве, ніколи втомлюватися! Зустрічаємо учасників і їдемо в кемпінг.
Попри те, що більша частина країни не обжита, на популярних туристичних маршрутах усе дуже цивілізовано. На кожній ночівлі ми зупиняємося в кемпінгу, де є добрий туалет, гарячий душ, будиночок. Душ буває платний і безкоштовний (до 500 крон за 5 хвилин, 100 крон приблизно 1 дол), усі стоянки платні. У кемпінгу зазвичай стоїть безліч наметів, ти приходиш, знаходиш вільне місце для своєї групи, ви розбиваєте табір. Потім можна піти заплатити, або до вас просто підійдуть. Бронювати місця заздалегідь не треба. Загалом кемпінги вносять частку комфорту в походи Ісландією і дають змогу оговтатися після поганої погоди.
А погода буває різною, хоча нам пощастило. Лише один день було справді суворо – вітер, що збивав з ніг на переході, і при цьому дощ. Добре хоч дощ був теплим. Половину днів визирало сонечко, але майже щодня щось та й капало з неба. З часом просто не звертаєш на це уваги – мембранний одяг дає змогу це ігнорити. Температура вдень коливалася від 12 до 20 (рідкісний виняток) градусів, уночі опускалася до 5. Про погоду є прислів’я: Якщо тобі не подобається погода в Ісландії, зачекай 5 хвилин.. Кінцівку можете додумати самі, у нас же є кілька варіантів. Але особисто я шаленої швидкості зміни погоди не помітив – усе стандартно. Загалом, якщо їхати в сезон, – то погода не така вже й бридка, але добрі шмотки й намет обов’язкові.
Ціни на автобуси для нашої людини видадуться просто шаленими! Зате вони комфортні, в них є вай-фай, і кататися там – одне задоволення. Адже на додачу до поїздки вам безкоштовно пропонують просто дивовижні краєвиди за вікном.
В Ісландії ходять ісландські крони. Курс приблизно такий: 100 крон = 1 дол, 150 крон = 1 євро. Але скрізь можна розрахуватися пластиковими картками. Я навіть не міняв валюту – навіщо? Ця особливість мені дуже сподобалася, надзвичайно зручно. Заплатити за автобус, кемпінг, екскурсію, чашку чаю й морозиво – скрізь можна пластиковою карткою. Картка має бути з чипом, а не лише з магнітною стрічкою.
З кемпінгу в Рейк’явіку ми виїхали рано-вранці. Хоча час доби в Ісландії не такий уже й важливий – ночі ж білі. Перші години дві краєвиди за вікном були хоч і незвичні, але досить нудні. І тут мене охопив страх: «А чи не розчарує мене Ісландія, може, я вигадав і накрутив її казкову красу? А насправді все не так?». Спокій принесли перші гори, ми проїжджали неподалік вулкана Гекла, про який нам розповідав водій автобуса. Сіро-зеленими схилами, порослими мохом незвичайного кольору, білими язиками сповзали сніжники. Це мені вже подобалося. Я зрозумів – Ісландія мене не розчарує. Ближче до обіду ми прибули в Ландманаулагер. Поставили табір, швидкий перекус і вперед – гуляти кольоровими горами. Для себе я вирішив: навіть якщо північна країна більше нічим мене не здивує, цей, по суті перший, день уже вартий цілої поїздки. Не вмію я писати, і не передати мені словами всієї краси різнобарвних гір, що димлять, але немає нічого схожого на них у світі. Тут рай для фотографів. Хоча не лише тут, мабуть, уся Ісландія – це мрія фотографа в чистому вигляді.
Після побаченого в Ландманаулагері нас здивувати було складно. Так думали ми й були свято впевнені у своїй омані. Але не дарма Ісландію називають країною контрастів – дуже скоро на зміну кольоровим горам прийшли двоколірні – сірі вулканічні схили, порослі мохом яскраво-салатового кольору. Ніде я не бачив такого яскравого кольору моху. Були озера, гірські річки, водоспадики, лавові поля, вулкани й сніжники, каньйони й кам’яні тролі. Усе надзвичайно гарне, умиротворливе й різноманітне, все варте окремого опису – але тоді вийде забагато буков і читати їх буде влом))
Одним із найяскравіших був останній трекінговий день маршруту. Через відсутність води в одному з кемпінгів ми вирішили зробити за день подвійний перехід, а потім більше відпочити. Першу частину дня ми йшли вгору, вздовж найгарнішого каньйону до вулканів і лавових полів. Пройшовши між двома льодовиками з типовими ісландськими назвами, яким поступаються будь-які наші скоромовки, ми почали спуск уздовж річки Скоугау. Безперечно, це найгарніша річка, яку я бачив у житті. Першому водоспаду, що нам трапився, ми щиро зраділи й вразилися – в Україні схожих і близько немає. Але, як виявилося, це був один із багатьох водоспадів Скоугау, причому далеко не найбільший і не найгарніший. Кожні 10-20 хвилин річка підкидала нам новий неповторний водоспад у тінистих зелених ущелинах. Пройти повз було просто нереально. Мимоволі ставиш собі запитання: «що мене вражає більше – водоспади чи каньйон річки?» Однозначної відповіді для себе я так і не знайшов. Надвечір ми, надзвичайно втомлені, але дуже горді собою, добрели до водоспаду Скогафосс – однієї з візитівок Ісландії. Це найбільший і найлегше доступний водоспад на річці, але треба визнати, що вище були й гарніші. Їмо й лягаємо спати під рев води, що падає.
Вранці ми сіли на автобус і поїхали у Вік – найпівденніше сільце Ісландії. Тут багато хто з групи поставив ще одну галочку в списку своїх цілей – скупатися в океані. Треба сказати, що, крім нас, ніхто більше не купався, і дивилися на нас радше як на божевільних. Ну а нам що? Вода холодна, але пляж мілкий, хвилі невеликі, дно піщане – пісок чорний. Після купання прогулялися до найближчих скель подивитися на тупиків – ще один символ Ісландії. Уявляєте літаючих пінгвінів? Ну от тупики приблизно так і виглядають. Дуже симпотні й кумедні пташки.
Ще одне заповітне місце, що лишає незабутній слід у душі. Тут багато крижин зовсім казкового кольору, плавають чайки й морські котики. Кажуть, що Антарктида виглядає крутіше. Ну що ж, перевіримо, подивимося.
Мабуть, найпопулярніший одноденний тур в Ісландії. З розряду маст бі. Ну от і ми вирушили на екскурсію в невеликому мікроавтобусі. Спершу був гейзер Строккур, він кожні 5 хвилин тішить натовп роззяв потужними пострілами на висоту 15-20 метрів.
Далі ми заїхали на водоспад Гюдльфосс. Нам дуже пощастило з погодою – було сонячно й була незвичайна веселка. Потужний, гарний двоступеневий водоспад, обрамлений повною веселкою, – мені дуже сподобалося. Пів години нам вистачило, щоб помилуватися цим дивом і досхочу його нафотографувати. Але на нас чекає ще одна дивовижа – розлом Північноамериканської та Євразійської тектонічних плит розташований неподалік, у парку Тінгветлір. Один крок – і ви вже в Америці. Правда, швидко? – жартує екскурсовод. Поруч із розломом є здоровенне й затишне озеро. Я б хотів собі дім у такому місці. До речі, саме тут збирався парламент Ісландії й ухвалювалися доленосні рішення.
Не міг не написати про нього – воно просто шикарне! Продається в ріжку на всіх заправках і в кафешках, коштує 3-6 дол за порцію. Але порція виходить велика (ми завжди брали середню, найбільшу так ніхто й не наважився), його вмочують у молочний шоколад і ще можна обваляти в хрустких кульках – виходить просто об’їдення. Однією порцією можна цілком наїстися. Куштуйте обов’язково!
Ісландія – чудова країна, що живе своїм неквапливим життям. Хай клімат тут не дуже привітний, зате люди добрі, відкриті й радісні. Різноманітнішої й гарнішої природи складно уявити. Вона налаштовує на спокій і гармонію. Сюди треба з’їздити кожному, і я сам повернуся в країну льоду й вогню ще не раз!