Почала дивитися походи в Непал, але, поговоривши з Тарасом Позднім, вирішила випробувати себе в Карпатах. Окремо скажу, що сумнівів, з ким іти в похід, не було, за Kuluar спостерігаю давно, дивлюся, читаю, мрію. Тож було обрано дату, напрямок і куплено квитки! Я людина емоційна, вирішила — зробила! Але це приказка, казка буде попереду.
День 1
Зустрілися з Максимом Хомякевичем в Івано-Франківську, Макс справив гарне враження, молодий, комунікабельний і дуже динамічний хлопець! Доїхали до с. Лазещина без пригод, комфортабельний автобус, гарна музика! Поселилися в будинок, привітні господарі прийняли нас дуже добре! Знайомство відбулося за ароматним чаєм і захопливою грою, яку запропонував наш гід Максим. Потім погуляли селом, роззирнулися!
Увечері варили смачний суп із грибами, підганяли кішки за розміром, палиці, вчилися вдягати бахіли.
День 2
Ранній підйом, передчуття чогось фантастичного, сніданок, і ми вирушаємо в дорогу.
Що я відчуваю? Хвилювання, а раптом не зможу, а раптом це складно, але продовжую йти! У нас чудова компанія, 2 гіди, Максим і Микола, вони жартують, розповідають різні історії, від цього йти легко й весело. Краєвиди – про це можна писати окрему статтю, краса Карпат зачаровує, неймовірно високі ялини, оповиті снігом, як білим покривалом, тихо, безвітряно, сонце піднімається на обрії, ніби вказує нам шлях. Ось ми вже бачимо Величну Говерлу, а навпроти суворий Петрос, ми весело фотографуємося на тлі Петроса, знаючи, що завтра фотографуватимемося на тлі Говерли. Сонце сліпить, спекотно, всі йдемо в самих кофтах, настрій піднесений, я просто насолоджуюся походом і краєвидами!
Ура! Вершина! Ми піднялися, групове фото і святковий обід! Я в захваті, хочеться стрибати й кричати, у мене вийшло!
Спуск був легким, увечері шалено смачний борщ і пісні під гітару, чудовий день добіг кінця!
День 3
Знову підйом о 5 ранку, мороз трохи сильніший, стартуємо до нової вершини.
Іти трохи складніше, ноги ще втомлені, але настрій і завзяття гідів роблять свою справу, ми бадьоро крокуємо вперед! Відчувається вітерець, недарма я назвала Петрос суворим, він дихає на нас холодом, але це тільки змушує нас крокувати швидше. Вдягаємо кішки й починаємо підйом! Це складніше, ніж на Говерлу (вона все ж поступливіша) Але знову-таки ситуацію рятують наші гіди, Микола показує нам майстер-клас із падіння в кішках, невтомно забігаючи вперед і скочуючись униз, потім майстер-клас із льодорубом: як «зарубатися», як падати з льодорубом, як ходити з льодорубом, ми дивимося й слухаємо, роззявивши роти від захвату й подиву! Тим часом вітер ущухає і гріє сонце, Петрос пускає нас на свою вершину!
Ми зробили це! Знову обід, маса фото, невичерпний потік емоцій, усі пишаються собою, ми зійшли, ми зійшли повним складом! У нас вийшло! Мені складно писати лише від свого імені, бо за цей короткий час ми всі стали одним організмом, ми йшли слід у слід, як одне ціле, так, ми розтяглися довгою стрічкою, але ми були разом!
Спуск веселий, подекуди на попі, пройшлися кучугурами, подуріли, всі вже видихнули!
Що сказати, ще під час спуску з Говерли я вже знала, що піду знову в гори, тільки з Kuluar і обов’язково з Максимом Хомякевичем, пишу цей відгук, а вже куплено квитки й заброньовано похід на Білий Слон!
Кажуть, що вершини не підкорюють, вони дозволяють зійти на них, тож обидві вершини прийняли нас тепло й радісно, лагідним сонечком, безхмарним небом!
Що винесла я для себе з цього походу: те, що треба хоч іноді вириватися із зони комфорту й отак іти вперед, попри труднощі, що живе спілкування крутіше, ніж листування в телефоні, і тут, у горах, у поході, все справжнє, природа, повітря, люди!
Дякую Kuluar за чудову організацію, за відмінне спорядження, смачну їжу! Окреме спасибі Максу й Миколі, хлопці, ви найкращі!
Далі буде!