Як то кажуть, умійте відрізняти турботу від опіки, коли людина нав’язує тобі те, що ВОНА вважає потрібним. Турбота – вона про інше. Людина спостерігає і намагається запропонувати те, що потрібно саме ТОБІ. Рідко хто так робить, тому це особливо цінно.
Зрозуміло, що всі ми очікувано отримали детальні інструкції щодо спорядження, одягу, взуття й харчування ще до подорожі.
А ось далі стежимо за чатом! Ось вона – перша турбота:
Друзі, привіт (prayer_hands)
Побачив, що у вас усіх нічний переліт. Добре знаю, як це. Підготую автомобілі на 6:00 в аеропорту й запрошу вас зробити невеликий переїзд до моря. 4-5 годин ми проведемо там, відпочиваючи й купаючись у затінку сосен.
Чекаю на зустріч (smiley)
До відпочинку й купання після перельоту ще пропонувалися кавуни, персики, черешні, полуниці й бозна-що ще, дбайливо куплене й доставлене до смуги прибою.
І так щодня. Кожен день планується з огляду на запити групи, погоду, настрій. Чарівним чином знаходиться душ на прохання, чи найкращий в Анталії хамам, чи пляшка вина з Догубаязита. Особливий шарм – нічого не знати про подробиці маршруту, жити в потоці й не перейматися завтрашнім днем. Є в цьому щось від дитинства. Де будемо? Що побачимо? Як доберемося? Що їмо? Де спимо?
О! Де спимо! Я б сказала, що ночівлі підібрано з любов’ю.
And all that I can see is just another lemon tree
I’m turning my head up and down
I’m turning, turning, turning, turning, turning around
And all that I can see is just another lemon tree
Так-так, ми ночували в лимонному саду! 2 ночі! І в оливковому гаю теж ночували! І в сосновому лісі теж…Там ми нюхали чебрець і спостерігали увігнуте море. Уявна лінія горизонту проходила перед очима на рівні островів. А справжній горизонт був вищий. І здавалося, що та вода, яка між цими лініями, ось-ось проллється на берег. Але фуух, обійшлося )))
Як з’ясувалося, на цьому чарівному місці завжди в когось день народження. І точно! Цього разу мій! Дякую, Антоне, за подаруночок. Ніколи в мене фляжки й пляшечки для води не приживалися. А зелененька від Kuluar дуже навіть підійшла!
А ще на тій стоянці я ледь не зомліла від соковижималки. Логічно, звісно, коли проїжджаємо апельсинові гаї, запросити апельсинчики на сік. Але подумати про це в похідних умовах – ах-вах!!!! ..і гамак…
І ось цей погляд: «Будь ласка, не зустрічайте захід сонця тут! Пройдіть стежкою за скелю. Ви не пошкодуєте!» Ми не пошкодували, Антоне)) Ми в захваті!
І ось далі я не в змозі описати послідовно все, що ми побачили й пережили. Місця найкрасивіші й найунікальніші.
Двотисячолітній платан у 10 обхватів. Поруч із ним прохолодно й спокійно. Мабуть, щось знає про вічність
Кедрові гаї, запах смоли, і тим’яну, і материнки. Анталія після всього цього – фе…
Чуково-Геково-Кеково))… Хто очікував, що буде так класно? І стародавня цивілізація, що пішла під воду, і кораблик, і купання в бухточці…
Каньйон Саклікент, водоспад Гизлікент… (..тут треба говорити з придихом і закочувати очі від захвату).Це ж треба було знати й спланувати, щоб ми ночували під самим каньйоном, прибігли туди першими до відкриття й ішли до водоспаду чистою прозорою водичкою зовсім самі. Тільки своєю групою.
А черепашачі пляжі? Так приємно, що люди нарешті почали дбати про тих, з ким ми ділимо планету. Виявляється, у Дальяні хотіли збудувати готель на черепашачому пляжі. «+» людям у карму – протести проти будівництва виявилися досить сильними, і тепер там рекреаційний центр для черепах замість чергового готелю.
Дальян узагалі дуже сподобався. Там хотілося побути кілька днів. Англійських і німецьких пенсіонерів схвалюємо – чарівне місце! І Антона схвалюємо. Не можна було не подивитися на долину Дальяна з висоти! Навіть перед самим вильотом ))
А прохолодний Олімпос, де всюди ростуть лаври, а качки статечно випливають прісною водою в море?
А мурена? Шкода, що здохла((
А ще, а ще, хто літав, мають згадати, що світовий центр параглайдингу теж тут, у Лікії. І це теж із нами було!
Багато де хотілося залишитися довше. Мабуть, зовсім непогана ідея після туру ще затриматися на кілька днів, насолодитися морем, перебрати враження.
А вражень – маса. Відпочинок однозначно вдався!
Дякую Антону і Kuluar.
ПіЕс: А ще Антон останнім ішов від вогнища й першим розпалював його вранці. Ми помітили
ПіПіЕс:
Відкриття1 – Крокси тримають і на сухому, і на мокрому камінні, у них можна купатися, і вони миттєво висихають Відкриття2 – Їжа від Джеймса Кука та Їдла смачна й різноманітна. І її цікаво тягнути з мішка навмання.