І я вирішила приурочити свій перший похід до свого дня народження (як з’ясувалося пізніше, це дуже поширене явище). Відзначити початок свого нового року підкоренням найвищої вершини України — дуже символічно, чи не так? Мої критерії вибору походу: дата мого народження має припадати на дати походу, похід має включати сходження на Говерлу і похід не має бути надто довгим, бо він перший. Так я і дізналася про Kuluar. Саме в них я знайшла похід, який ідеально відповідав усім моїм вимогам. Загалом, я вирішила, що це доля, і записалася в похід.
Потім почалася підготовка. Першим мене шокував список того, що треба взяти з собою в похід: я людина взагалі не з цієї теми і перебувала в ілюзії, що досить узяти в оренду намет, спальник і рюкзак. І в дорогу. Але не так сталося, як гадалося. Найголовнішим завданням виявилося знайти правильне трекінгове взуття, в якому буде комфортно пересуватися горами. Оскільки я в ньому зовсім не розбиралася, переживала, що куплю не те, але поговорила з менеджером Kuluar, і він мені підказав щодо цього. І не тільки щодо нього. Оскільки в нас не було практично нічого для походу, довелося в усе вникати й купувати. Допоміг список на сайті Kuluar, там пункт за пунктом розписано, що треба взяти з собою. Так за місяць усе й зібралося потихеньку. І ми вирушили в дорогу…
На вокзалі в призначений час нас зустрічав позитивний Дмитро Приймаченко – наш гід у поході. Він видав нам спорядження, яке ми брали в оренду, і попередив, що з моменту, коли зачиняться двері автобуса і ми виїдемо з Івано-Франківська, – ми одна команда, і від нашої взаємопідтримки залежить успіх походу. А ще – що життя вже ніколи не буде колишнім і, коли ми повернемося, дивитимемося на світ по-іншому. Загалом, надихнув нас максимально, і виїжджали ми в передчутті чогось грандіозного.
Так і вийшло. Не передати словами мого захоплення природою Карпат. Це просто неземна краса. Шкода, що доводилося часто дивитися під ноги, щоб не впасти, а то я б так і роззиралася з роззявленим ротом довкола всю дорогу ( Особливо невимовний захват, коли на третій день, після всіх докладених зусиль, ти сходиш на вершину Говерли! Я прямо почувалася героєм ( У поході ми побачили, як формуються хмари, як хмара може «перетікати» з однієї западини в іншу, наче молоко в кухлі, ми були в самій гущі цих хмар… Усе просто не опишеш словами. Треба побачити на власні очі.
За час походу ми навчилися ставити намет, правильно закріплювати рюкзак, уперше поспали в спальниках, допомагали варити їжу в казанках (якщо що, найсмачніша їжа готується в горах ( ) Хто б міг подумати, найсмачніший бутерброд – це простий батон із сиром і гірчицею, а все чому? Бо ти їси його після більш ніж годинного спуску з Петроса, сидячи біля його підніжжя. А ще найсмачніші супи і вівсянка! Мммм… Ніколи не забуду)) Усе завдяки нашому гіду Дмитру. Меню було просто супер. Особливо з огляду на те, що я не їм м’ясо і рибу (а основна ситна їжа в поході – тушонка, консерви тощо), але навіть попри це менеджер попередив гіда, і я ніколи не була голодною й не відчувала дискомфорту, у чому проявився індивідуальний підхід, що дуже приємно потішило. Так само потішили мене подарунки, якими мене просто засипали з нагоди дня народження. Найприємніше було, що наш гід Діма проніс із собою через увесь похід маленький тортик з нагоди дня народження. Не часто поласуєш такими смаколиками на висоті понад тисячу метрів)) Про «не іменинників» теж не забули, під час походу ми отримали кілька приємних сюрпризів, що ще більше посилило наші позитивні враження.
Були й труднощі. Спочатку небо було похмурим, хмари закривали гори, я вже думала засмучуватися, але погода в горах мінлива, і щойно ми вийшли на стежку, все розвиднілося, і наступні три дні нам майже завжди сприяла вже гарна погода ( Так само були і перший різкий підйом, і перший важкий туристичний рюкзак, закинутий на плечі, які одразу давали зрозуміти, що буде нелегко. Але організм звикає, і що далі ти йдеш, то комфортніше почуваєшся.
До речі, про комфорт. Зі свого першого походу я винесла головне: добра підготовка спорядження й особистих речей – запорука вдалого походу, щоб він був в радість, а не в тягар. Ось мій особистий рейтинг, складений за 3 дні в Карпатах. На першому місці трекінгове взуття. Підходяще за розміром (щоб ніде не тиснуло навіть трішки, інакше – натре), з потужною підошвою, щоб не ковзало і не давало відчути кожен камінь, щоб не промокало (це дуже важливо, бо нам часто траплялися розмиті дороги з великими калюжами). Сухі й не натерті до болю ноги = щастя. Бо, як ви самі розумієте, ходити треба багато. На другому місці трекінгові палиці, які ми спочатку вважали непотрібними, але взяли з собою про всяк випадок. І жодного разу не пошкодували. Вони дуже допомагали на різких спусках і підйомах, даючи опору й допомагаючи тримати рівновагу з величезним рюкзаком на плечах. Також кажуть, що вони допомагають знімати навантаження, яке лягає на плечі від ваги рюкзака. Нам вони найбільше допомагали не падати ( Третє місце ділять вітрівка з капюшоном (яка дуже допоможе вам під час підйому на вершину гори, бо там дуже холодно й вітряно) і головні убори (які врятували нас від сонячних опіків). Ніби досвідом поділилася, можна й закруглятися (
Якщо підбити підсумок, можу сказати одне – жодні труднощі після походу не згадуються. Згадуються приголомшливі краєвиди, цікаві люди, і смішні історії з походу. І головне – з тобою назавжди лишається відчуття гордості, що ти зміг підкорити свою маленьку вершину, що ти пройшов своє міні-випробування і що отримав у нагороду гори біля своїх ніг. Без нашого гіда Дмитра Приймаченка, який нас підтримував, і клубу «Kuluar» у нас би це не вийшло. Дякую Дімі за натхнення, за підтримку, за те, що створив чудову атмосферу нашого походу. І дякую Клубу за те, що організовуєте такі суперські походи, які допомагають людям перейнятися атмосферою гір, відчути себе підкорювачем вершин і, як-от мені, провести свій день народження особливо й незабутньо.