День народження в горах

Автор: Інна Рущак, 34 роки
м. Кропивницький, Україна

28.08

Таксі чекає....
Рюкзак не можу спочатку застебнути, а потім підняти.... блін, а як я з ним ходитиму в горах?
З під'їзду як вийшла не пам'ятаю, але знаю точно, що кожен крок вперед давався, наче позаду мене тримають якимись ланцюгами...

Таксист посміхаюсись, відкрив багажник. По виразу його "посмішки" уявила, як ржачно я виглядала з боку :)

В машині я почала обдумувати, що в моєму рюкзаку таке важке? І запланувала у Франику його трохи звільнити. Але від чого?

З багажника мого Манюньчика дістав водій, на всі 2 гривні решти) за що йому велика дяка. До речі, йому він видався легеньким.

Чи не переоцінила я свої можливості?

Похід Мармаросами

30.08

Сьогодні вирушаємо в похід!

Я з правильно запакованим і відрегульованим рюкзаком іду пішки до залізничної станції. Вже не так важко, як вчора, але я все ще не розумію, як я впораюся...

Група підібралася цікава, всі відкриті до спілкування, в той же час ніхто нікого не завантажує своїми розмовами.

Перед виїздом кожному туристу дали пакет.....важкий пакет...дуже важкий....з їжею. І мій рюкзак став просто непідйомним!!!! Але, побачивши з вікна автобуса гори, їх красу і велич...я забула про це!

Я вже прям бачила себе там, серед цих краєвидів!!!

Серед карпатських гір

Перший день походу трохи сумбурний, не зрозумілий... Адаптація до трекінгових палиць, до ваги на спині, до взуття і до рельєфу. Безліч краси залишилися без достатньої уваги і милування, бо реально складно поєднати рух вперед і вверх зі спогляданням краєвидів!

Вечір був прекрасним: гарна галявина, оточена лісом і річкою, смачна вечеря, гарна компанія, цікаві розповіді про гори і не лише про них. Ми коротко розповіли про себе, про те, чому пішли сюди і про свої очікування від походу. Цікаво те, що кожен з нас хотів змінити оточення, відключити мізки, переглянути свої внутрішні процеси, перезавантажитися....

Тут у мене є можливість наблизитися до природи, спостерігати, як з'являється місяць над вершинами гір, як він плавно проходить між гострими смерековими верхівками , піднімаючись все вище.

В цій тиші можна почути більше, ніж стук серця......

Прекрасний захід сонця в горах

31.08

Ранок...

Ціква штука, прокидатися не від звуку будильника, а від шорхоту табору....

Ранкава кава...свіже повітря....сонце показується аж тоді, коли підбереться вище верхівок смерек...

Ми вирушаємо....

Сьогоднішній шлях був доволі легким і коротким. Здолали його просто. Привал на чудовій долині Лисяча) Гарне місце!

Відчуття, наче ти на долоні у Бога, а навколо цілий Світ. Світ, що живе своїм неспішним, впорядкованим життям, наповненим тихим щастям! З гори спустилася чи скотилася отара овець, звонячи в свої дзвіночки. Це був тихий перезвін близько сотні тонких, виразних голосів на заході сонця.....

А потім вечір продовжився під густо засіяним зорями небом з піснями під гітару... Це прекрасно!!!

"Уж лучше тяжелое сердце, чем сердце пустое"

Ранок в поході

01.09 мої 35

Настав цей день....

Прокинулася від повідомлення-привітання, що прийшло на телефон) Туди, де для дзвінка треба лізти на гору приходить першим повідомлення від однієї й тієї ж людини, лікаря, що рятує життя) Мабуть, для його волі немає нічого неможливого. Далі вітання МАМІ, найдорожчій!!!!! Навіть небо над Карпатами прикрасила веселка!!!! Такого дня народження я не пам'ятаю!!!

А під сніданок вітання для мене від групи! Як це було несподівано, щиро та дуже приємно!!!!

Святкова веселка

Нелегкий маршрут, довжиною в 17 км, зі сходженням на Піп Іван, під дощиком...та все ж сповнений позитивних вражень, чудових краєвидів, щасливих облич....

Табір розмістили, вогнище розпалили, вечеря і .....злива!!! Та нам було тепло і затишно під тентом, гарною компанією з гарячим чаєм, веселими і сумними піснями....

Я хотіла, щоб цей день був, як звичайний, як будь-який інший, я не розраховувала, що не знайомі мені люди стануть прикладати зусилля для створення свята!! Я помилялась! Я дуже вдячна за вітання, за подарунки в польових умовах, за щирість кожного!!! Я знаю, що створити свято з нічого, без АТБ, інтернету складно....та ви довели, що це не просто можливо, а ще й вражаюче приємно!!

Дякую всім за найкращий ДН))))

День Народження в поході

02.09

Ранок під Межипотоками після нічної грози та зливи зустрів нас густим туманом і росою. Туман поступово розсіювася, над горами блукали хмари, то, загортаючи їм голови, то, відкриваючи, на радість туристам. Споглядати ці краєвиди можна безкінечно..... та нас чекає новий день!!!

Дорога і сьогодні була довга....але дуже живописна! Та й місце ночівлі табору було гарним! Я ходила дивитися захід сонця трохи далі від зупинки. Я слухала тишу.... суцільна тиша.... здавалось, що вона от-от мене поглине, навіть думки не могли прорватися скрізь неї. Мовчало все.....навіть вітер.....

І тільки хоробрі, могутні птахи змахами своїх крил розрізали її на шматки. А я мовчала, я навіть дихала тихіше, чи не дихала зовсім.... Навіть зірки поховалися за хмарами....

"Я никогда не буду прежним"

Підйом на вершину

03.09

Останній походний день...

І знову туман і роса.....

Сьогодні маршрут коротенький, але дуже живописний, багатий на воду, броди і болото) під ногами.... та цього не достатьньо, бо Карпати накривали нас ще й з неба)) Ми цікаво провели цей день, а ще цікавіше вечір!!!

Ми ділилися враженнями один з одним, і намагалися скласти докупи все, що відбулося з нами в ці дні.

Дуже складно.... Досконало викласти те, що не можливо назвати, сформувати словесно свої почуття, думки....

Важко зрозуміти, як і повірити, що ми змогли так співпасти? Скластися в цілісну картинку, наче пазли? Кожен такий інакший і такий близький? Таке буває? Просто серце розривається, усвідомлюючи це, чи від радості, чи від болю. Я розумію, що завтра зранку вже не буде всього цього, і не знаю, що робити далі, як бути далі?

Похід по Карпатам

04.09

Останній збір табору.....

Вже не так весело....

Ми, ніби, між світами.... ще не там, та й вже не тут...

Схоже на коротке, але таке насичене життя одного суцільного організму....

Закінчення цього життя, його смерть, його переродження!

Чи все я взяла і віддала в цьому моменті життя?

Це була цілісна картина різнобарвного життя. Воно дійсно не таке і не інакше, воно і те і інше.

Я відволіклася від свого внутрішнього.... добре це чи ні? Я не знаю.

Для мене важливо на тепер чесне самовираження, цілковита свобода в близьких стосунках.

Наша група

Найближчі дати походу по Мармароському хребту. Записуйтесь, поки є місця!


Поділіться з друзями: