Це була перша група, тож хочу поділитися своїми субʼєктивними враженнями. Похід розрахований на 4 дні.
З нами їхала машина супроводу, в якій можна залишити всі речі, які не потрібні у переході, а взяти тільки воду, дощовик і якийсь перекус.
Жили ми всі три ночі у наметах у заздалегідь визначених місцях на мальовничих галявинах.
День 1. Перехід Вінниця- Гнівань. Отримали паспорт пілігрима з першою печаткою. Як на мене найлегший і мабуть найгарніший в плані природи день походу.
Одразу за Вінницею весь маршрут проходить вздовж лісових стежок та берегу Південного Бугу.
Точка призначення Гнівань, де у костелі отримаємо зелену печатку у паспорт та міні екскурсію по Санктуарію Святого Йосипа.
Дистанція першого дня 28,7 км, ночуємо на березі річки. На вечерю наш тимлідер Віра приготувала смачнющу рибʼячу юшку.
День 2. Перехід Гнівань - Браїлів - Леляки. Ніч у наметах біля річки була дуже холодна, як і ранок.
Хоча прогноз на день передавав різке потепління до 20 градусів, вранці у нашому котлі для води був лід.
Сам перехід в цей день на 90% проходив по автомобільній дорозі, що, як виявилось, дуже складно. Зате залишок дороги був вздовж річки Рів, де ми бачили багато птахів і навіть сімʼю з чапель.
Відмітку поставили у Браїлові і рушили далі в сторону Жмеринки, на місце ночівлі у селище Леляки. Там на місці табору нас чекав борщ, вогнище та приємні розмови на ніч.
Прогноз, до речі, підтвердився і вже з 11 ранку сонце нещадно палило нас вздовж шляху. Цей день дався мені найважче, загальна дистанція 25.7к
День 3. Леляки - Жмеринка - Северинівка - Токарівка. Сьогодні ніч була тепла і я вже не змерз.
Після кави та пасти з пармезаном на сніданок ми вирушили у Жмеринку, де отримали наліпку ( чомусь Жмеринка видає саме наліпки )
Далі задля економії часу і сил ми проїхали дві зупинки на електричці до станції Межирів, де рушили вздовж полів та річок у сторону Северинівки.
У Северинівці нас зустріли у місцевому центрі всіх послуг ( там був і ЦНАП, і музей , і сільрада), провели екскурсію музеєм і навіть пропонували роботу.
Громада шукає сімейного лікаря, але, нажаль, таких серед нас не було. Саме село склало дуже приємне враження, чисто, доглянуто і дуже приємні люди.
Були навіть думки глянути там хату на продаж 🤔 Далі ми рушили у Чернятин, де зайшли у палац Вітославських - Львових на шляху до місця ночівлі у селищі Токарівка.
Однозначно рекомендую зайти сюди. Весь день було пекло, але йдучи стежками серед трави було набагато легше, ніж на день раніше по трасі.
Тільки останні 3 км до табору були вздовж дороги, але оригінальна зупинка та лелеки на стовпах того вартували.
На краю села, де ми планували ночувати, нас зустріли місцеві дітлахи і з подивом і може жалістю попросили дозволу з нами сфотографуватися.
Так ми відчули себе зірками 🤣 Місце ночівлі було на мальовничому березі водосховища на краю села Токарівка, на вечерю їли тушковану картоплю.
Наш водій купив по замовленню холодне пиво і ввечері вдалось трошки розслабитися після важкої дороги і спекотного дня. Дистанція 24.45 км
День 4. Токарівка - Бар. Фінал. Вночі спав як вбитий, було тепло і комфортно. Вранці вирушили у сторону нашого фінішу у місті Бар.
В мене був потяг о 15:40 з Бару, тому останні 6 км трошки змахлювали і доїхав машиною супроводу.
Там у місцевій бібліотеці отримали сертифікати про завершення цього відрізку, бо офіційно маршрут йде аж до Камʼянця-Подільского. Дистанція 15км
Чи сподобалось мені? Так, однозначно! Чи піду я ще? Спитайте мене в наступному році 🤔 все ж таки гірські подорожі заряджають сильніше.
Плюси маршруту: унікальний Поділ, гарні села, колорит та місцеві, шикарна природа та багато місць сили
Мінуси: велика частина маршруту проходить дорогами, які треба ділити з машинами та фурами.