306 осіб загинуло на Евересті. Від перших спроб сходження і до 2019 року включно. І щороку їх кількість зростає. Чому йти на Еверест? Залишимо це питання альпіністам. А зараз спробуємо розібратися, чому люди гинуть на Евересті: основні причини і місця загибелі.
Друзі, всім привіт! Я, Тарас Поздній, в 2018 році здійснив успішне сходження на Еверест і спуститився з нього живим і фактично здоровим, не враховуючи дрібних обморожень пальців на руках і ногах. І сьогодні ми продовжуємо серію “Міфи і факти про гори“, розберемо таке популярне питання, як причини загибелі на Евересті. Від чого більше смертей на схилах цієї гори: від лавин, каменепадів, гірської хвороби і виснаження, чи, можливо, все це грізний льодопад Кхумбу? Також розглянемо місця і періоди експедицій – дізнаємося, скільки гине в базовому таборі, під час акліматизації і штурму, на спуску після вершини.
[blockquote]Раніше ми вже розглядали тему кількості загиблих альпіністів на Евересті. Про це читайте окрему статтю «Смертність на Евересті – детальна статистика на 2019 рік».[/blockquote]
Для підготовки цього матеріалу дані взяті з сайту Himalayan Database.
Якщо немає часу читати статтю, можете подивитися невелике 15-хвилинне відео на тему «ТОП-3 причини смерті на Евересті», де також постаралися розкрити місця загибелі, чому і коли гинуть альпіністи на Евересті.
Список причин стандартний, як для Евересту, так і для інших восьмитисячників. Це гірська хвороба, виснаження, обмороження, падіння, лавини, каменепади, тріщини.
Всього на Евересті від першої спроби сходження в 1920-х рр і до весняного сезону 2019 р загинуло 306 чоловік. Перші ТОП-3 причини смерті на Евересті – це лавини (в основному «завдяки» трагедіям в 2014 і 2015 роках); падіння і зриви, які найчастіше трапляються під час спусків, коли організм знесилений і знижена концентрація уваги; гірська хвороба з набряком мозку та легень. Давайте більш детально розглянемо всі причини і їх співвідношення до загальної кількості смертей.
Не менш цікава статистика для Евересту – це місця смерті та періоди експедиції.
У альпіністів є просте правило. Піднятися на вершину – це лише половина шляху, і вітати з успішним сходженням можна тільки по поверненню в базовий табір. І це правда. Якщо відняти нетипові 2014 і 2015 роки (коли через лавини загинуло понад 30 осіб), то більшість смертей трапляється саме на спуску, після досягнення вершини. Чому так?
Насправді причина дуже проста. По дорозі на вершину у альпініста є велика мета, для досягнення якої він витратив багато грошей і часу, провів 1,5-2 місяці в горах, блукаючи між таборами і аккліматизуючись. І ось, коли до вершини залишається буквально пару годин, багато хто переходить грань своїх можливостей, витрачає останні сили, щоб досягти мети. У такому випадку для безпечного спуску у них не вистачає сил і концентрації, а також часто часу, що в результаті призводить до зривів, виснаження, замерзання.
І пам’ятайте, що не буває абсолютно безпечних вершин. У більшості випадків все залежить від вашої підготовки і знань. Якщо досвіду сходжень недостатньо, тоді краще довіритися надійним гідам Ккулуару, під керівництвом яких сходити на заповітну вершину і повернутися додому живими і здоровими. Вибрати свій маршрут можна на сторінці підбору походів.
Якщо в гори – то з Кулуар!