У світі висотного альпінізму є кілька знакових програм. В першу чергу це програми Сім вершин, 14 восьмитисячників і Сніговий барс. Сьогодні ми поговоримо про 7 вершин – це сходження на найвищі вершини всіх континентів, звичайно, включаючи Антарктиду.
Друзі, всім привіт! З вами Тарас Поздній. Програма Сім вершин для мене зараз не є пріоритетною, мені більше подобається ходити на восьмитисячники. Але якщо випаде нагода пройти сім вершин, звичайно, я з радістю це зроблю. Сьогодні хочу розповісти, які вершини входять в програму, зробити їх короткий огляд, розглянути дві версії програми і розібрати головну заковику – вартість.
Навіщо люди проходять Сім вершин? Та тому, що це престижно і круто бути першим чоловіком або жінкою в країні або місті. Така собі дорога і складна ачівка.
Хочу почати зі шматочка історії і розповісти, звідки взагалі взявся проект Сім вершин. Ідея прийшла в голову американському нафтовому магнату Діку Бассу в травні 1981 року під час його спуску з Мак Кінлі. Він любив виклики і задумався, а чому б не пройти всі сім найвищих вершин континентів? І почав здійснювати свою ідею. Проходження програми зайняло чотири роки, найдовше не піддавався Еверест. Тільки з четвертої спроби Басс зміг піднятися на вершину і з великими труднощами спуститися з неї. Але так чи інакше, 30 квітня 1985 року Басс стояв на вершині світу і став першою людиною, що пройшла програму Сім Вершин. До слова, обійшлася вона йому сумарно близько півмільйона доларів.
У той же час все виявилося не так просто. У Басса був конкурент – канадець Патрік Морроу. І його ніяк не влаштовувала роль другого. Патрік і легендартний Месснер просували іншу версію програми – з пірамідою Карстенз в ролі вищої точки Австралії. Але Месснер був зосереджений на більш важливішій для нього програмі – проходженні 14 восьмитисячників. В той час польський альпініст Єжи Кукучка вже наступав йому на п’яти. Ну а Патрік піднявся на Карстенз 5 серпня 1986 року. Тим самим ставши першим, але вже за іншою версією Семи вершин. Так, власне, з’явилося дві основні версії: версія Костюшко і версія Карстенз.
На даний момент тих, хто пройшов за будь-якою версією і перебуває в почесному клубі Семи вершин, налічується близько 500 осіб.
Пройдемося за списком вершин, починаючи з найнижчої і до найвищої. Я перерахую всі можливі варіації, і в моєму списку буде 8,5-9 вершин. Тому що одну з вершин хтось вважає спірною, але офіційно питань до неї немає.
Пік Костюшко висотою 2228 метрів є найвищою точкою Австралії. Так, такий невеликий і вже найвища точка. Примітного і героїчного в цій горі немає нічого, хіба що дістатися до самої Австралії. А так, це не лише найнижча, а й найпростіша вершина, куди можна піднятися буквально за кілька годин від парковки машин навіть в сандалях. Мабуть, саме через “несерйозноість” вершини більше люблять піраміду Карстенз.
Друга версія програми Сім вершин включає в себе найвищу точку Океанії – піраміду Карстенз, яка ще має назву Панчак Джайя, висота – 4884 м. Вершина знаходиться на острові Нова Гвінея. І, з одного боку, це не на основному материку, але все ж на австралійському континентальному щиті. Загалом, на відміну від Костюшко, Карстенз дуже непроста гора. По-перше, через своє важкодоступне гео-полетичне положення. Вона не тільки важкодоступна в буквальному плані, тому що знаходиться казна де, але ще й регіон політично дуже нестабільний, постійно відбуваються збройні сутички, і це помаранчева, якщо не червона зона. Довгий час Карстенз взагалі була закрита для сходжень. Зараз же експедиції проходять з озброєною охороною і найчастіше в базовий табір закидаються на вертольоті.
Сама вершина являє собою складний скельний гребінь, який, втім, провішується і проходиться навіть людьми без особливих технічних навичок.
Але і на цьому ми ще не розібралися з питанням Костюшко чи Карстенз. Тому що багато джерел відносять Карстенз до Азії, і тоді на арену виходить Нова Зеландія з вершиною Маунт Кук, висотою 3724 м. Але це вже зовсім глибокі нетрі, куди ми не будемо влазити, а зупинимось на офіційних версіях. Зараз прийнято за основну вершину вважати саме Карстенз.
Подальший список вершин, загалом, більш зрозумілий. Хоча теж є деякі нюанси.
Пік Винсон – це найвища вершина Антарктиди, висотою 4892 м. Цікавий факт, що, як і фактично вся Антарктида, пік Вінсон не належить жодній країні, а є територією загальземного надбання. Втім, це не робить його більш доступним. Основна складність – в логістиці та в її вартості. Логістикою займається єдина компанія ALE (Antarctic Logistic Expedition) і робить це, загалом, успішно. Але лише її послуги обходяться під 40 000$ з людини. Кажуть, що 1 кг надлишкової ваги багажу коштує 100$. Ну уявіть, 100 доларів за 1 кг?! Ось де тема полегшеного спорядження дійсно актуальна.
Друга проблема – це погодне вікно. І ніхто вам не скаже точних дат вильоту, вони завжди будуть плаваючі. Тому дати експндиції завжди беруть з запасом. На пік Вінсон потрапляють в основному добре підготовлені учасники, вельми і вельми мотивовані, тому переважна більшість експедицій завершується успіхом.
Ельбрус висотою 5642 м є найвищою точкою Європи. За класичними маршрутами технічно нескладна і доступна гора, в той же час дає відмінну можливість відчути, що таке висота. Мабуть, найдоступніша і найбільш дешева вершина з усієї програми. Саме Ельбрус в 2013 році для став для мене першою великою горою.
Але і з Ельбрусом все не так просто. В залежності, де провести субконтинентальний кордон між Європою і Азією, Ельбрус можна віднести як до першого, так і до другого. Якщо ж Ельбрус відносити до Азії, тоді найвища точка Європи – Монблан, висотою 4810 м.
Між Ельбрусом і Монбланом немає таких палких суперечок, як між Карстенз і Костюшко – Ельбрус більш загальноприйнятий і входить в обидві офіційні версії Семи вершин. Але Ельбрус в росії, тож ми вважаємо, що тепер правильніше рахувати Монблан.
Кіліманджаро висотою 5895 м є найвищою вершиною Африки, знаходиться в Танзанії, недалеко від кордону з Кенією і поруч з екватором. Мабуть, Кіліманджаро є найпопулярнішою вершиною в світі. Адже вона не представляє технічної складності, тут є повний сервіс і сезон практично цілий рік, крім листопада і квітня. Та й в ці місяці тут теж чимало бажаючих піднятися на найвищу окремо стоячу гору в світі (так, у Кіліманджаро є і такий титул).
На Кілі все дуже врегульовано, є дорогий перміт, вартість якого залежить від кількості днів перебування на території нацпарку. Крім того, не можна йти на сходження самостійно, тільки в супроводі місцевого гіда і обслуговуючого персоналу. В середньому на одного нашого учасника приходиться близько трьох місцевих – локальні гіди, кухарі та їх помічники, портер… Нічого дивного, адже Кіліманджаро служить одним з основних джерел надходження коштів до місцевого бюджету.
Все це дуже впливає на ціну і дешево сходити на Кілі не виходить. Вартість тільки сходження буде близько 2000$, а разом з сафарі вже близько 2800$. І я б рекомендував обов’язково їхати на сафарі. Такого як в Африці – ніде немає. І, якщо ви вже там, варто подивитися.
Пітти з Кулуар: Сходження на Кіліманджаро, сафарі і Занзібар.
Деналі, ще відома як Мак Кінлі, має висоту 6194 м і є найвищою точкою Північної Америки. Це одна з найскладніших і робочих гір програми Сім вершин. Для сходження потрібно отримувати пермі від американської влади. Надавати послуги гіда можуть тільки кілька акредитованих американських компаній, які коштують дуже дорого. Але на гору можна піднятися самостійною групою, без офіційного гіда – цим більшість наших і користується. Сезон сходження – початок літа. В основному це пов’язано зі складним станом льодовика і підвищеним ризиком посадки невеликих літачків, на яких відбувається закидання на гору. Всі вантажі на горі переносяться самостійно, частіше на спеціальних санях, погода холодна і не дуже стійка. Загалом, це вам не Кіліманджаро.
Аконкагуа висотою 6962 м є найвищою точкою Південної Америки, найвищою вершиною за межами Азії і знаходиться в прекрасній Аргентині. Сходження проходить у форматі “напівекспедіціі”. Що я маю на увазі? Базовий табір вельми комфортний і до нього основний тягар закидається мулами. У той же час всі наступні табори на горі встановлюються групами самостійно і весь вантаж потрібно піднімати також самостійно. Є можливість скористатися послугами портерів, але на Ако вони досить дорогі, в районі 100$ за 15 кг вантажу між таборами. Класичний маршрут сходження не має технічної складності, але саму гору простою не назвеш. В першу чергу, через велику висоту (це вже майже 7000 м), і на такій висоті навіть тренованим і акліматизованим альпіністам непросто. Також гора славиться сильними вітрами, які можуть досягати швидкості в 200 км/год. Тому і сезон сходжень вельми короткий – січень-лютий, коли погода більш стійка і не прийшов так званий “білий вітер”.
Піти з Кулуар: Сходження на Аконкагуа.
Еверест, висота 8848 м, є найвищою точкою Азії і, заодно, всього світу. Знаходиться на кордоні Непалу та Китаю і має два класичних маршрути сходження – з півночі і з півдня.
Безперечно, Еверест – це найважча вершина з усієї програми. Вона вимагає багато грошей, часу, міцного здоров’я і попереднього досвіду. До речі, в попередній статті “Як зійти на Еверест новачку? Еверест з нуля” я розповідав, як підготуватися і який мінімальний досвід потрібен, щоб піднятися з нуля на Еверест.
95% сходжень проходять в період між 13 і 29 травня, саме тоді утворюються найсприятливіші погодні вікна. Це дуже важливо, адже сила вітру на вершині може досягати 300км/год, а температура опускатися до -70С. Не дивлячись на всю складність і суворість, Еверест – це найпопулярніший восьмитисячник. Тут є хороший сервіс, провішуються перила, і сама вершина одна з найбезпечніших, в порівнянні з іншими вісімками. Смертність тут менше 3%.
На Еверест вже піднялося трохи більше 10 000 осіб, а всю програму Сім Вершин пройшло близько 500, так що справа не тільки в Евересті. Але і у вартості й доступності інших вершин. Власне, давайте перейдемо до ціни питання.
Піти з Кулуар: Сходження на Еверест.
Я пропопную порахувати приблизну мінімальну вартість проходження програми, дуже орієнтовно включаючи у вартість і додаткові витрати.
Всього сумарно: 120 000$
120 000$ – це мінімально комфортні гроші для проходження програми Сім вершин. Дорого? Так, дуже. В сучасних сходженнях не тільки складність вершин, але і вартість відіграє значну роль. Не втомлюся повторювати, що важливі три чинники: час, гроші і готовність, яка включає в себе необхідну фізичну форму, досвід і технічні навички. І саме гроші стають для багатьох нездоланним бар’єром.
Для себе ж я поки не ставлю в пріоритет програму Сім вершин, в першу чергу теж через захмарну вартість піку Вінсон. Але якщо трапиться варіант зі спонсорами – то чому б і ні. А так, зараз у мене мета проходження 14 восьмитисячників. Не менш дорогої і набагато складнішої і небезпечнішої програми, про яку я в деталях розповім в наступній статті.
А якщо в гори – то з Кулуар!