Лікійська стежка для багатьох туристів відкриває двері для закордонних походів. Вона не залишає байдужим жодного туриста, адже різноманіття пейзажів та визначних пам’яток просто вражає! Тут щось особливе знайдуть для себе і любителі гірських походів, і морського відпочинку. Також не залишаться осторонь любителі древньогрецької та древньоримської історії та міфології.
Загальна протяжність Лікійської стежки сягає близько 540 км, тому прийнято ділити його на три частини: Західну, Центральну та Східну. Кожна з них має свої особливості. Наш гід Ігор Колотуха неодноразово пройшов всі поході по Лікійці і зможе детально розповісти про кожен з них.
Лікійський півострів має давню та дуже різноманітну історію. Ще за древніх часів тут знаходилася антична лікійська цивілізація, яка представляла собою союз лікійських міст – Лікійську Лігу. Початок існування Лікії як держави датується І тисячоліттям до н.е. Через багаті землі, вихід до моря та сприятливий клімат Ліга постійно перебувала під значним впливом фінікійських та грецьких міст, а згодом і перських царів. Періодично лікійцям вдавалось відвойовувати свою незалежність. Проте з часом Лікія була приєднана до Римської Імперії і стала одним з ранніх центрів поширення християнства. Пізніше перебувала у складі Візантійської імперії та прийшла у певний занепад із приходом арабських завойовників, і зрештою в ХІ ст. опинилася під владою турків. Кожна цивілізація та кожна історична епоха лишила унікальний відбиток історії на цій землі, які можна побачити й у наші дні.
Лікійська держава спочатку об’єднувала приблизно 70 міст. Під час численних завоювань, коли Лікія увійшла до складу Римської імперії, на її території вже налічувалось лише 23 великих міста, які відігравали важливу роль в історії Союзу. Деякі з них й досі існують, правда, в сучасному вигляді, а деякі стерті з лиця землі назавжди. Незважаючи на вплив багатьох культур під час свого існування, лікійці на довгий час змогли зберегти свою автентичність, свої вірування та традиції. Тому землі Лікії й до цього часу сповнені унікальними архітектурними та релігійними пам’ятками. З Лікійською державою пов’язано багато міфів та легенд, тут жили різні боги. Також лікійці відіграли важливу роль в Троянській війні, про що розповідається в поемі Гомера “Іліада”.
У 2000 році американка Кейт Клоу, яка проживала у турецькій Анталії та захоплювалася місцевою античною історією, природою та трекінгом, опублікувала книгу-путівник під назвою «Лікійська стежка. Перший пішохідний маршрут в Туреччині». В книзі описується близько 500 км шляху, прокладеного по колишнім торговельним шляхам та дорогам античних лікійської, грецької та римської цивілізацій. Також книга містить опис збережених пам’яток культури та природи, найцікавіші місця на маршруті, опис по днях, як краще подолати цей маршрут. Турецька влада, яка мала плани розвитку туризму на середземноморському узбережжі, підхопила цю ініціативу, та взялася підтримувати маркування маршруту, й почала додавати до нього деякі нові ділянки. Книга виявилася настільки популярною, що у 2014 році вийшло її друге та оновлене видання. А маршрут треку Лікійської стежкою за багатьма рейтингами входить в десятку найкрасивіших маршрутів світу.
Сьогодні довжина Лікійської стежки складає більше 540 км! Вона тягнеться від міста Фетхіє на заході до містечка Гейкбаірі на сході, не доходячи лиш трохи до міста Анталія. У мандрівника займе не менше 30-40 днів, щоб осилити пішки всю протяжність стежки. Тому вітчизняні туристи традиційно ділять стежку на умовні три частини: Західну, Центральну та Східну. Адже подолати весь маршрут за один похід вдасться далеко не кожному. Тому доводиться обирати, які пейзажі у вас в пріоритеті – чи то морські бухточки, чи гірські хребти, або ж залишки древніх міст. Щоправда, все це в певній мірі можна побачити на будь-якій з ділянок. Тож давайте коротко оглянемо, чим відрізняються частини Лікійської стежки та спробуємо обрати, яка ж з них буде більше до вподоби саме вам.
Трек західною частиною стежки умовно починається від міста Фетхіє. Руїни фортеці та декілька лікійських гробниць нагадують нам про те, що тут колись було древнє лікійське місто Тельмессос. Сьогодні Фетхіє – регіональний адміністративний центр із великим яхтовим портом, приємною набережною, декількома красивими пляжами та відомим рибним базаром. Фетхіє полюбляють відвідувати туристи із Західної Європи, в зв’язку з чим тут досить багато місцевих розмовляє англійською або німецькою мовами.
Недалеко від Фетхіє знаходиться покинуте на початку ХХ ст. грецьке поселення Каякьой, яке обов’язково варто відвідати. Також недалеко знаходиться бухта Олюденіз із дуже мальовничим та відомим пляжем. Тут прямо на пісок приземляється велика кількість парапланеристів, які злітають із найвищої місцевої гори – Баба-Даг. За певну плату туристичні фірми пропонують вам спуск на параплані разом з інструктором.
Лікійська стежка проходить якраз над бухтою Олюденіз, що дозволяє побачити неймовірний краєвид навколо. У найближчому гірському селі можна спробувати місцеві млинці гьозлеме разом із місцевим медом та турецьким чаєм. За декілька днів ви прийдете у селище Фаралья, де знаходиться долина Метеликів. На неї відкривається чудовий вид згори. У наступному селищі Кабак, можна буде зануритись у води Середземного моря, після чого продовжити рух по стежці та місцевим горам Тавр, спостерігаючи прекрасні заходи сонця. Зрештою маршрут західної стежки закінчиться у великій долині Патара з величезним піщаним пляжем. В цій долині знаходяться об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а саме руїни міста Ксантос та храмового комплексу Летоон. Ці залишки доволі непогано збереглися, тож можна буде прогулятися між античних колон храму Артеміди чи Аполлона, зайти в майже цілий амфітеатр та поблукати у некрополі міста Ксантос.
Програма по Західній частині Лікійської стежки триває 10 днів (70 км), з них 6 днів з рюкзаком, решта – без. Багато панорамних видів та краєвидів. Чотири пляжі для купання. Декілька античних руїн. Можливість політати на параплані або взяти морську прогулянку. Складність середня через помітні перепади висот (але менші кілометражі на день). Також це найкоротший маршрут по Лікійській стежці з трьох основних.
Центральна частина Лікійської стежки умовно проходить від міста Фініке до міста Каш. Це, мабуть. найменш популярна частина шляху. У трекінгу по центральній стежці можна умовно виділити перші три дні, які є важчими, ніж інша частина маршруту у зв’язку із перепадами висот. Решта стежки проходить вздовж моря із незначними підйомами та спусками.
Трек починається з апельсинової столиці – міста Фініке. Воно побудоване на території одного з античних міст, але, на жаль, ніяких руїн тут не лишилося. Згодом стежка приводить нас до залишків міста Белос, яке сьогодні оточене оливковими деревами та пасовищами. Звідси відкривається красивий панорамний вид на місто Демре, до якого ми рушимо згодом. На шляху також натрапимо на залишки древньої церкви Алакілісе. А от в Демре зможемо відвідати відому церкву-усипальницю Святого Миколая, який за роки свого життя був тут місцевим єпископом. За околицями міста розташовані руїни древнього міста Міра, серед яких можна побачити відновлений місцевий амфітеатр та лікійські гробниці, витесані прямо в скелях.
Після Демре стежка продовжує йти прямо вздовж моря і приходить у старе грецьке село Учагиз, яке зараз заселене турками. Біля поселення знаходяться залишки лікійських гробниць та місцева фортеця. Також надзвичайно цікавим буде взяти екскурсію на човні і побачити сусіднє древнє місто Кекова, яке повільно опускається під воду. Також вам пощастить побачити й інші закинуті древні міста, а саме Аперлае та Аполонію. Похід завершується у мальовничому місті Каш, яке розташувалося на гірському схилі на березі моря.
Програма по Центральній частині Лікійської стежки триває 11 днів (95 км), з них 7 повних днів з рюкзаком, решта – без. Багато місць з древніми античними руїнами, загалом незначні перепади висот (окрім перших трьох днів). Декілька зручних пляжів для купання. Небагато панорамних видів. Морська прогулянка в один із днів. Складність середня через перші три дні.
Східна частина Лікійської стежки (Класична) є найбільш популярною серед туристів. Пов’язано це насамперед з близькістю до аеропорту міста Анталія, та з різноманітністю ландшафтів на маршруті. Трекінг по східній стежці також можна умовно поділити на дві частини: гірську та приморську. Гірська частина займає перші п’ять днів і проходить біля найвищої вершини в околиці – гори Тахтали. Потім стежка спускається до моря і проходить через декілька приморських долин.
Старт треку відбувається в передмісті Гьойнюка з екскурсії в місцевий каньйон. Тут, якщо дозволить температура води, у вас буде можливість взяти напрокат спорядження для каньйонінгу, щоб пройти вгору по течії річки до невеликого водоспаду. Потім після кількох днів місцевими лісами, ви потрапите в селище Гедельме, де зможете відвідати старе генуезьке охоронне укріплення та печеру поблизу. Далі на вас очікує ночівля на Чукур-яйлі, на схилі величної гори Тахтали. На вершину піднімаємось радіально без рюкзаків, після чого буде досить крутий спуск у селище Бейчик. Пройшовши через гранатові сади, ми потрапимо в селище Улупінар, яке славиться своїми рибними ресторанчиками зі свіжою фореллю. Далі стежка приведе нас на схили гори, де з-під землі вириваються полум’яні язики. Це намагається вирватись назовні міфічна істота Химера, колись переможена древньогрецьким героєм.
Після Химери почнеться приморська частина треку. Спочатку ви потрапите в селище Чирали, що відоме своїм великим гальковим пляжем, античним містом Олімпус та апельсиновими садами. Саме сюди в сезон припливають великі черепахи для відкладення яєць. Море тут прекрасне та чисте. Є змога взяти екскурсію на човні по довколишнім бухтам. Після доби відпочинку можна перейти в наступне селище Адрасан, щоб оцінити місцеву бухту та скелі. Завершальна частина маршруту буде проходити через скелястий мис Гелідонія з прекрасним білим маяком до невеликої Піратської бухти.
Програма треку по Східній (класичній) частині Лікійської стежки триває 11 днів (125 км), серед них 7 повних днів з рюкзаком, решта – без. Є можливість скоротити кількість днів з рюкзаком. Всього одне місто з древніми руїнами. В першій частині по ходу багато панорамних видів, підйом на вершину Тахтали, вогні Химери. В другій частині багато моря, можливість взяти морську прогулянку. Загалом складність середня через деякі набори висоти та декілька довгих днів.
Весняні місяці – відмінний час для походів по одному з маршрутів Лікійської стежки. Уже в березні тут досить тепло і комфортно для піших турів. Все навколо починає цвісти, що сильно контрастує з сірими пейзажами початку весни, звичними для жителів східної Європи. У квітні погода максимально сприяє участі в треках по Лікійській стежці. Море ще не дуже прогрілося, тому довго купатися вийде тільки у самих загартованих. Подорожувати пішки по Лікійської стежці ми рекомендуємо до другої половини травня. Потім тут починається справжнє спекотне літо, і ходити з рюкзаком під палючим сонцем буде мукою.
Температура повітря влітку часто досягає 40 градусів і вище навіть в тіні, тому ходити в походи по Лікійці можуть лише найвідчайдушніші любителі спеки. Але у нас є відмінна альтернатива, яка дозволить насолодитися пам’ятками регіону в максимально комфортних умовах. Мова йде про подорож по Лікійській стежці на машинах. В цьому маршруті в найспекотніші години дня ми здійснюємо переїзди, а вранці і ввечері насолоджуємося прогулянками і купанням в морі. Додатковий бонус такого формату – можливість оглянути всі 3 частини Лікійської стежки в рамках однієї поїздки.
Мабуть, осінні місяці – ідеальний час року для знайомства з Лікійської стежкою. Особливо це стосується жовтня та листопада, адже у вересні на південному узбережжі Туреччини все ще справжнє літо. Погода восени вже не настільки спекотна, як влітку, а море все ще таке ж тепле. Середня температура повітря вдень тримається на рівні близько +25, що оптимально для піших походів і треків. Ще один плюс осінніх подорожей по Лікійці – велика кількість свіжих фруктів. У листопаді ночами стає помітно прохолодніше, а кількість дощових днів збільшується, тому варто обов’язково брати дощовики і теплий одяг для ночівель.
Взимку на Середземноморському узбережжі Туреччини також можна цілком комфортно подорожувати пішки. Температура у моря практично ніколи не опускається нижче нуля, кількість опадів не надто велика. Тому при належній підготовці цілком можна вирушати в похід по Лікійській стежці, в тому числі і на Новий рік. Головна проблема цієї пори року – короткий світловий день, що залишає мало часу на денні переходи.
Головне для комфортного проходження пішого маршруту по Лікійській стежці – це правильно підібране взуття. Вам знадобляться хороші кросівки з товстої рифленою підошвою і хорошою фіксацією ноги (наскільки це можливо в кросівках). Будь ласка, не беріть кеди, мокасини і інше міське взуття.
В іншому список спорядження та одягу для походів по Лікійці такий же, як для походів в інших теплих регіонах. Докладний список необхідних речей ви можете подивитися на сторінці кожного з наших маршрутів.
Багато хто саме з Лікійського шляху починає свій досвід походів в інших країнах. Воно й не дивно. Адже Лікійка може задовольнити будь-які бажання. Хочете гірських пейзажів – отримаєте сповна, і навіть зможете піднятись на вершину Тахтали Даг 2365 м. Любите історичні пам’ятки – не проблема, на шляху зустрінете немало руїн древніх лікійських міст, одні з яких збереглися в досить гарному стані, від інших лишилось лиш кілька зруйнованих стін. Також Лікійська стежка стане привабливою для любителів древніх міфів і легенд, адже кожне місце пов’язано з грецькими чи римськими богами, чи ж навіть міфічними істотами. Як доказ – погляньте лишень на вогні Химери, що вириваються з-під землі. Проте тут знайдеться чим здивувати і пляжних туристів, що полюбляють морський відпочинок – неймовірні пляжі, дикі безлюдні бухти, прозора лазурова вода.
Також похід по Лікійській стежці стане ідеальним варіантом для походу з дітьми в Туреччині. Адже цьому сприяють невеликі переходи без різких перепадів висоти та різноманіття природи. Ваші дітки зможуть познайомитися з унікальною флорою і фауною, потримати черепашку в руках. А також майже кожного дня купатися в теплих ніжних водах Середземного моря на піщаних узбережжях з плавним заходом. Теплі турецькі ночі і свіже повітря сприятимуть якнайкращому відпочинку та комфортному сну в наметах для ваших дітей.
Хоча в походи по Туреччині можна ходити цілий рік, все ж найкомфортнішими місяцями є березень-травень та вересень-жовтень. Адже влітку тут дуже спекотно, температура на відкритих місцинах може підійматися вище 40С і більшість джерел з питною водою пересихають, а взимку може часто дощити чи йти сніг. Тому задоволення в таких умовах ви отримаєте небагато. А от навесні все починає розквітати, всі гірські схили покриваються зеленим килимом з різнобарвними квітами. Вода прогрівається до комфортної температури купання ближце до середини квітня. Хоча на вершинах гір сніг може лежати аж до червня. Восени, хоч і більшість трави вже пожовкла та висохла під пекельним сонцем, повітря сповнене ароматами сосен, а в садах достигають гранати та апельсини. Море дуже приємне і тепле.
Загалом можна сказати, що походи по Лікійському півострову – це унікальне поєднання активного відпочинку в горах, біля моря та з великою кількістю історичних та природних пам’яток довкола. Туреччина дуже гостинна країна, яка дозволить вам приємно та бюджетно провести свій час у двотижневій відпустці. Обирайте свій ідеальний маршрут та приєднуйтесь до наших походів!
Якщо в гори – то з Кулуар!
