Жадність на емоції, а не на гроші, адже дуже задоволений, що пішов.
До цього ходив у одноденні походи від Кулуар на Піп Іван, Говерлу.
Також було одноденне сходження на Шпиці та тренувальний вихід на Явірник-Ґорґан, останні два повʼязані із школами альпінізму теж від Кулуар.
Хіба що на початку року мав похід із товаришем на Хомʼяк у -10, тому впринципі було розуміння що очікувати у зимових походах.
Тому захотів піти з наметами, тим більше для мене це була остання така можливість цієї зими, яку я не прогавив.
Про свій рівень фізичної підготовки я знав, але виявляється знав не тільки я, тимлідер Оксана знала, що я люблю вириватися вперед групи і йти першим.
Тому вона запропонувала не брати снігоступи та кішки, так як снігу мало бути небагато, а якщо б і трохи більше було його, то можна на мене покластися, бо я протропив би шлях.
Такий приємний та підбадьорливий комплімент я отримав на початку походу.
Зрештою рішення не брати снігоступи було прийнято колективно усією групою і це було правильне рішення, адже рюкзаки були на 3 кг легші, а проблеми зі снігом були тільки на одній ділянці, яку ми успішно подолали.
Сам докінця не розумів усієї складності маршруту, подумав що лайтова прогулянка масивом Горгани, але уже в перший день по дорозі до Осмолоди, разом з іншими учасниками зрозумів, що маршрут дійсно складний і це додало ще більше драйву.
Нам дуже повезло з погодою було сонце, опадів майже не було протягом усього маршруту, був легкий сніг із сильним вітром, але зважаючи на ризик змокнути під дощем, то рахую, що нам ще пощастило.
Змокли під дощем ми, правда, на останній день, але це уже бул не критично, бо тоді ми ночували у будинках.
Загалом рахую, що у нас була лайт-версія походу “Сніги Горган”, бо температура була у діапазоні від -5 до +5, а зазвичай для цієї програми від -5 до -15.
Тепер давайте пройдемося по днях.
Перший день був доволі звичайний. Зібралися з групою на складі, забрали спорядження поїхали до Осмолоди. У бусі всі познайомилися. На точці висадки в Осмолоді перекусили, розділили їжу.
До початку походу мій рюкзак важив 18.5кг, ще +5 кг мені дали їжі, це були банки з тушонкою, які ідеально влізли у мій Osprey Kestrel 68.
На дані походи рекомендують рюкзаки 80+ літрів, але зі своїм я подорожував не вперше, тому знав як його грамотно напакувати на 85 літрів, маючи при цьому фактичний обʼєм у 68.
Одним з таких лайфхаків було те, що я просто носив намет у боковій кишені рюкзака, що економило місце всередині.
Після переділу їжі ми вирушили назустріч пригодам до колиби на хребті Матагів. Після місточку був крутий підйом, але його доволі швидко подолали. Маршрут був доволі звичайним.
По дорозі зустрічали сліди диких звірів. Взагалі група була дуже класна, усі максимально підготовлені, зібрані і розуміли куди йшли, тому ми навіть випереджали свій час.
Ночувати у колибі я не захотів, тому поставив намет на вулиці, бо особисто мені для хорошого фізичного відновлення потрібне свіже та прохолодне повітряю.
А у колибі було дуже тепло і пічка трохи давалу запаху диму, через що я вирішив що краще буду пізнавати усю красу Снігів Горган у палатці. На вечерю у нас був рамен, що неабияк вразило.
Другого дня я прокинувся пораніше аби встигнути зібрати намет, аби не затримувати групу. Ми плотно поснідали і почали підйом далі по хребту.
Нам відкривалися дуже гарні краєвиди.
Потім був складний участок зі снігом, який ми успішно протропили, після цього зробили хороший перекус, що правда перед цим перекусом у мене було 2 своїх перекуси.
Річ у тім, що я добре розумію свій розхід енергії, тому набираю ще на себе їжі. У цей похід я взяв додаткового 1.5кг індивідуальної їжі: 6 протеїнових батончиків Monsters, 4 протеїнові
батончики Monsters з солоною карамелю, 3 протеїнові батончики Vale зі смаком бананку, 3 пачки пластівців Granolla toGo, 6 пачок батончиків ОМ- НОМ від Їдло, 2 пачки джерків від Рябчук, 5 брауні з АТБ, пачку печива Марія та упаковку згущонки.
Також про всяк випадок взяв 2 сублімата Їдло, але їх таки не використав. У поході годували добре, дуже добре, а головне смачно, я повністю наїдався, так як їв найбільше з усіх, просто через свій швидкий метаболізм розумів, що раніше всіх зголоднію і
потрібно подумати про цю потребу.
Отож бо повернемось до походу. Після хорошого перекусу у нас почався плавний підйом на гору Висока.
Перша вершина яку наша команда підкорила, було круто, гарні краєвиди.
Там ми теж перекусили і продовжили далі похід на гору Ігровець. Там вперше за 2 дні зустріли інших людей, що дуже здивувало, адже це було несподіванкою.
Після цього спустилися до полонини Боревка, де розбили табір для ночівлі. Там були прикольні посиденьки біля вогнища, де багато говорили.
Оксана в якийсь момент була змушена нас зупиняти і це було правильне рішення, бо напевно тоді б група не спала до самого ранку, через те що розмова була дуже цікава та насичена.
На третій день ми почали підйом на Велику Сивулю, було нелегко, тим більше за 2 дні мій організм трошки підвиснажився, тому спочатку я йшов останнім щоб плавно розганятися.
Десь посередині підйому я вирвався уперед і йшов першим. Відкривалися дуже гарні краєвиди зі скельних масивів по яких ми йшли, по дорозі зайшли у шанець часів 1 світової війни, де зробили перекус і продовжили підйом до Великої Сивулі.
Там уже нас застав хороший вітер, який добавив козацького драйву, тому ми вирішили не затримуватися і рушили далі.
Підйом на Малу Сивулю був особливим. Він мені чомусь нагадав Непал, через дуже крутий підйом і вузьку стежку, хоча я там ніколи не був.
Весь час нас продував сильний вітер, що додавало класних емоцій та вражень, що ми дуже далеко від цивілізації.
Піднявшись перед нами були гарні краєвиди і ми продовжили спуск далі. Наступні 3 дні теж були класними, ми добре та ситно їли, багато жартували, багато красивого бачили і були щасливими.
Правда на 4 день у мене зʼявилися ознаки зневоднення, тимлідер допомогла вирішити цю проблему, але довелося знизити свій темп ходу, теж для мене перший досвід, потім навіть по фото бачив наскільки отікло обличчя.
З цього походу взяв для себе багато звичок для звичного життя: нарешті зʼявилась звичка прокидатися вранці, що ніяк не міг виправити.
Став ще більше часу проводити на свіжому повітрі, став менше думати про стрес, пильніше став дивитися за харчуванням, адже захотілося експортувати високий рівень енергії з походів у звичайне життя, чого так не вистачає.
Після походу було багато геніальних ідей та думок, які неодмінно собі занотував.
Зарядився моральними силами від природи, на диво фізичні сили не геть були виснажені в 0, що дуже здивувало, хоча я часто ходив у поході “на характері”, бо хотілося ще більше про себе дізнатися на які фізичні звершення здатен і відкрив багато нового для себе у цьому плані.
Планую піти ще наступного разу у суворіші погодні умови з більшими морозами, адже на грані умов виживання можна відкрити багато нового про себе.
Ходжу в походи не стільки за краєвидами, бо за останній рік у мене цих походів було 15 штук і пейзажі уже всі майже однакові, а за враженнями і у цьому поході я отримав багато позитивних вражень.