Пролетівши тисячі кілометрів літаком, я знову опинилася в Ісландії! Ну нарешті! Перше, що відчуваєш, виходячи з аеропорту, — це обпалююче холодне й водночас чудово свіже повітря.
З погодою нам пощастило: під час переходів із рюкзаками було тепло й світило сонце. Було кілька дощових днів, а вночі завжди було холодно, і, прокидаючись, ми частенько знаходили іній на наметі. Наполегливо раджу брати рукавички, пуховик на вечір, дощовик і якусь накидку на фотоапарат!
Із визначних місць півночі найбільше запам'яталися:
Кити в Гусавіку: коли ми пливли на кораблі посеред океану, саме в ту мить, коли я вже втратила будь-яку надію побачити кита, ця громадина вистрибнула з води!
Чорно-червоні гори! Тут у мене просто немає слів, диво, справжнє диво!
Намаф'ятль - космічні пейзажі, дивлячись на які ніяк не можеш повірити, що це наша планета!
Деттіфосс - найпотужніший водоспад Європи, шум якого чути ще задовго до того, як бачиш водоспад, а пройшовши поруч із ним, промокаєш сильніше, ніж під проливним дощем.
Фотополювання на шкідливих овець, які, на відміну від коней, зовсім не люблять позувати туристам!
Приємним бонусом поїздки виявилося здійснення моєї маленької мрії – побачити північне сяйво в останню ніч перед вильотом на батьківщину.
Окрім краси природи, атмосферу в поході задають люди, і тут мені особливо пощастило. Усі такі різні й водночас дуже схожі в одному - в любові до подорожей! Хочу сказати спасибі кожному з них, за ці два тижні ви стали родиною:). Дякую нашому гідові Ігорю за вигаданий маршрут, чудово виконану роботу й за додатковий сир для таких недороблених людей, як я (вегетаріанців).
