Моє рішення пройти його визріло приблизно рік тому. Я прагнула альтернативного відпочинку, який поєднує захопливий трекінг із можливістю пізнати країну зсередини.
Усе почалося з підбору спорядження. З особистого досвіду скажу: це — хрест, який доведеться нести самому. Тому, за можливості, він має бути максимально легким. Більшість пілігримів-одинаків подорожують із рюкзаками вагою 8-10 кг. Відповідно, у них немає всього, що "може знадобитися", а лише те, що справді знадобиться. Наприклад, ви цілком спокійно проживете без трекінгових черевиків — на Каміно вони об'єктивно не потрібні. Цілком вистачить добрих трекінгових або бігових кросівок. Навряд чи ви хоч раз дістанете з рюкзака термобілизну, яка мало актуальна в Іспанії влітку чи восени. І вже точно можна обійтися без гарних суконь — під час переходів буде не до переодягань для фотографій. До того ж іспанська північ настільки просякнута пілігримським духом, що навіть у найкращих ресторанах вас любитимуть і поважатимуть у будь-якому вигляді. А от мембранний одяг треба взяти обов'язково, бо дощ на Каміно — штука непередбачувана й довгограюча. Плюс на додачу до мембрани знадобляться непромокальний чохол на рюкзак і гермомішки для речей (останні, до речі, цілком можна замінити пакетами для сміття). Окрема тема — це шкарпетки. Як показує практика, трекінгові шкарпетки підходять далеко не всім. Під час тривалої ходьби вони можуть передавлювати судини або натирати мозолі. Тому, якщо ви не впевнені у своїй дружбі з ними, краще підстрахуватися й узяти з собою 2-3 пари звичайних бавовняних шкарпеток.
Похід стартував в астурійському місті Авілес, у якому й зустрілася наша частково інтернаціональна група. Гід Сергій пояснив загальні правила Каміно (орієнтири, проживання), а також принципи подальшого співіснування нашої групи. Саме ці принципи роблять подорож із Kuluar доступним і зручним способом побачити світ. Зокрема, треба розуміти, що група складається з людей різного віку й рівня фізичної підготовки. Відповідно, колектив на Каміно — це взаємодопомога, підтримка й розуміння. Протягом усього шляху Сергій зумів приділити увагу кожному учасникові. Наприклад, декому було важко без знання іноземних мов, і наш гід допоміг із цим впоратися. Зрештою всі успішно дісталися пункту призначення. Крім того, спільне приготування їжі та дозвілля вечорами зробили подорож приємною з погляду спілкування.
Перша частина нашого Каміно пролягала барвистою Астурією. Ми йшли вздовж узбережжя океану, що дало змогу не лише насолодитися чудовими краєвидами, а й відпочивати на пляжах після переходів. На мою думку, саме перші 3 дні шляху були найважчими, бо маршрут порізаним узбережжям передбачав безліч підйомів і спусків. Далі стало легше. Або просто звичніше (особливо після усвідомлення того, що під час переходів не варто курити). Ми пройшли через безліч сіл і міст. А оскільки Астурія — це земля сиру та сидру, наш вечірній відпочинок мав свій колорит.
На 8-й день, перейшовши величезний міст, ми покинули Астурію й опинилися в курортному місті Рібадео — першій точці Галісії, яка чекала попереду. Звернувши від океану, шлях повів нас назустріч зовсім іншим краєвидам. Удень — лісові алеї, звивисті стежки, гірські пейзажі, вітрові турбіни й стада доглянутих корів. А вечорами — морепродукти й місцеве біле вино.
Нарешті — довгоочікуваний Сантьяго-де-Компостела! Це місто складається з пілігримів і всіх інших. І перші трохи поблажливо дивляться на звичайних туристів, які до серця Галісії не прийшли, а приїхали. І все! Індульгенція, сертифікат про пройдену дистанцію — і здається, що справу зроблено. Тільки чомусь майже одразу стає трохи сумно, і ніби чогось бракує...
Об'єктивно — Каміно може пройти кожен. Адже зовсім не обов'язково бігти найшвидше за всіх або ігнорувати травми. Треба просто обрати свій темп, свій спосіб відновлюватися й не мовчати про проблеми, що виникають. Наприклад, якщо у вас заболіли коліна, ви сильно стерли ноги чи застудилися, не варто мовчати — адже краще не стане. Треба оперативно повідомити гіда й розв'язати проблему за допомогою препаратів, які є в попутників або в аптеках. До речі, оскільки проблеми з колінами можуть виникнути несподівано, варто заздалегідь подумати про еластичні бинти, які мають бути в рюкзаку. Загалом же Каміно — це більш ніж можливо і дуже захопливо! Дякую Kuluar, що робить цей досвід доступним для багатьох.
