Вибрали похід у Лангтанг. Маршрут менш людний, ніж Еверест і Аннапурна, водночас різноманітніший за природою, і висоти трохи менші. Саме для початківців.
Готуватися до висоти почав ще вдома в Києві. Пройшов курс гіпокситерапії.
Припускаю, що він мені допоміг. Ось посилання на медкабінет, рекомендую, лікар чудовий.
Група в нас вийшла невелика, всього 5 людей разом із гідом. Усі учасники з різних країн: Україна, Канада, Білорусь та інші. Компактна команда — це економія часу на зборах, а також справді гарна можливість близько пізнати одне одного. У нас так і вийшло.
Катманду — дуже жваве місто, все перебуває в русі. Сам рух завдає стресу, бо писаних правил у них, схоже, немає.
Місто дуже пильне й досить брудне. Усюди відчуваєш старовину і релігійність. Особливо цікаві всілякі внутрішні дворики.
Ми встигли подивитися головну площу й погуляти туристичним районом Тамель у день приїзду. Можна приїжджати на 1–2 дні раніше за групу, щоб подивитися місто. Готель у Катманду спочатку здається досить простеньким, але коли повертаєшся в нього на зворотному шляху — ніби потрапив у розкішний палац.
До Лангтангу ми вирушили другого дня на джипі. Поїздка зайняла близько 7 годин. Саму поїздку можна розглядати як окрему екскурсію. Дороги й маленькі містечка Непалу — дуже цікаві.
Перше селище — Сябру Бесі — це сільце, ще невисоко в горах, яким приємно пройтися, піднятися до буддійської ступи й купити кавун у місцевих.
З цього місця починається трекінг.
Першого дня трекінгу набір трохи більше ніж 1000 метрів, уперше зустрічаємо рододендрони.
Ночуємо вперше в гірському лоджі. По суті, це фанерний будиночок з ліжками (зазвичай з матрацом), у якому в кращому разі є електрика, щоб зарядитися. Зручності зазвичай надворі. Скромно, але все ж краще, ніж тіснитися в наметі, яким до того ж іще треба займатися.
Другий день трекінгу.
Уже практично на початку шляху видніються гори з білими шапками. Висота приблизно 2800 м. На кожному привалі можна чудово випити чорного, зеленого, лимонного й масала-чаю. Кава дуже убога, краще не замовляти.
Рослини дуже вражають. Квітів сила-силенна, особливо квітучих рододендронів.
Навантажені тварини тут не рідкість, вони працюють нарівні з людьми. Часто можна помітити тварину без провідника. Схоже, вони тут знають дорогу, і подітися їм нікуди.
У районі Лангтангу 2015 року був самий епіцентр землетрусу. Кілька сіл змело повністю. Ми саме йдемо камінням, яким засипало долину після землетрусу.
Ось такі вершини вже видно другого дня. Тут гори відносно невисокі (5–6 км). Найвища вершина — Лангтанг Лірунг (7246 м).
Молитовні камені постійно зустрічають нас і на дорозі
Третій день трекінгу — ми йдемо до обіду в селище Кьянджин Гомпа і після обіду піднімаємося на вершину гори Кьянджин Рі (4773 м).
Вид на гарну ступу
І ось ми на вершині Кьянджин Рі (4773)
Цього яка сфотографовано на висоті близько 4500 м
Так виглядає Кьянджин Гомпа ввечері
А це на світанку вид з нашого лоджу на Лангтанг Лірунг
Наступний день присвячений сходженню на Тсерго Рі (5050 м).
Фото зроблено дорогою назад у село.
Вид дорогою на гору
Дряпаємося на вершину. Останні 500 метрів у пухкому снігу.
Ось і вершину досягнуто
Наступні 3 дні ми прямували до озер Госайкунда, і частково наша дорога пролягала тим самим маршрутом, яким ми піднімалися на ці вершини.
Озера Госайкунда виявилися під кригою — вона тримається з жовтня по червень, тому нам довелося милуватися снігом і льодом
У Непалі ми постійно зустрічали маленьких дітей, чиї усміхнені обличчя не могли нас не тішити
Неймовірно гарні рододендрони нас тут зустрічали
Самобутні й гарні люди живуть у Непалі
Останнє містечко трекінгу, Дхунче, дуже нагадало Південну Америку.
Наша подорож добігла кінця, але вона назавжди залишилася в наших серцях.
Останній день у Непалі ми провели за спільним відпочинком у Катманду й купівлею подарунків, яких тут незліченна кількість.
Із задоволенням повернуся в Непал іще раз!
