Автор: Юрій Солодухін, Смоленськ, Росія
Було важко.. Багато тропили, багато досить крутих ділянок. І в кінці, скельна ділянка така доволі складна. Причому на висоті, треба було розходитись з людьми, вони пруться туди-сюди.
Сил вже немає, доводиться дертися
Чесно, надихався вже цим кисневим голодуванням. Навіть з киснем після 8000 робиш крок, 10 вдихів.
Спину ломить, з цим балоном постійно туди-сюди, туди-сюди
І у нас дивись що вийшло. Вийшло, що фактично на Еверест ми йшли з третього табору. Адже в четвертому ми не поспали. Ми прийшли, дві години, чаю попили-поїли, поспати не вдалося
Спустилися в четвертий табір, а інші зайняли нашу намет, так що і на спуску відпочити не вдалося. Простіше було одразу вниз продовжувати спускатися.
Води майже не пив, з восьмої ранку до вечора тільки одну кружку чаю.
Тепер не розумію, йти мені на Лхоцзе, дуже втомився і кондиція гори не дуже. Та й пальці надавило так, що спускався крізь сльози. На Лхоцзе не піду. Не хочу ризикувати зайвий раз.
Але найголовніше, що головне зробили! Піднялися на Еверест, а на Лхоцзе повернуся наступного року!
