Автор: Катерина Грачова, Москва
Ну от і минув тиждень. Останні черевики й куртка висушені. Нескінченне мерехтіння найпрекрасніших картинок зупинилося, і можна повною мірою, затамувавши подих, відновити в пам'яті ( розбираючи 1450 фотографій за 8 днів ТАМ) як це було...Колись думалося, що там дуже холодно, що це сувора країна, дуже неприступна і далека...колись вважалося, що ІСЛАНДІЯ просто недосяжна. Колись???!!! Вона зустріла безмежним простором і неймовірною красою. Настільки неймовірною, що не вистачить слів, аби передати це, і немає камери, здатної закарбувати, "зупинити" момент.Було бажання розучитися кліпати, щоб зрозуміти, як відбувається це чаклунство, як погода і навколишня місцевість змінюються за один рух повік вниз. Вулкани і велетенські давні льодовики, що спускаються з них, льодовикові озера, де можна торкнутися айсберга рукою, сніжні гори, що постійно вирують гейзери, водоспади, що низвергаються, безкраї чорні пляжі і мохові лавові поля, нестримний океан, ісландські ялини, бурхливі річки і це не все, що є там, на невеличкому острівці за полярним колом.Описувати можна багато, але, повірте, це варто побачити на власні очі...Дякую, що показали))))))Що познайомили. Як там у мультику??? Кулуар, я ваша навіки!!!!
