Вийшло так, що це був мій третій похід за минулий рік. І всі їх я здійснили разом з Кулуар. От мені і прийшло на думку, що буде дуже символічно завершити незвичайний 2020 саме у місці, де мені було спокійно і гарно на душі, а саме - в горах. Та і дати співпали з моїм Днем Народження, тому це була гарна нагода вбити двох зайців одним пострілом.
Це вже крутий ритуал для мене, приїхати ранковим поїздом номер 43 Київ—Івано-Франківськ. Перед зборами з групою піти в Urban Space, щоб попити смачненьке капучіно і, можливо, зустріти когось з твоїх нових друзів-однополчан )) Зібратись з думками, дати собі необхідні установки і почимчикувати до місця зустрічі.
Далі збори, знайомство з гідом і отримання інвентаря. Так як в душі я супер-інтроверт і вважаю, що інколи погляд може сказати більше, ніж теревені без кінця і краю, я завжди з обережністю і стриманістю починаю нові відносини. Але, зважаючи на факт, що погані люди у гори не ходять, інтровертом довго не виходить прикидатись, бо зазвичай люди реально позитивні і з неймовірною палаючою енергетикою.
У « Кулуар», до речі, дуже надійні і мега позитивні перевізники, особливо великий бос Богдан, який завжди задає класний настрій під час перевезення групи від пункту зустрічі до місця старту. Тому гарний настрій буде у вас як само собою розуміється.
На відміну від інших минулих моїх походів, цього разу ми жили в будиночку, де завдяки гарній хазяйці на ім’я Марія Іванівна кожен день ми наїдалися по зав’язку її витворами мистецтва і це надавало нам сил під час долання вершин. І просто, щоб ви розуміли, за день кожен учасник спалював приблизно 3000-4000 ккал. А це реально прикольно!
В 4:30 підйом, збираємось, швидко снідаємо і в 5:30 виїжджаємо на місце, звідки починається сходження на гору.
Це був день, коли лід закутав у свої кайдани усю поверхню землі, тому якраз була змога (та і не було інших варіантів) одягнути чудо-кішки і відправитись на зустріч з Петросом.
Також саме тут, на початку, хочеться додати про екіпіровку, а саме про черевики. Вони реально повинні бути надійні з гарною мембраною. Якщо ваші ноги, як мої, суцільні мерзляки, то ще бажано вибирати обувку з утеплювачем і підошвою, яка має гарну амортизацію. Тому що іноді під час зимових походів бувають ділянки, де, маючи гарне зчеплення підошви з поверхнею, кішки можуть і знадобитись. А це зберігає вам час і енергію.
Як завжди, Петрос виявився парубком з непростим характером. Але, долаючи його вершину, він поштиво приймає тебе на своїх висотах. Краєвид взимку неймовірний, і навіть буде більш доречно тут описати... просто казковий. Тому, якщо ви вже були літом на цій горі, я дуже сильно рекомендую попасти на неї взимку, щоб була змога вдихнути велич місця, яке повністю віддало повну владу снігу, лютим вітрам і густому льоду, охопившому все майно на Петросі.
День Нового 2021 року.
Ми збираємось на Говерлу.
Спочатку смачненьке снідаємо, наш турботливий гід наливає усім в термоси чай - і ми рушаємо. День дуже символічний, тому що ти долаєш одну з найголовніших гір в Україні в перший день року. Це капець як круто!!!
Погода виявилась паскудна, вітер немовби обдував нас з таким старанням, наче хотів прогнати всі сумніви з наших голівоньок, створюючи такого собі роду випробування. Великий плюс, якщо ти добре підготувався і підібрав доречне спорядження і одяг, відчуття в таку негоду по дивному приємні. Ти йдеш як в скафандрі, зовні глиби льоду окутали твою куртку, волосся, навіть чоботи закрижаніли, а всередині під дією терморегуляції тіла, тепло і надійно:))
Забула ще згадати, що по завершенню кожного зі сходжень, найкрутішим і корисним моментом була баня з талановитим Баньщиком AKA - (він же) наш гід Андрій Пилипюк.
Я ще ніколи не зустрічала людину, яка так деспотично віддається своїй роботі. І це дуже захоплює. Напевне, через такий глибокий досвід і звичайно людську натуру, за Андрієм пішла б в найекстремальніші умови. Це просто гуру навігації, який, спираючись на якусь там свою магію і супер силу, може провести групу через снігову бурю, шалені вітри і при цьому всі будуть знати, що ти в надійних руках. Це такий цікавий нотаток, як енергія і просто погляд лідера можуть спонукати тебе йти і отримувати задоволення від походу, попри втому м’язів. І навіть якщо холодний вітер зі свистом лушпарить тебе по щоках, заморожує вії і робить волосся буквальною глибою льоду.
Дякую клубу «Кулуар» за те, що вмієте знаходити таких надзвичайний людей! І дякую Андрію за вміння бути професіоналом і щирим прихильником своєї роботи.
І наостанок, напевно, треба зазначити, що якщо ви досі вагаєтесь, йти чи не йти в похід, просто повірте мені, навіть розуміючи що я для вас абсолютна чужа людина... повірте, що це треба зробити! Якщо ваше бажання піти в гори продиктовано підсвідомістю, щирістю і розумінням, що це може покращити ваше життя, а так і буде, то йдіть в гори і звичайно що тільки з КУЛУАР!
Тому що люди там працюють гарні і талановиті, турботливо ставляться до твоєї підготовки і чемно відповідають на всі твої хитро видумані)) запитання.
І також в них діє підкуплива система знижок, одна з яких, до речі, спонукала мене написати це ЕСЕ. Під час створення якого я отримала колосальне задоволення і натхнення.
Люблю вашу команду. Дякую, що робите людей щасливими і створюєте моменти, які просто примушують посміхатись і радіти життю.