Після трагедій 2026 року ми нарешті починаємо пробувати жити, бо заслужили та вже нікому нічого не винні...
Для того, щоб відпочила голова, треба добре втомити тіло там, де немає Інтернету та зайвих людей.
Триденний похід на Піп Іван Чорногірський.
Нетиповий маршрут та багато локацій, які зазвичай інші не бачать.
В перші години сходження стало зрозуміло, що красиві світлини показують лише одну половину, бо інша вже про рюкзак, фізуху, людей, шкарпетки та взуття))).
У мене за спиною було близько 17 кілограмів, у сина 15, у коханої 8. Зрозумів, що кожен грам має значення, бо коли постійно набираєш висоту, під ногами каміння, мокра земля, екстремальна стежка то різко йде вгору, то так само круто падає вниз, цей один грам через годину стає кілограмом, а коли знімаєш рюкзак, то вже боїшся, що улетиш на Місяць)))
Врахуйте, якщо ви не в змозі пробігти десять кілометрів хоча б за 70 хвилин, будьте готові до того, що цей маршрут буде для вас надзвичайно важким.
До сходження людям треба буквально великими літерами пояснювати, що саме !високе трекінгове! взуття потрібно купувати завчасно та воно має бути !розношене!.
Те саме стосується якісного рюкзака, саме мінімальної кількості легких речей, гарних !високих! трекінгових гольфів тощо.
Цей маршрут відрізняється від звичайного сходження на Говерлу, яка легша та на жаль місцями вже суттєво витоптана...
Врахуйте, що на довгих й крутих спусках починають вмирати коліна, зв’язки тощо.
З тебе вже зійшло сто потів, футболка мокра, ноги гудуть, попереду знову якийсь підйом, і в певний момент ти запитуєш себе, навіщо доросла людина добровільно погодилася на все це, а потім питання зникає. Перед тобою відкривається Чорногора, далекі хребти, ліси, річки, кам’яні брили, небо, яке тут здається ближчим...
Фотографія не передає вітер, запах лісу, звук води та не може надати відчуття того, що навколо майже немає людей.
За три дні лише декілька разів зустрічали інших туристів, за винятком окремих популярних місць.
Ми забули, що таке повітряна тривога.
Мозок на декілька днів нарешті отримав інші завдання. Іти, тримати темп, дихати, дивитися під ноги, чекати своїх, допомогти нужденним, знайти воду, дістатися місця ночівлі.
Тут ти трішечки можеш відчути один відсоток викликів і труднощів, в яких цілодобово живуть Захисники, коли рюкзак та інше важать вдвічі чи втричі більше, дистанції довше, а замість гірської краси з тишою - вибухи, смерть, відсутність сну.
В цьому поході немає негативу, ввечері ти приходиш виснажений, ставиш намет, хтось займається водою, допомагає з дровами, розкладає речі, а хтось уже чаклує над каструлями та на вогні готується борщ, солянка. І ви сидите всі разом, їсте, смієтеся, розповідаєте історії, знайомитеся по-справжньому, і люди, яких ще вранці ти вперше побачив біля автобуса, через добу перестають бути незнайомцями.
Старший син здивував своєю витривалістю, особливо, коли він ніс мій рюкзак, бо я пошкодив ногу (взуття було невисоке).
Кохана також крута!
Люди, команда та атмосфера.
Коли ти починаєш відчувати впевненість в стежці, рівновазі та "підіймаєш носа", то одразу Їх Величність Гори дають тобі "ляща" так, що ледве тримаєшся та розумієш, що тут, як і в житті, потрібно не втрачати пильність і бути готовим до постійних випробувань.
За три дні скинули трохи зайвих кілограмів, добряче качнули ноги, спину. Кілька разів згадали всі можливі слова на черговому екстрімі, а потім поверталися додому максимально втомленими й одночасно щасливими.
Цей маршрут я однозначно раджу, але якщо ви до цього поки не готові, почніть із Говерли, одноденного сходження або походу без рюкзака.
Справжня цінність цього походу, як виявилося, не тільки в нетронутій натовпом красі, а й в тих годинах, коли дуже важко, але ти все одно йдеш з гарним настроєм та колективом. У тому, як людина поруч раптом стає товаришем, а в кінці дня біля вогню їжа є найсмачнішою у світі. Кайф від холодного ранку біля намету, від відсутності інтернету, коли ти стоїш високо серед Карпат, дивишся навколо на казкові краєвиди й раптом відчуваєш — ти живий та щасливий, ти зміг та зможеш.
💛💙❤️
Будемо формувати нові чатіки для планування майбутніх сходжень, байдарок, велопрогулянок, а тому пишіть в особистих! Додам друзів, особливо близьких ветеранів, яким потрібна реабілітація.
На жаль офіційна відпустка скінчилася та треба працювати на різних роботах, волонтерити й робити все можливе для якісного знищення руЗні на нашій землі.
Гарних емоцій!
Тільки РАЗОМ - ми Україна!