1360 кілометрів за січень – це коли твій місячний челендж стає відстанню від Києва до Берліна. Або від Києва до Одеси і назад. А потім ще раз до Одеси. Це коли “сьогодні побігаю трошки” перетворюється на понад марафон щодня. І ти чесно кажеш: “Мені треба було 30 годин у добі, щоб нормально існувати”.
Цього року консультант і тимлідер Kuluar Дмитро Горбатов виграв “Зарубу 2026” з оновленим рекордом – 1360 км. Це січневе змагання від бігового клубу Run In Irpin. Дмитро – активний учасник і переможець змагань з альпінізму, бігу, мультигонок, скайранінгу. Ми докладно розпитали в нього, чим запамʼяталась цьогорічне змагання, а Діма розказав все, що зміг – чесно і без прикрас.
– Поясни “Зарубу” так, ніби розказуєш людині, яка взагалі не бігає.
– “Заруба” – це січневий челендж клубу Run In Irpin, де ти з іншими людьми набігаєш кілометри і змагаєшся, хто витягне більше. Але там не тільки біг і цифри. Це ще ігрові завдання, бали, рівні складності, командні штуки, флеш-місії. І головне – це дуже добре піднімає людей у такий місяць, коли темно, холодно і взагалі не хочеться виходити з дому.
Дмитро біжить на другому фото в каруселі 🙂
– Як з’явився клуб і сама “Заруба”?
– Run In Irpin з’явився у березні 2021. А “Заруба” стартувала в січні 2023, уже після початку повномасштабного. Тоді живих стартів майже не було – або онлайн, або нічого. Січень – наднизький сезон в плані бігу, і треба було людей розворушити.
– Це професійний клуб чи просто спільнота?
– Клуб аматорський. Ніхто нікого не змушує. Все добровільно.
– Хто може реєструватися на “Зарубу”: тільки Run In Irpin чи всі бажаючі?
– Реально – будь-хто. Так, більшість, десь 95%, – з клубу, але змагання відкрите. Я, наприклад, запрошував друзів (серед яких, до речі, брали участь і інші консультанти і тимлідери клубу Kuluar) – і вони теж заходили, бігали. Географія в основному обмежується Київською областю. Але деякі бігали навіть на Кіпрі.
– Яка основна ідея: дисципліна, фан, суперництво, спільнота?
– Усе разом, і ще популяризація бігу. Дисципліна – бо ти виходиш навіть тоді, коли не хочеш. Я б, наприклад, по такій погоді хіба б за хлібчиком бігав. Але я дуже люблю змагання і завжди намагаюсь показати свій максимум.
– Коли ти сам вперше взяв участь в Зарубі?
– Взагалі я ненавидів біг. Брав участь у різних змаганнях, бігав, коли ходив в гори, щоб набрати форму, свої пробіжки навіть не фіксував. Приблизно в середині 2023 став більше тренуватись, бо перестав ходити в гори; в серпні знайшов свій клуб. Друг, з яким я бігав і який теж є в цьому клубі, якось сказав, що хоче за місяць [січень] пробігти 400-600 км. Я подумав, що він жартує, бо це забагато – в мене за півроку було десь 1100 км. Але приєднався. В перший день тоді пробіг 25 км, але сильно натер ноги і GPS не записав мій трек. Але продовжив участь на наступний день і втягнувся. В той рік боровся за 3-4 місце, але набіг 1133 км, оновив клубний рекорд і виграв Зарубу вперше.
– Які ключові правила: що обов’язково, а що за бажанням?
– Є індивідуальні змагання, є командні. Командні кожного року міняються в плані завдань. Індивідуальна база обов’язкова: мінімум 7 пробіжок на календарний тиждень, і кожна – не менше 2 км. Хочеш – можеш хоч 14 км за один раз зробити, але розбити на 7 маленьких, щоб правило виконати.
Далі – завдання. Вони не завжди обов’язкові, але дають бали команді і додають драйву. В цьому році завдання були особливо різноманітні і цікаві, і вся організація в цілому дуже крута. Організатори власними силами підключили сайт, звʼязали зі Strava, розробили систему завдань.
В нас цього року команда називалась “Біжу, бо Діма біжить”. Назвали не одразу, а пізніше. Я багато бігав і по ходу задавав всім мотивацію, і хтось з команди запропонував цю назву.
– А загальні пробіжки були щодня?
– Ні, не щодня. Зазвичай ми бігаємо разом у неділю о 9 ранку. І ще часто 1 січня – бо це вихідний і “перша пробіжка року”, зазвичай збирається великий натовп.
– Як реєструються кілометри: де, як часто, що фіксується?
– Через Strava. Треба мати відкритий акаунт, прив’язати годинник чи трекер, дати доступ – і тоді пробіжки підтягуються на сайт, і кілометраж зараховується автоматом. Але є умови, щоб кілометраж працював.
– Які умови?
– Треба слідкувати, щоб карта була промальована. В цьому була складність бігу, якщо починалась повітряна тривога – ти опиняєшся в умовній Лімі і ця пробіжка не зараховується, треба робити заново. Через це я взагалі не бігав 2 дня через денні тривоги, втратив по 15 км в кожен, потрібно було наганяти в інші дні. А також пробіжки мають бути середнім темпом. Якщо ти біжиш повільніше за ліміт (там було 7:30/км), пробіжка може не піти в залік. І це впливає ще й на командні завдання: там треба тримати темп, і якщо ти робиш паузу – треба розумно, щоб середній результат не “провалився”.
– Як виглядає взаємодія учасників: чат, підтримка, суперництво, меми?
– Чат Run In Irpin – це робоча січнева кухня: хтось кидає результати, хтось тролить, хтось підтримує. Плюс у нас був чат-бот, який підкидає емоцію: “Тебе обігнали тільки що, і ти вже на 13 місці”. Я завжди тримав перше місце, і мені такі повідомлення не приходили. Але уяви: ти тільки прийшов з пробіжки, мокрий, втомлений, а тобі приходить таке повідомлення.
– Як часто ти бігав сам, а як часто приєднувався до командних челенджів?
– Більшість об’ємів – сам, я насправді більше індивідуальний ігрок, інтроверт. Командні штуки робив, коли вони були цікаві. По неділях ми бігаємо всі разом, великим натовпом.
– Які бувають завдання під час пробіжок? Наведи 2-3 приклади.
– Є завдання по списку, а є флеш-завдання: сьогодні оголосили – і ти маєш зробити це за день. Наприклад, збігати купити сало, вийти на пробіжку у фіолетовому, добігти до МакДональдса і взяти морозиво (можна з’їсти там або на морозі – кому як веселіше), сфотографуватись з собаками, кішками, учасниками своєї команди, команди суперника на одній пробіжці.
– Яке завдання тобі зайшло найбільше?
– Мені дуже зайшло флеш-завдання, яке називалося “Точки болю”. Воно схоже на квест: ти біжиш від точки до точки, береш умовні “контрольні”, фотографуєшся на локаціях, завантажуєш у Strava. За кожну точку отримуєш бали. Коли закриваєш першу частину, відкривається нова, з вищим рівнем складності. Хто пробіжить за найменший контрольний час, виграє. Я люблю такий формат квесту ще з мультигонок: коли ти не просто “тупо біжиш”, а є мета, і так легше бігати.
– Цього року ти планував саме перемогу?
– Так, я люблю змагання, і люблю вигравати. Минулого року я програв – зайняв друге місце, для мене це програш. Я мав захистити свій титул переможця в 2024 році, підтвердити статус. В мене було 3 цілі: перебити власний рекорд 1133 км, перебити клубний рекорд 1315 км, ну і пробігти 1500 км. Дві з трьох цілей були виконані. Але я до себе дуже жорсткий, тому для мене цього недостатньо.
View this post on Instagram
– Розкажи, як ти готувався?
– Приблизний план склав з чатом GPT, він спочатку пропонував мені бігати 1000+ км в листопаді і грудні, але якби я став так готуватись, то в січні вже просто не було б сил бігати. Я йому про це сказав, він зі мною погодився і порахував план тільки на січень – але порахував невірно. Фізично, окрім того, зробив аналізи, приймав БАДи.
– Розкажи про свій прогрес по тижнях.
– Якщо коротко – я почав достатньо агресивно. В перший тиждень план був 260 км, але я набив 270. Хотілося одразу зробити запас. На другий тиждень у плані стояло більше, але через травму я зробив 250 км – і це було менше, ніж перший тиждень.
12 січня в мене сталося запалення зв’язки. Я з самого 1 січня мотав ногу еластичним бинтом, думав, що так буде краще. Вийшло навпаки: десь перетиснув нерівномірно. На 6-му кілометрі почався біль. Я дотягнув до 10 км, увечері спробував ще раз – і ледве добіг 2 км. За день вийшло 12 км – найменше за весь місяць. Пройшла доба – стало трохи легше. 13 січня я планував 20 км, але пробіг 22 км. Далі – знов почав набирати: наступного дня було 28-30 км. Тобто я наче обережно, але все одно швидко поліз у об’єми – і, можливо, це теж зіграло роль. Ближче до кінця вже бігав 52-54 км в день.
В останній день прилетіло флеш-завдання: треба було пробігти на 1 км більше твоєї самої довгої дистанції. Для мене це було 55 км. Після цієї пробіжки я для себе змагання закрив десь о 5 вечора.
Фінішна математика: 1360 км. А якщо рахувати час – це 129 годин 57 хвилин 53 секунди. Це означає: кожен день більше, ніж марафон.
– Скільки часу на день займала логістика: одяг/відновлення/харчування/реєстрація?
– Вписати такий біг у життя це жорстко. В середньому виходило 4,5 години бігу на день, а в останні дні – 5+ годин. Плюс робота 8 годин, поїсти, душ, відновлення, сон. Мені реально треба було 30 годин у добі, щоб нормально існувати і все встигати.
– Як виглядав твій типовий день у січні?
– Робота + біг, який займав 4,5-5 годин. І часто біг – це вже “після всього”. Бували вечори, коли ти виходиш, бо інакше не закриєш план, і вже не думаєш “хочу/не хочу”.
– Що стало ключовим фактором, який дозволив витримати?
– Дуже допомагає, коли вже довго біжиш, зустрічати когось або хоча б хтось дзвонить і щось розказує. Бігти одному довго – важко психологічно, особливо коли біжиш великий кілометраж чи намотуєш кола, а компанія розвантажує голову. Перші кілометри краще бігти самому, а далі з кимось, міняти партнерів по бігу.
– Що “ламається” найчастіше?
– Під кінець дуже сильно накопичується втома. Я був емоційно знищений десь 20-го і 30-го числа. 30-го я біг і чесно – ледь не відплакав. Не тому що бігати важко, а тому що все разом: робота, план, відповідальність, холод, втома.
– Чи були сигнали “все, перебір”?
– Так. Травма 12-го – це був перший удар. А потім емоційний провал наприкінці.
– Хто підтримував найбільше?
– Дружина дуже допомогла. Вона приїхала 28-го, і це реально підперло морально, вона допомогла не здатись вже на фінішній прямій. Але до цього вона була на програмах, і можливо навіть відсутність необхідності приділяти комусь увагу теж стало своєрідною підтримкою. Вона, звичайно, підтримувала в онлайн-режимі. Плюс друзі: коли хтось підключається хоча б з 30-го кілометра на довгому забігу або пише в Strava – воно відчувається. Але ця історія, звичайно, не про плакати з підтримкою.
Консультанти Kuluar в чаті теж добре підтримали наприкінці, коли вже розкис.
– Як ти відновлювався – що працювало?
– В цілому я біжу в комфортному темпі, 2 пульсова зона – зона витривалості, тому розминку перед пробіжкою не робив. Після довгих пробіжок – 20+ км – робив заминки-розтяжки, розтягував руки, ноги; особливо страждає і “забивається” гомілка. Після цього починав катати рол на ту ж зону, розкатував її разом з ахіллом. Катати доводилось через біль. Потім робив масаж руками. Далі йшов в дуже гарячий душ, а після прикладав лід до звʼязки. Всі мої травми повʼязані зі звʼязками.
База: гарний сон – обовʼязково, харчування - закидуєшся як в топку, все дуже швидко перетравлюється. Пив протеїн. Батончики, гелі використовував мало, але і таке було.
– Що “Заруба” дала тобі як людині, не тільки як бігуну?
– Мені, в принципі, цікаво завжди шукати грань, наскільки організм може бути витривалий. Ми з дружиною брали колись участь в мультигонках, коли ти не спиш добу, навіть зʼявляються галюцинації. Бігав Карпатію декілька разів. Тому “Заруба” – це теж про те саме: перевірка, наскільки ти можеш тримати режим і не розсипатися.
Мій приклад дистанції: в 2023 нідерландський бігун [Боас Крагтвейк] біг з Амстердама до Києва 2500 км, він в середньому пробігав по 50 км в день, збирав на машини швидкої. Тобто 50 км людина спокійно може бігати. І він біг 50 днів, а у нас всього лише 30 днів, тобто 1500 км – це все реально. Межі людини – в її голові.
– Як змінювався настрій протягом місяця?
– Старт – азарт. Середина – дисципліна. Кінець – виживання. А після фінішу… не ейфорія, а “видих”. Я переміг, круто. І все – закрив сторінку.
– Якби ти міг повернутись назад, які 3 поради дав би собі перед стартом?
– Перше – навчитися бігати зранку. Я пів року назад пробував, але так і не налаштував нормально. Краще бігати зранку і ввечері, дозовано і по графіку. Бо постійно коли бігаєш пізно великі дистанції – відпочинку недостатньо.
Друге – більше приділяти увагу м’язам, робити силові вправи, щоб було менше шансів на травми.
Третє – чесно: взяти відпустку на час змагань, бо оце поєднання “біг + робота” дуже виснажує.
– Яка наступна мета: спортивна чи особиста?
– Поки ще нікуди не записався, але плани є. Влітку хочу бігти Карпатія Трейл на 100 км. І ще є тема, яка мене реально чіпляє – 12-годинний біг (чемпіонат України у Вінниці). Там треба бігти по парку по колу, і щоб виконати нормативи майстра спорта – треба щось типу 130 км за 12 годин. Як мінімум, хочу спробувати, бо я одним “куском” по асфальту бігав максимум 50. В серпні буде Buko Trail - 160 км по Карпатах, було б цікаво його пробігти. Навесні буде “Незламна десятка” на Оболоні в Києві, півмарафон 14-15 квітня, марафон в травні. Може на якийсь з них поїду в якості тренування та підготовки до літніх планів.